Девушка из Славянска открыла кабинет для лечения детей-инвалидов

Ще навчаючись на факультеті спеціальної освіти у Донбаському державному педагогічному університеті, Ганна Бартиш зрозуміла: хоче працювати з дітьми з інвалідністю, адже вони – повноцінні члени суспільства, і наразі потрібно робити усе задля їх залучення до соціуму, повідомляє «Бізнес-Схід».

“Моєю мрією завжди було допомагати людям, потім я зрозуміла, що хочу допомагати дітям. Тому вчилася на таку спеціальність, – говорить Ганна. – Ми всі різні, але рівні, дітей з інвалідністю потрібно сприймати як рівних собі. Згодом до мене стали звертати батьки дітей з інвалідністю, їх потрібно було десь приймати, так виникла ідея власної справи”.

Цьогоріч Ганна взяла участь у тренінгу від фонду “Східна Європа”, де навчали, як створити бізнес, платити податки, усе правильно оформити.

“Цей тренінг допоміг мені, я отримала знання, яких не було до цього.

Я прийшла на тренінг з ідеєю – створити простір для людей з інвалідністю, а згодом мала конкретні поради, як цю ідею реалізувати у бізнесі,” – розповіла Ганна.

У вересні 2018 року Ганна орендувала невелике приміщення і відкрила кабінет, куди зараз приходять батьки з дітьми. Її клієнти – діти з інвалідністю, наразі підприємниця більше працює з дітьми-аутистами. До кожного має індивідуальний підхід.

“Я гадаю, що ці діти обрали мене. Зараз ми займаємося за індивідуальними програмами. Це діти від 4 до 9 років, школярі займаються за індивідуальним графіком у школі. Ці діти мають право ходити до школи, це треба робити, але часто вчителі не готові. Те, що зараз в Україні впроваджується інклюзивне навчання, це добре”, – ділиться думками Ганна Бартиш.

Також на своїх заняттях підприємниця намагається залучити батьків до освітнього процесу.

“Я стала практикувати і заняття з батьками, адже для них дитина-аутист у родині – це велике психологічне і фізичне навантаження, їм теж потрібна допомога. Поки дитина щось робить, даю її матусі розмальовку-антистрес або кольоровий пісок картини створити, це знімає напругу і має терапевтичний ефект”.

Ганна практикує заняття з дітьми-аутистами три роки. Говорить, що потрібно ставитися до кожної дитини без страху, паніки і крику. Лише тоді можна вибудувати довірливі стосунки.

“Діти, з якими я займаюся, не одразу пішли на контакт. Одного разу хлопчик кинув у мене машинкою, це був прояв агресії. У такі моменти дитина перевіряє слабкі місця дорослого, потрібно не реагувати на це. Згодом ми потоваришували, але на це пішло багато часу”, – згадує Ганна.

Діти-аутисти мають відчувати емпатію. Емоційний інтелект важливий для них, тому під час спілкування психологи використовують такий підхід.

“У мене був хлопчик-п’ятикласник, який жодного разу не відвідував шкільні свята. Ми з ним домовилися, що підемо у школі на День вчителя. Ми обговорили, що робити у разі голосної музики, гоміну у залі, якщо б цей хлопчик впав на підлогу (аутисти так роблять), я б впала разом з ним. Так дитина відчула, що я – своя, відчула підтримку, і незабаром цей хлопчик вперше пішов на концерт. Це була його маленька перемога”.

Незабаром підприємниця планує проводити групові заняття для батьків, які мають дітей з аутизмом. Така терапія буде сприяти обміну досвідом і налагодженню горизонтальних зв’язків між людьми.

“Я вважаю, що коли люди розповідають про себе, свій досвід, це найцінніше. Від людини до людини – моя мета, щоб так організовувати заняття. Багато з цих батьків мають потенціал, його треба використовувати”, – каже Ганна.

Також хоче подати грантову заявку на придбання обладнання із сенсорної інтеграції для занять, аби надавати місцевим жителям якісні послуги. Це спеціалізовані навушники , які спонукають дітей до говоріння, через те що впливають на кору головного мозку, так звана томатіс-терапія.

“Хочу запровадити томатіс-терапію, така активно впроваджується у великих містах, хочу, щоб і у нашому місті люди мали таку можливість, – розповіла підприємниця. – Мою заявку не підтримали донори, буду шукати нові можливості. Вартість цих навушників – 30 тисяч гривень, також потрібно мати сертифікат, щоб працювати на такому обладнанні”.

Її мрія – створити у Слов’янську приватний центр, де діти з інвалідністю і їхні батьки зможуть отримати терапевтичну допомогу, просто поспілкуватися, поговорити про те, як кожен з низ пройшов свій шлях.