«Село і в Африці село»? Та ви поїдьте в Олександрівку!

«Село і в Африці село»? Та ви поїдьте в Олександрівку!

Як децентралізація прижилася у сільській глибинці

Хто на Донеччині знає щось про Олександрівський район? Звичайно, чули, що є така адміністративна одиниця у північно-західній частині Донецької області, що існує однойменне селище міського типу. Віддалене від обласного центру та основних магістралей, воно багато років жило своїм «тихим життям». 

Поступово занепадав райцентр, дедалі більш малолюдними ставали села Олександрівського району. Відсутність роботи, гідних умов для життя, а головне – відсутність перспектив, змушували людей лишати рідні домівки у пошуках кращої долі. Чи не в кожному селі Олександрівського району нині є десятки покинутих садиб. І добре, якщо будинки без господарів не розібрані на цеглу… 

Звичайно, подібні сумні картини – не новина, це своєрідна «прикмета часу» для багатьох українських сіл та селищ. Але, на щастя, не всюди люди погоджуються так жити й надалі. До багатьох з них прийшло розуміння, що краще майбутнє для свого села, селища (як і для своєї родини) треба будувати власними руками та розумом. 

А тут і реформа децентралізації влади «поспіла». І не тільки у райцентрі, а й навіть у невеличких селах, люди зрозуміли: децентралізація – це шанс, який треба використати!

Так, майже рік тому 10 сільрад і одна селищна рада Олександрівського району (42 населених пункти) об’єдналися у селищну територіальну громаду – одну з найбільших ОТГ на Донеччині за кількістю земель сільськогосподарського призначення. І почалося нове життя! 

Сільгоспвиробництво – основа спроможності громади

Особливість Олександрівської селищної ОТГ в тому, що на її території немає жодного промислового підприємства. «Тому екологія у нас – найкраща на Донеччині!»,- з неприхованою гордістю розповідає голова Олександрівської селищної ОТГ Людмила Борисевич. 

Ми, журналісти регіональних ЗМІ, що беремо участь у прес-турі, який організувало Донецьке регіональне відділення Асоціації міст України, не можемо стримати здивування: мовляв, хіба це добре, коли в районі відсутня промисловість? 

Пізніше дізнаємося, що промислові підприємства, зокрема, шахта, в Олександрівському районі існують. Як існують і 5 сільських рад, які вирішили «йти своїм шляхом». А щодо Олександрівської селищної об’єднаної територіальної громади, то її профіль, дійсно, є суто сільськогосподарським. І в цьому, до речі, олександрівці вбачають суттєвий плюс і солідну перспективу. 

Керівництво та депутатський корпус Олександрівської ОТГ переконані: саме земля у майбутньому забезпечить фінансову спроможність громади. Якщо, звичайно, господарювати на ній по-справжньому.

Отож ставку тут зробили на підприємців. На території Олександрівської ОТГ працюють понад шість десятків малих та середніх сільськогосподарських підприємств. Звичайно, як і всюди, на першому місці у фермерів – рослинництво. Але потроху оживає в Олександрівській ОТГ і галузь тваринництва. Зокрема, Олександрівська ОТГ є лідером серед об’єднаних територіальних громад Донеччини по оформленню державних дотацій на вирощування молодняка крупної рогатої худоби. Відповідні документи на отримання дотації оформили 180 чоловік. Сума державної підтримки становить 257 тисяч гривень. Дотації дозволять виростити 365 голів молодняка великої рогатої худоби. Це, до речі, непоганий показник (38% від загального обсягу державної дотації в Донецькій області, наданої усім іншим ОТГ).

Але в Олександрівській ОТГ бачать й інші можливості для економічного розвитку території. Приміром, пріоритетними секторами економіки тут визнають розвиток зеленого туризму, садівництва та ягідництва, створення нових та збільшення потужностей існуючих переробних підприємств.  

Крупи: зроблено в Олександрівській ОТГ! 

Ми часто чуємо: треба створювати підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, аби продавати не сировину (приміром, зерно), а крупи, не яблука, а сік. На словах все це виглядає переконливо. А як воно на практиці?

В селі Очеретине ми побували на місцевому переробному підприємстві – ПП «Лактус». Це багатопрофільне агропромислове підприємство, яке займається не тільки вирощуванням сільгосппродукції, а й її переробкою. Підприємство орендує у власників паїв близько чотирьох тисяч гектарів землі, на якій вирощують зерно. Затим тут, у сучасному цеху, його переробляють на крупи: пшеничну, ячну, житню, перловку, пшоно, гречку, горох… Крупи фасують як у мішки, так і у кілограмові пакунки, які надходять у торгівельну мережу Донецької та Харківської областей. Звичайно, придбати крупи можна і в магазинах на території Олександрівської ОТГ. 

Обсяги виробництва круп зростають. Проте, не так швидко, як хотілось би (щомісяця «Лактус» випускає 3-4 тонни круп. В планах – вийти на 10 тонн круп щотижня). Подальший розвиток виробництва стримують обмежені потужності обладнання для переробки круп, а також… торгівля: в магазинах вимагають від виробника знижувати відпускні ціни, і посилаються на цінову політику крупних виробників круп. Скажімо, «Терра» пропонує більш конкурентні відпускні ціни. Звичайно, при таких, як у «Терри» обсягах виробництва можна навіть демпінгу вати на ринку. А що робити тим агропідприємствам з переробки сільгосппродукції, які поки що не мають бажаних обсягів виробництва, і при цьому не хочуть втрачати якості продукції? 

Отож економіка виробництва не завжди радує молодого підприємця, завідуючого цехом переробки Владислава Стукала, який бідкається: «Інколи вигідніше продати зерно, ніж крупи – його собівартість нижча. Але все одно не хочеться втрачати ринок круп, бо одного тільки рослинництва нам уже замало».

«Райський сад» – райське задоволення! 

Схожі проблеми переживає й інше переробне підприємство Олександрівської ОТГ – консервний цех у селі Високопілля. Історія цеху веде початок від серпня 2013 року. Виробництвом фруктових соків займається тут ТОВ «Райське». Звідси й назва торгової марки: «Райський сад». Номінальна потужність цеху – 100 тисяч літрів соку на рік.

Звичайно, нам надали можливість продегустувати зразки продукції. Признаюсь: якість соку цілком відповідає назві – п’єш його, і відчуваєш райське задоволення! 

Що не дивно: сік прямого віджиму, без додавання води, цукру, консервантів. Як запевняє начальник виробництва Андрій Мельничак, якість продукції тут на першому місці. Зокрема, сік проходить кілька етапів контролю на вміст шкідливих речовин, виготовляється виключно з екологічно чистої сировини. До речі, сік виготовляють переважно з власних фруктів. Розливають його лише у скляну тару (літрові пляшки). У майбутньому планують випускати сік у трилітрових банках та у тетрапаках. Торік виготовили рекордну кількість соків – 160 тонн!

Особливою популярністю у споживачів користується яблучний сік, хоча багато хто полюбляє «мікс» – яблучно-моркв’яний, яблучно-буряковий, яблучно-вишневий соки. А от багатьом учасникам прес-туру сподобався яблучний … сідр. Еспериментують тут і в цьому напрямі. Досить вдало, до речі. 

Серед мінусів: сезонність роботи (з серпня по грудень) та недобросовісна конкуренція з боку крупних консервних заводів, які зазвичай «бодяжать» свою продукцію: розбавляють водою, додають цукор, підсилювачі смаку, консерванти. У підсумку собівартість таких «соків» – копійчана. Правда, якість – сумнівна. Зате перемога у тендерах за рахунок більш низької ціни – гарантована!

А от «Райським сокам», з їх високою якістю, прекрасним смаком і користю для здоров’я залишається хіба що роздрібна торгівля невеличкими обсягами в магазинах Олександрівського району та поставки в дитячі дошкільні заклади та школи – якщо, звичайно, здобудуть перемогу у тендерах. Хоча вартість натурального «Райського саду» – 29 гривень за літр – цілком прийнятна. Але концентровані соки та фруктові нектари інших виробників – беруть низькими цінами. Отака «конкуренція» виходить…

 Бюджет громади зріс на 28 мільонів гривень!

Коли їдеш по селах Олександрівської ОТГ і бачиш, як у багатьох з них щось будується, ремонтується, спостерігаєш роботи з благоустрою території, душа радіє: села поступово «оживають», селяни бачать реальні результати від створення об’єднаної територіальної громади. Але то все є суто емоційне сприйняття певних змін на краще. Більш переконливою є мова цифр. Отож послухаємо начальника відділу фінансів Олександрівської селищної ОТГ Світлану Шаповалову:

- Якщо до створення Олександрівської селищної ОТГ бюджет становив 21980 тисяч гривень, то після об’єднання – 93949 тисяч гривень (щоправда, разом із субвенціями). В тому числі маємо власних доходів 49708 тисяч гривень. Порівняно з 2018 роком бюджет громади за власними доходами збільшився на 28 мільйонів гривень (130 %)!

Наша громада вперше сформувала власний бюджет, порахувавши реальні доходи та видатки, і з 1 січня 2019 року перейшла на прямі бюджетні відносини з державним бюджетом. Відповідно змінилися і джерела наповнення бюджету. Зокрема, 60 відсотків податку на доходи фізичних осіб, які раніше надходили до районного бюджету, залишилися у громаді. Цей податок на 54,8 відсотків забезпечує потреби громади. Інша стаття доходів – плата за землю забезпечила надходження 27,3 відсотків. Далі йде єдиний податок, який у структурі власних доходів має 14,3 відсотків. 

Головний кошторис громади ми вперше формували, враховуючи потреби десяти старостинських округів та всіх соціальних галузей, що перейшли у підпорядкування селищної ради.

Що дала людям децентралізація?

Про це я запитав у Людмили Борисевич. Ось, що вона розповіла:

 - Жителі Олександрівської селищної об’єднаної територіальної громади повірили не тільки нам, керівництву ОТГ. Люди переконалися, що тепер і від них самих багато що залежить. Багато хто з них активно включився у громадську діяльність, в населених пунктах нашої ОТГ створено чимало громадських організацій, які разом з виконуючими обов’язки старост працюють над вирішенням проблем сіл і селищ. 

Ми зараз приділяємо значну увагу благоустрою території громади. Для цього у листопаді минулого року створили комунальне підприємство «Віднова». Крім благоустрою територій, підприємство займається обслуговуванням житлового фонду, вивезення твердих побутових відходів та рідких нечистот. Нещодавно матеріальна база «Віднови» поповнилася новою спецтехнікою. Це і сміттєвоз на базі автомобіля «МАЗ», і новенькі трактори з причепами, і техніка для прибирання снігу, і косарки для скошування бур’янів обабіч доріг. Практично кожен старостинський округ має тепер необхідну спецтехніку. 

Крім цього ми будуємо два молодіжних центри (у селах Новополтавка та Мирна Долина), реалізуємо чотири проекти будівництва спортивних майданчиків зі штучним покриттям для гри в міні-футбол, займаємося термомодернізацією дитсадків та шкіл, ведемо будівництво сміттєсортувальної станції для механічного розділення твердих побутових відходів, завершуємо реконструкції парку «Ювілейний» в Олександрівці. Та хіба перелічиш все, що зроблено за неповний рік існування нашої громади… 

Головне, що люди уже відчувають реальні зміни на краще, а це означає, що у них міцнішає переконання: Олександрівська ОТГ рухається у правильному напрямку!

    Автор тексту і фото – Олександр Кульбака