Вредная привычка. Почему Зеленский думает о роспуске Рады

Автори – Роман Романюк, Роман Кравець, УП

"Ви маєте всі шанси потрапити до підручників як парламент, який зробив неймовірне і втілив усе, що не змогли зробити 28 років. Як парламент, де не було бійок… Або, не дай Боже, увійдете в історію як парламент, який проіснував найменше – один рік. Це ваш випробувальний термін. Я вже знаю, що розпускати Верховну Раду не страшно", – такими словами Володимир Зеленський вітав депутатів чинного скликання у перший день їхньої роботи.

На дворі було 29 серпня 2019 року, рівень підтримки Зеленського стрімко наближався до позначки 70%, а його віртуальна партія змогла взяти монобільшість. Не дивно, що Зеленський звучав впевнено.

Якби президенту довелося виступати у парламенті зараз, влітку 2020-го, він міг би повторити свої минулорічні тези.

ле тепер про можливість розпуску Ради Зеленський мусив би говорити зовсім з інших причин.

Монобільшість існує лише як фігура мови, "Слуга народу" стрімко втрачає рейтинг, віддаючи виборців партіям Порошенка й Медведчука, а життя президентської фракції проходить від скандалу до скандалу.

Підтримка самого Зеленського також неспинно падає. У такій ситуації розпуск Ради виглядає чи не останнім способом скинути негатив і врятувати головний актив нової влади – рейтинг президента.

Чи наважиться Зеленський на такий кардинальний крок, дізнавалась "Українська правда".

Розпуск Ради. Встигнути до падіння рейтингу

Розмови про те, що Зеленський може розпустити Верховну Раду, активно почали циркулювати в кулуарах української політики останні декілька тижнів.

"ОПешні" депутати типу Колі Тищенка відкрито про це говорять в Раді. Потім "слуги" приходять до нас і скаржаться", – розповідає УП в приватній бесіді один із депутатів фракції "Голос".

Розмови про можливий розпуск Ради з’явились в акурат після провального голосування парламенту за програму дій уряду.

Тоді Зеленський особисто просив депутатів підтримати цю програму, і був переконаний, що його депутати не можуть його підвести. А вони підвели.

Для президента це був удар і навіть зрада: він вперше не зміг зібрати 226 голосів серед тих, хто зайшов у велику політику виключно завдяки Зеленському.

Голосування за програму Шмигаля було не єдиною "підставою", яка наелектризувала атмосферу між Зеленським і його депутатами.

Мова і про постійні публічні скандали у фракції, і про скандальні й дуже неоднозначні висловлювання, які в підсумку стають проблемою президента.

Але куди важливіша проблема – це намагання парламенту зайняти позицію і демонструвати Зеленському, що Рада може обійтися і без його благословення.

Прикладом такого самостійництва може законопроект про інтерпеляцію. Якщо Рада проголосує цей закон, то за рішенням профільного комітету зможе викликати на звіт окремого міністра і простим голосуванням у 226 голосів звільняти його.

Серед близько ста ініціаторів цього законопроекту є прізвища голови ВРУ Дмитра Разумкова, голови фракції "СН" Давида Арахамії, депутатів "Слуги народу" Юрія Арістова, Олександра Корнієнка, Михайла Радуцького, Микити Потураєва, Дмитра Наталухи, Андрія Мотовиловця та інших.

"Розумієте, зараз ми не можемо нічого зробити з конкретними міністрами. Ми можемо звільнити весь уряд, а до міністрів добратись не можемо. І вони просто на нас забили. Не відповідають на дзвінки, не приходять на комітети – просто ігнорують. А коли щось, то біжать на Банкову скаржитись", – розповідає один зі "слуг", причетний до просування ідеї інтерпеляції.

"Єрмак дзвонив керівникам фракції і комітетів, щоб парламент цей законопроект не розглядав, бо він типу "дуже шкідливий". Ясно, що для Банкової шкідливий", – розповідає УП інший співрозмовник у "Слузі народу".

Попри прохання з ОПУ законопроект уже розглянули кілька комітетів.

Це небажання депутатів слухати і чути президента, дуже йому не подобається. Зеленський небезпідставно переконаний, що "слуги" усім завдячують йому, а отже, якщо президент щось просить, то це мало б виконуватись без зайвих суперечок.

Однак це правило поступово перестає працювати. І це – сигнал.

Другий не менш серйозний сигнал – це падіння електоральної підтримки Зеленського.

Вперше за весь час його президентства соціологи зафіксували, що більша половина українців незадоволена роботою Зеленського.

Це не дивно, якщо врахувати, що недогляди Ради, помилки уряду, провали правоохоронців – все це рано чи пізно мало прилетіти у бік президента, бо "він їх привів". Вічно тягнути цей негатив самотужки Зеленський не зможе, а тому потрібен якийсь варіант "скидання баласту".

Є можливість вигнати уряд. Але березнева відставка Кабміну Гончарука показала, що ця карта не така вже й козирна для Зеленського.

Тому іншої можливості грюкнути кулаком по столу і показати, хто головний в країні, у президента не видно.

А апгрейд парламенту дасть змогу оновити імідж і самого президента. Скажімо, повернути Зеленського зразка літа 2019-го, який приїжджав у регіони робити розгони і добиватись результатів, а не відкривати садочки та перерізати стрічки.

В умовах поступового падіння рейтингу треба ще розуміти, що чим раніше наважитись на розпуск Ради, тим більше місць у наступному парламенті можна взяти.

Крім того, розпуск Ради дозволить Зеленському оновити фракцію, скласти список не на колінах, з миру по нитці, як було у 2019-му. Зе має шанс отримати згуртовану, хоч і меншу, фракцію, де всі будуть свої.

Як жартував один із "слуг", щоб у ній не були одночасно і ліберальні "соросята" і відчутно проросійські "жовтенята".

Розпустити парламент вдруге буде набагато проблематичніше, ніж це вдалося зробити минулоріч. У 2019-му президент розпустив ВРУ через відсутність реальних 226 голосів у тодішній коаліції БПП і "Народного фронту".

Сьогодні ж жодної із формальних підстав, передбачених Конституцією для розпуску Ради, немає.

Монобільшість є, уряд працює, Рада так-сяк регулярно збирається.

Тобто аби розігнати чинний парламент президенту і його оточенню доведеться не лише шукати емоційний привід, який би пояснив українцям такий крок, але й юридичну схему, яка б легалізувала цей процес.

Однак навіть не це буде головною проблемою.

"Слуга народу" вдруге не зможе отримати монобільшість, як би того не хотілося Зе!Команді. Соціологічні дослідження за червень показують, що зараз "Слугу народу" готові підтримувати близько 29% з тих, хто вже визначився з голосом.

Парламентський союз двох чи більше партій подарує Зеленському змогу поділити відповідальність за країну з кимось ще.

Але повстане питання, на яке в разі переформатування Ради буде найважче знайти відповідь: Порошенко чи Медведчук має стати партнером "СН" у коаліції? Ситуація як у приказці: і так недобре, і так погано.

Станом на кінець червня чотири політсили мали шанс пройти до ВРУ: це "Слуга народу", яку підтримують близько 29,3% тих, хто визначився з вибором, ОПЗЖ – 15,3%, "Європейська солідарність" – 13,6% та "Батьківщина" – 10,7%.

У такій конфігурації "СН" найзручніше було б об’єднатися з "Батьківщиною". Але в такому варіанті Зеленському доведеться миритися з Тимошенко, та навіть їхнього спільного результату може не вистачити для більшості.

Це означає, що президенту доведеться зробити важкий і свідомий вибір: втратити своїх виборців на Сході чи на Заході.

"Я думаю, він не піде на розпуск. Хочеться і скинути баласт, і освіжитись, і якусь динаміку внести. Але інстинкт політичного виживання візьме своє. Зе зрозуміє, що такої влади у нього уже не буде. А це страшно – втрачати владу. Він на це не піде", – переконує один із політичних важковаговиків, який вже не раз втрачав і повертав собі владу.

Обійняти кожного, або Як реанімувати монобільшість

Спроба розпустити Раду дійсно може мати для Зеленського певний позитивний ефект оновлення і перезапуску. Теоретично.

Але практичні її наслідки цілком спроможні поховати під собою весь ймовірний позитив.

Найважливіша річ, яка стримує Зеленського від розпуску парламенту – це страх втратити контроль над ситуацією.

"Ми говорили з президентом і прямо у нього запитали, що він думає про розпуск. Він каже, що вони говорили про це, але він вважає, що це "все одно, що вистрілити собі в ногу, бо ми стільки місць точно не візьмемо", – переповідає один з мажоритарників "Слуги народу" свою зустріч із президентом минулого тижня.

Як переконують УП співрозмовники в оточенні президента, Зеленський говорив про розпуск парламенту зі своїм найбільш наближеним соратником главою ОПУ Андрієм Єрмаком. Саме він є прихильником перезавантаження влади під кінець року. При тому синхронно – від парламенту і до місцевих рад, включно з радами на нині окупованих територіях.

Партійні керівники "Слуги" в парламенті не в захваті від такого варіанту. Особливо від частини з виборами на Донбасі.

Поки що падіння рейтингу "Слуги" плавне. Виборець підтримує партію президента за інерцією: вона нова, він не так давно за неї голосував і вона щось робить, поки сам виборець намагається вижити в умовах кризи. Поки що питання підтримки партії не є для нього головним.

Коли ж постане питання дострокових виборів, а отже потреби знову визначатись "за кого?", динаміка падіння рейтингу "Слуги народу" може прискоритись.

"Поки що людям не до цього. Але якщо Зе розжене Раду, то виборець може просто сказати: "Що за чорт? Дістали". І проголосує за тих, кого підтримував до появи Зеленського. Що Порошенко, що ОПЗЖ будуть на це грати. І "слуги" тоді аби треті прибігли", – пояснює електоральну логіку в розмові з УП один із політичних важковаговиків минулого.

Тобто замість власного посилення, через оновлення Ради Зеленський отримає небажаний результат – підсилить позиції ЄС і "Опоплатформи".

Крім того, розпуск парламенту – це колосальна втрата грошей і часу. Кампанія, вибори, підрахунок, формування коаліції, формування уряду – якщо на початку серпня зайти у цю історію, то країна почне повноцінно працювати хіба під Новий рік. Виборець може просто не пробачити Зеленському такого марнування часу і можливостей.

"Зеленський розуміє, що другого такого шансу нам не дадуть. Тому не думаю, що він наважиться розпускати Раду. Він спробує повернути стосунки з фракцією і вже почав це робити", – розповідає УП один із депутатів СН.

За його словами, от уже другий тиждень президент проводить зустрічі з депутатами своєї фракції.

"У президента склалось враження, що його хтось намагається відтерти від прямого контакту зі своїми, з депутатами. І Зеленський вирішив всіх побачити, всіх вислухати. Зараз до нього одні за одними ходять всі наші групи у фракції, ці 15, які сформували офіційно ще на початку роботи", – розповідає співрозмовник УП в "Слузі".

Ще тиждень тому деякі "слуги" скаржились УП, що не знають, як їм пробитись на зустріч до президента, хоча мають масу питань перед місцевими виборами.

Тому спроба почути своїх депутатів хоч і може здатись дрібницею, є дуже важливою для такої великої команди. Адже домовитись зі своїми уже обраними депутатами набагато легше і дешевше ніж проводити в Раду нових.

Тим паче, що погроза розпуском є куди ефективнішою за сам розпуск, адже це може дуже швидко зробити зговірливими і мажоритарників, яких за новим виборчим законом більше не буде, і списочників, які можуть не побачити свого прізвища у майбутньому переліку кандидатів від "СН".

А як керувати країною без рейтингу, Володимиру Зеленському може багато розповісти вічний глава МВС Арсен Аваков, чия партія "Народний фронт" ділила з Петром Порошенком всю владу країні, хоч не мала і 1% народної підтримки.

Що б президент не вибрав – розпускати чи "обіймати" Раду – обидва варіанти для Зеленського є ризикованими.

За будь-яких умов, він особисто поволі втрачатиме симпатії виборців. І це відбуватиметься не лише через помилки й прорахунки, а й через те, що під час минулорічної кампанії кожен уявляв "свого Зеленського", який має дуже мало спільного із Зеленським реальним.

Та й для самого президента його нова роль виявилась не дуже приємною. 20 років поспіль йому аплодували всі зали, а одразу після обрання він опинився сам на сам із людською, часто немотивованою і несправедливою ненавистю.

Для людини, яка в душі все одно залишається артистом, пережити таку зміну непросто. І саме ця, чисто людська, емоційність президента – це новий фактор для української політики.

Чи не вперше президент країни може справді щиро переживати зраду близьких чи їхні провали.

Чи не вперше рішення про розпуск чи збереження парламенту може залежати не від холодного розрахунку, а від емоційного вибуху, спричиненого непослухом чи черговою "підставою" від своїх.

"Ми можемо тут рахувати, а він візьме і на нервах всіх розжене. Просто дістане його щось – і все", – розводить руками в розмові з УП один із впливових депутатів президентської фракції.