Кто куда. Порошенко обновляет БПП, Гройсман с Кличко идут отдельно, а Луценко хочет остаться в ГПУ

Роман Кравець, Українська правда

Два роки тому на форумі Ялтинської європейської стратегії гостей зустрічав цікавий і водночас дивакуватий перформанс.

У дворі Мистецького арсеналу встановили дерев'яну конструкцію, яка нагадувала американські гірки.

По них рухався чоловік – робив кілька кроків і застигав на місці. Впродовж цілого дня він ходив то вгору, то вниз.

Видовище привернуло увагу президента Петра Порошенка, який з цікавістю розглядав конструкцію.

"Це що? Наче життя?" – посміхаючись запитував Порошенко організатора зустрічі, олігарха Віктора Пінчука.

"Так, все як в житті", – підтримав тоді Пінчук Порошенка, дивлячись на гірки.

Якщо слідувати аналогії поки що чинного президента, на той момент Петро Олексійович був на вершині гірки.

У нього було майже все: захмарні фінансові ресурси, серйозний політичний вплив, більш-менш налагоджені відносини з більшістю олігархів, крім Ігоря Коломойського, беззаперечна віра у другий президентський термін.

Однак у найближчі місяці його очікує стрімкий спуск униз.

Порошенко з тріском програв вибори Володимиру Зеленському.

У другому турі він зазнав поразки навіть у базових регіонах Західної України, крім Львова, на які робив ставку стратег кампанії Порошенка Ігор Гринів.

Та ще й кому програв – недосвідченому політику, якого Порошенко називає "маріонеткою Коломойського".

Проте найболючіші випробування його чекають попереду.

ерший етап – поступовий відхід політичних партнерів, які ще перед другим туром виборів почали акуратно віддалятися від Порошенка.

"Українська правда" дізнавалася, що далі планує робити Порошенко, як прем'єр Володимир Гройсман та мер Києва Віталій Кличко готуються до парламентських виборів, та чому генпрокурор Юрій Луценко хоче зберегти свою посаду.

 Порошенко оновлює партію

Після другого туру виборів Порошенко не впав у відчай. Він, звісно, очікував на менший розрив із Зеленським, але трагедії ніхто не робив.

Ба більше, ще в період кампанії перед другим туром гаслом "Головне – зберегти країну" він фактично розпочав підготовку до парламентських виборів.

Сьогодні Порошенко, наче одержимий, продовжує чіплятися за владу і не збирається відступати.

"Стіни впливають на людину. Поки Петро перебуває на Банковій, він ще не відчуває, скільки він втратив. Зараз він і далі сидить до ночі на роботі, надуває щоки, проводить беззмістовні наради, підписує укази. Він чіпляється за президентство, як може", – описує свої враження один з високопосадовців в оточенні чинного президента.

У планах Порошенка – закріпити за собою більше 24,45%, які українці віддали за нього під час голосування 21 квітня, не тільки на аватарках своїх прихильників, а провести до наступної Ради велику опозиційну фракцію.

Водночас Петро Олексійович поки що вагається, чи йти йому особисто в наступний парламент.

Частина оточення Порошенка категорично відмовляє його від цієї ідеї.

Як мінімум троє впливових спікерів, наближених до чинного президента, у розмові з УП розкритикували такий хід.

"Ми йому кажемо: Петро, та будь ти візіонером, арбітром – нащо тобі сідати зараз за парту і голосувати за закони? Ти п'ять років розказував людям, який ти крутий, про те, що Путін – твій ворог, ти тут томос добивався. А тепер що, здувся? Це ж несерйозно все!" – обурюється один зі співрозмовників, наближений до Банкової.

Тому не можна відкидати варіанту, що чинний президент очолить список нової БПП, але зрештою відмовиться від депутатства.

З іншого боку, Порошенко розцінює мандат як потенційний квиток до подальшого залишання в активній політиці та як подушку безпеки, якщо раптом нова влада "почне його доганяти".

У той же час чинний президент впевнений, що його партії потрібен серйозний ребрендинг.

Частково про майбутні зміни він розповів на закритій зустрічі з депутатами та міністрами БПП після поразки на виборах.

По-перше, БПП змінить назву.

Очікувалося, що її перейменують на "Солідарність", але над назвою поки що думають. Можливо, партія стане "Європейською Солідарністю", яку скорочуватимуть "ЄС", що нагадуватиме виборцям, що Порошенко "головний євроінтегратор".

Друге – зміниться склад партії. Порошенко хоче набрати у список молодих незаплямованих людей, які у своїх регіонах стали успішними завдяки реформам влади.

Молоді обличчя партія, балансуючи, міксуватиме з авторитетами. Наприклад, у своєму списку Порошенко хоче бачити Рефата Чубарова і Мустафу Джемілєва, громадського діяча Ігоря Козловського, героя України Володимира Жемчугова.

Щоб не виникало запитань до "очищення" партії, чинний президент демонстративно відмежовується від свого оточення.

Його близькі соратники Ігор Кононенко, Сергій Березенко, Олександр Грановський обиратимуться до наступної Ради по мажоритарних округах. Але це не означає, що після виборів вони не приєднаються до фракції Порошенка.

 "Друзі" й оточення

Як би все гарно не звучало, але у планах Петра Олексійовича є величезний мінус, який публічно він ніколи не визнає.

Порошенку навряд вдасться приватизувати згадані 24,45% підтримки на майбутніх виборах до Ради.

Проблема не в його здібностях чи в новій владі. Проблема в іншому: на його електоральному полі змагатимуться надто багато політичних гравців. І конкуруватимуть з ним не тільки вороги, а й вчорашні партнери.

"Якби Петро не йшов на вибори, можна було б робити якусь спільну партію влади. Гройсман би погодився, Яценюк би задумався. Але якщо Порошенко в списку – нічого подібного і бути не може", – з неприхованою образою в голосі пояснює УП один з лідерів "Народного фронту".

Петро Олексійович звик завжди грати за своїми правилами, які дозволено порушувати лише йому.

Він майстерно домовлявся зі своїми партнерами про все на світі, а потім дорогою робив по-своєму.

Майже в кожного з членів команди Порошенка назбиралися претензії та затаїлися образи до чинного глави держави.

Впродовж п'яти років Петро Олексійович постійно плодив собі ворогів серед політичних соратників, партнерів по коаліції, депутатів-мажоритарників, міністрів, працівників АП.

Він збирав клубок недоброзичливців, який з часом став таким масивним, що може його ж і задавити.

 Кличко готує подвійний удар

За даними УП, ще перед другим туром президентських виборів мер Києва повідомив Порошенку, що партія УДАР балотуватиметься до Ради окремо від БПП.

Поки що Кличко сам не збирається залишати крісло мера і не планує переїжджати працювати під купол Ради.

Тож список УДАРу може очолити інший Кличко – рідний брат Віталія, колишній боксер Володимир Кличко.

Ознакою того, що Кличко-молодший збирається у політику, може слугувати його неочікуване звернення до Зеленського та Порошенка про те, як треба здавати аналізи.

"Якщо ви такі відкриті і зацікавлені в об'єктивному результаті, то зробіть це за репутаційно перевіреним методом в міжнародній організації Voluntary Anti-Doping Association", – зухвало говорив Володимир Кличко.

Інший приклад – спільне інтерв'ю братів Кличків "Німецькій хвилі", де Володимира чітко запитали про його політичні амбіції, на що колишній спортсмен розпливчасто відповів: "Ніколи не говори ніколи".

У переписці з УП Віталій Кличко не підтвердив, але і не спростував інформацію про те, що його брат може піти у політику, в кінці розмови поставивши смайлик, що підморгує.

Джерела запевняють, Кличко-молодший поки що не прийняв для себе остаточного рішення щодо свого майбутнього.

"Це дуже відповідальне рішення. У Володі безліч незакінчених справ – йдеться не лише про бізнес, але й про особисте. Він точно про це думає, але якоїсь конкретики станом на сьогодні немає", – пояснює джерело УП в оточенні київського голови.

Співрозмовник додає, що "до червня все стане зрозуміло".

 Луценко хоче залишитися в ГПУ

Ще восени генпрокурор серйозно задумувався про своє повернення у парламент. Юрій Віталійович публічно заявляв, що проведе переговори про можливий союз із Кличком.

У кулуарах регулярно ширилися розмови, що Луценко хоче піти із правоохоронних органів – спочатку його сватали на крісло прем'єра, якщо раптом депутати відправлять Гройсмана у відставку, згодом – на крісло спікера ВР.

Однак зараз Юрій Віталійович вже не збирається боротися за місце у Раді.

"Луценко думає пропустити парламентські вибори. А що там робити, кнопочки натискати? Комітет очолювати? Все це проходили, йому вже не цікаво", – пояснює співрозмовник з оточення генпрокурора.

За даними УП, в найближчі місяці Луценко працюватиме над своїм політичним іміджем, який сьогодні, м'яко кажучи, бажає кращого.

Для цього він вже налагодив хороші відносини з адвокатом президента США Дональда Трампа Рудольфом Джуліані, з яким зустрічався щонайменше двічі.

"На парламентській кампанії Юра бачить себе у тандемі з Аваковим як гарант проведення чесних виборів", – додає співрозмовник, наближений до генпрокурора.

Щоправда, думка Авакова про такий тандем з Юрієм Віталійовичем невідома.

Сам Луценко не бачить підстав для своєї відставки. Генпрокурор хотів би зберегти своє крісло, однак не має жодних гарантій від нового президента.

Єдине, що Зеленський публічно сказав про Юрія Віталійовича: "Луценко – це стара команда. Ми будемо призначати нових людей. І це відноситься не тільки до Луценка".

 Гройсман визначається

У середу, 8 травня, Володимир Гройсман приїжджав до Порошенка на Банкову.

Прем'єр-міністр прямо так і не відповів Порошенку на його пропозицію про спільний похід до Верховної Ради, хоч в ефірі "Свободи слова", натякав, що збирається відійти від команди президента.

Гройсман взагалі не сказав Петру Олексійовичу ні "так", ні "ні", а в притаманній йому і самому Порошенку манері підвісив ситуацію на потім.

Усі три роки свого прем'єрства Володимир Борисович робив все можливе, щоб відмежуватися від Порошенка і стати повністю автономною політичною одиницею, мовляв "ти допоміг мені стати прем'єром, але я тобі нічого не винен".

Порошенкові не подобалась амбіційність прем'єра, тому він постійно "повертав на землю" Гройсмана і неодноразово думав про його відставку, але за прем'єра заступався "Народний фронт".

Приблизно два роки Гройсман виношує мрію про власну фракцію у парламенті.

Про спільний похід до Ради він консультувався ледь не з усіма – свого часу такі перемовини прем'єр вів зі спікером Андрієм Парубієм, згодом із Арсенієм Яценюком, потім задумувався про самостійну кар'єру.

У Гройсмана є маленька регіональна партія "Вінницька європейська стратегія", яка не дотягує на всеукраїнський рівень.

Тож минулого року прем'єр почав робити перші кроки для створення серйозної політичної сили – він зареєстрував громадську організацію "Українську стратегію успіху".

Її засновниками є близький до Гройсмана міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко, якого жартома називають "Саша-потеряй", представник Кабміну у парламенті Вадим Денисенко та Євген Золотарьов, який у часи Помаранчевої революції був одним із лідерів партії "Пора".

Віднедавна у Гройсмана функціонує виборчий штаб, який розташований на вулиці Шовковична, і яким неформально керує колишній в.о. міністра АПК Максим Мартинюк.

Десь у березні на вулицях країни з'явилися білборди уряду Гройсмана з написом "Україна – це не просто місце на карті", а згодом "Лідерство – це відповідальність".

Авторство цих гасел начебто належить раднику та технологу прем'єра Мирославу Кошелюку, однак, за даними УП, у штабі Гройсмана працюють також іноземні консультанти, імена яких невідомі навіть деяким членам його команди.

Робота штабу наразі зводиться лише до піар-активності та популяризації Володимира Борисовича.

У той же час в його оточенні визнають, що до самостійного походу на парламентські вибори Гройсман наразі не готовий.

"По-перше, Володя скупиться витрачати свої гроші на кампанію. По-друге, потрібно мати сміливість для конфліктів з усіма. Моя думка – він не готовий до війни з усіх боків", – зізнається співрозмовник з близького оточення Гройсмана.

За великим рахунком, Гройсману доступні дві опції.

Перша – йти на вибори з Порошенком. Цей варіант перевірений, але малоймовірний. Гройсман розуміє, що якщо він піде на вибори разом з чинним президентом, він так і залишиться №2.

А відтак отримає загрозу втратити суб'єктність та стасус переговорника з олігархами.

Друга опція – об'єднатися разом з частиною "Народного фронту", а конкретно з Арсенієм Яценюком та групою Арсена Авакова, і створювати так звану "партію двох прем'єрів".

Цей варіант досить реальний, адже останніми роками у Гройсмана склалися дружні відносини з Яценюком.

З одного боку Гройсман має порівняно непоганий імідж "молодого й успішного", який можна трансформувати у відсотки голосів, а з іншого – Яценюк має партійну структуру, хороші міжнародні зв'язки та добрі відносини з олігархом Рінатом Ахметовим, який контролює один із найрейтинговіших телеканалів – "Україна", на якому можна буде піарити нову політсилу.

Конкретний приклад, як великий телеканал може допомогти на виборах – це виграш Зеленського.

У "Народному фронті" перспективу такого об'єднання не відкидають, але в партії більше зосереджені на своїх внутрішніх проблемах та власному ребрендингу.

НФ очікує не просто косметичний ремонт, а серйозні перестановки, про які ми напишемо незабаром.

***

У найближчі тижні Порошенко залишить будівлю на Банковій.

На четвертий поверх АП, де розташований кабінет президента, зайде нова людина, яка ні дня не працювала на держслужбі, політикою займається лише півроку, але за яку в другому турі проголосувало 73,22% виборців, що прийшли на дільниці.

Було б непогано, якби олігарх Пінчук, з яким Зеленський відкрито проводить зустрічі, показав Володимиру Олександровичу американські гірки, які два роки тому привозив на YES.

Зеленський піднявся чи не найвищу гору у своєму житті. Але важливо пам'ятати, що після стрімких підйомів буває різкий спуск. Наочних прикладів йому вистачає.

Роман Кравець, Українська правда