Трагедія слов’янської ЗОШ № 18: подробиці від директорки школи

Вчорашній обстріл вісімнадцятої школи болем відгукнувся у серцях тисяч жителів міста. Особливо боляче сприйняли цю трагічну подію випускники ЗОШ № 18. Журналіст Карачуна поговорив з директоркою ЗОШ № 18 Оленою Маляр.

— Олено Іванівно, знаю, що ви були вчора увечері на місці трагедії, а також сьогодні вранці бачили на власні очі наслідки обстрілу. Враження, звісно, гнітючі. Але все-таки розкажіть докладніше про побачене.

— Те, що я побачила — то просто жах! Зруйновано вщент майже половина школи. Удар прийшовся на ту частину школи (не центральний вхід), куди зазвичай заходили учні на заняття. Розбиті класні кімнати початкової школи, кабінет математики на другому поверсі, актова зала, кабінет заступників директора, мій кабінет, маленький спортзал. Була потужна пожежа, будівля горіла, працювали пожежні.

Після того, як пожежники приборкали вогонь, рятувальники почали роботи з пошуку сторожа — єдиної людини, яка на час прильоту перебувала у школі. Коли саме сьогодні знайшли під завалами тіло сторожа (його діставали по частинам), точно не можу сказати, адже я перебувала у такому психологічно пригніченому стані, що на годинника не дивилася.

Було багато дзвінків на мій телефон. Жителі міста, знайомі, випускники дзвонили, намагалися підтримати. Іноземні журналісти цікавилися якимись подробицями.

— Цікаво, про що саме питали мої іноземні колеги?

— Цікавилися, чи не перебували у школі військові, питали мою думку, чому під обстріл потрапила саме наша школа? Один з іноземних журналістів задавав запитання російською мовою і просив відповідати його ж мовою. Я сказала йому, що не хочу переходити на російську. Не сприймаю її тепер.

— Що ще ви розповідали журналістам?

— Розповіла все, як є: що у школі не було ніяких військових, що крім сторожа там не було жодних людей, що у школі був розташований пункт незламності, працювали соціальна їдальня і пункт видачі гуманітарної допомоги. А чому під удар попала саме наша школа? Думаю, без навідника тут не обійшлося.

— Розкажіть коротко про постраждалого: хто він, скільки працював у школі?

— Постраждалий — Святодух Володимир Едуардович. Він працював у нас більше десяти років. Людина відповідальна, дисциплінована. Йому було 65 років. У нашій школі працює секретаркою директора і його дружина Олена. Не знаю слів, аби утішити її…