Як приватний бізнес допомагає вимушеним переселенцям

Соціальні гуртожитки для вимушених переселенців є у кожному регіоні України. Як правило, це комунальні заклади, які фінансує місцева влада. Є також чимало шелтерів для ВПО, які утримують громадські організації коштом закордонних донорів.

А от приватний шелтер – явище, яке поки що не набуло розповсюдження в Україні.

Найбільший в Україні приватний шелтер вже третій рік поспіль працює у луцькому культурно-розважальному центрі «Адреналін-сіті».

Грошей багато не буває!     

Десять-п’ятнадцять років тому культурно-розважальний центр «Адреналін-сіті» був найбільш популярним у Луцьку закладом змістовного відпочинку. Зокрема, тут розташований найбільший у Луцьку кінотеатр, відвідувачам Центру пропонують різноманітні розваги на будь-який смак. «Адреналін-сіті» – один з 17-ти бізнесів потужної волиньської компанії VolWest Group, яку очолює відомий бізнесмен і меценат Віктор Корсак.

Бізнес родини Корсаків – це, без сумніву, національний рівень. Досить сказати, що компанія VolWest Group володіє мережами супермаркетів «Наш край» і Spar, мережею піцерій «Тарантелла», IT-компанією, молокозаводом, консервним заводом, медіа групою CID Media Group тощо.

Отож можна зробити висновок: компанія VolWest Group – бізнес успішний, а її керівник – людина з великими фінансовими можливостями.

Як же розпоряджається цими можливостями керівник VolWest Group?

КРЦ «Адреналін-сіті» - прихисток для ВПО

Як розповіла координаторка волонтерського хабу і кураторка шелтерів ВПО Тетяна Репницька, одразу після повномасштабного вторгнення росіян, «Адреналін-сіті» почав приймати людей, яким вдалося виїхати з Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Їх розселяли у готелі і арт-хостелі «Адреналін».

У перші дні війни готель і хостел прийняли близько трьохсот вимушених переселенців.

А люди все прибували й прибували. У тому числі – з дітьми. Було таке, що у шелтері проживали одночасно близько ста дітей!

Невдовзі стало зрозуміло, що готель і арт-хостел не зможуть прийняти усіх, кому був потрібен хоча б тимчасовий прихисток.

Дійшла черга до ресторану «Стоп-кадр», який також вирішили переобладнати під шелтер.

Через три доби роботи по переобладнанню ресторану (це близько тисячі квадратних метрів), шелтер почав приймати «новоселів». На той час у шелтері ще не було ліжок, тому роль ліжок виконували … дерев’яні піддони. Ортопедичні матраци, постільну білизну, подушки-ковдри надали бізнес партнери.

Людей приймали, розселяли, годували.

Пізніше хтось з вимушених переселенців поїхав за кордон, хтось залишився у Луцьку. Дехто з переселенців, які оселилися у шелтері ще у березні 2022 року, живуть тут і по-сьогодні.

У шелтері представлена майже вся географія прифронтових міст і сіл.

Особиста територія, відокремлена простирадлами

За словами Тетяни Репницької, від початку роботи шелтер прийняв понад сім тисяч вимушених переселенців. Усі вони проживали і проживають безплатно (не платять навіть за комунальні послуги). Тривалий час господарі забезпечували мешканцям шелтера триразове харчування. Зараз перейшли на дворазове: тут безплатно годують обідами-вечерями.

Мешканці шелтера по черзі беруть участь у прибиранні приміщень, території. Чимало з них вже працевлаштовані. У тому числі – на підприємства компанії VolWest Group.

- Ми не хочемо, аби мешканці шелтера перетворювалися на соціальних безхатьків. Тому стараємося допомагати їм  з працевлаштуванням, залучаємо до волонтерської діяльності. Організували також роботу «Освітнього простору», бо наразі у нас проживають дев’ятнадцять дітей. Одинадцять з них шкільного віку, - розповідає Тетяна Репницька. – Студенти Волинського національного університету раз на тиждень проводять заняття з української мови для усіх бажаючих наших мешканців.

Зараз мешканці шелтера сплять на двоярусних ліжках, які надали польські волонтери. Наразі тут проживають вісімдесят вимушених переселенців.

Але цей шелтер – житло для ТИМЧАСОВОГО перебування внутрішньо переміщених осіб. Адже не можна вважати нормою, коли упродовж кількох місяців (років) у величезному приміщенні, разом, живуть зовсім чужі люди: різної статі, характеру, віку, соціального статусу.

Свою особисту територію (читай – ліжка) вони намагаються відокремити простирадлами… Таке воно, переселенське «щастя».