Як у Львові привчають містян вшановувати пам’ять загиблих під час загальнонаціональної хвилини мовчання

Ранок, центр Львова. Містяни поспішають на роботу чи йдуть-їдуть у своїх справах.

Раптом потік автотранспорту повністю зупиняється. Деякі водії виходять з автомобілів і наче завмирають.

Зупиняється увесь громадський транспорт. Пасажири автобусів-тролейбусів-трамваїв підіймаються з сидінь і схиляють голову.

Усі мовчать. Ніхто і нічого не рухається.

Можна не дивитися на годинник: дев’ята ранку, триває загальнонаціональна хвилина мовчання.

І я згадав, як проходить загальнонаціональна хвилина мовчання у багатьох інших містах України: пам’ять загиблих, звичайно, вшановують в Україні всюди, але щоби настільки масово, як у Львові, не бачив навіть у столиці.

Усі знають, що Львів — одне з найбільш патріотично налаштованих міст України. І, звісно, більшість львів’ян вшановують пам’ять загиблих у війні Росії проти України за покликом душі, а не лише згідно з вимогами відповідного Указу президента від 16 березня 2022 року.

Але, як виявилося, навіть у Львові на початках довелося застосовувати до несвідомих містян своєрідні «виховні засоби впливу». Про це регіональним журналістам, серед яких був і редактор Карачуна, розповів заступник Львівського міського голови Андрій Жолоб:

— Дуже складним моментом у Львові було запровадження загальнонаціональної хвилини мовчання. Ми хотіли, аби о дев’ятій годині мав зупинятися увесь автотранспорт. Не знаю, чи бачили ви… Зараз уже зупиняються всі і кожен — всюди.

А починалося з того, що хтось зупинявся, хтось ні, хтось сигналив і біг іншому водієві морду бити. Було в нас і таке.

Активістів ветеранських організацій, звісно, не задовольняло, що деякі несвідомі львів’яни ігнорують загальнонаціональну хвилину мовчання. Отож треба було діяти. Ми домовилися з поліцією та нашими байкерськими клубами про взаємодію. І почали легально блокували усі перехрестя: упродовж місяця о дев’ятій ранку виїжджали на перехрестя і блокували рух транспорту.

Зараз вже немає у цьому потреби, всі водії зупиняються на хвилину. І мені дуже боляче чути розповіді жителів інших міст про те, що у них це не працює, водії не зупиняються. Не всі чомусь розуміють, що вшановувати пам’ять загиблих у цій війні — святий обов’язок кожного українця!

Проте, якщо бути точним, то навіть у Львові ні всі містяни дотримуються церемоніалу хвилини мовчання. Я переконався в цьому, перебуваючи в одному з нових мікрорайонів міста, де о дев’ятій годині під час хвилини мовчання зупинявся лише громадський транспорт. Ну, і, звісно, припинялося обслуговування покупців, відвідувачів тощо.

Немає сумніву, що місцева влада знає про ці «прогалини свідомості» окремих містян і гостей Львова. Напевне, тому на вхідних дверях магазинів, закладів громадського харчування, медичних установ значаться ось такі таблички.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми «Голоси України» / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. «Голоси України» / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.