На мапі ветеранських бізнесів має бути і Слов’янськ

Було б не правильним вважати, що присутність ветеранського бізнесу на мапі Українського ветеранського фонду — єдиний показник його роботи.

Навіть у прифронтовому Слов’янську є кілька легально працюючих ветеранських бізнесів, які не позначені на Мапі. Про один з них, приміром, торік розповідав Карачун (стаття «У Слов’янську сьогодні легально працюють п’ять пунктів обміну валют«). У ній йшлося, нагадаємо, про сімейний бізнес ветерана війни, жителя Слов’янська Ігоря Сафонова. І цей приклад точно не одиничний.

Тобто, ветеранський бізнес у Слов’янську працює, але він чомусь не значиться на Мапі.

А от у сусідньому Краматорську принаймні два бізнеса ветеранів зазначені на Мапі ветеранських бізнесів: ресторан «Рости пузо», кав’ярня «Поруч». Чи працюють вони сьогодні, коли місто живе під жорстокими щоденними обстрілами ворога, нам достеменно не відомо.

Зазвичай ветерани започатковують бізнес після звільнення з війська.

Але буває й так, що слов’янські підприємці, маючи працюючий бізнес, долучаються до Сил оборони України. Тоді бізнес продовжують вести члени родини військовослужбовця.

Нещодавно Міністерство ветеранів України оголосило про новий конкурс для ветеранів «Варто: бізнес с характером». В ньому можуть брати участь фізичні та юридичні особи, зареєстровані, як суб’єкти ветеранського підприємництва. Для реалізації бізнес ідей ветерани-переможчі конкурсу отримають від 500 тисяч до 1,5 мільйона гривень.

До мільйона гривень на відкриття та розвиток власного бізнесу можуть отримати ветерани та ветеранки війни, члени сім’ї загиблих захисників і захисниць за урядовими програмами «єРобота», «Власна справа».

Якщо уважно поглянути на Мапу ветеранських бізнесів, впадає в око географічна нерівномірність розташування ветеранських бізнесів: у прифронтових регіонах вони присутні мінімально, тоді як у західних регіонах — в очах рясніє від позначок.

А втім, навіть серед західних областей України явно виділяється Львівщина. І це не випадково: з усього видно, що місцева влада приділяє роботі з ветеранами значну увагу.

Якщо є бажання розвивати бізнес

Для старту власного бізнесу та його розвитку потрібні гроші. Де їх знайти?

Урядові грантові програми дають чудові можливості для підтримки ветеранів. Але вони не завжди покривають основні фінансові потреби ветеранського бізнесу (придбання технологічного обладнання, транспортних засобів, витратних матеріалів, розміщення зовнішньої реклами тощо). Тому Львівська міська рада спільно з чеською гуманітарною організацією «Людина в біді» додатково підтримують ветеранів, ветеранок та членів їх родин у рамках програми грантової підтримки підприємницької діяльності «Відвага до бізнесу». Учасники програми опановують базові знання з підприємницької діяльності, отримують менторську підтримку та фінансування для старту або масштабування бізнесу.

Розміри фінансової підтримки: до 260 тисяч гривень — на створення бізнесу, або до 300 тисяч гривень — на його розвиток. У рамках цієї програми фінансову підтримку отримали вже понад 150 ветеранських бізнесів Львова.

Досить ефективними є також приватні ініціативи львів’ян, які прагнуть допомагати ветеранам війни.

Про одну з таких ініціатив розповів заступник Львівського міського голови, ветеран 46-ї аеромобільної бригади Андрій Жолоб:

— Якось до мене прийшли львівські айтішники. Кажуть: «Ми б хотіли за власні кошти вчити ветеранів війни інформаційним технологіям на IT-курсах. Пропонуємо не короткі тритижневі курси, а повноцінне навчання упродовж дев’яти місяців». Невдовзі ця ініціатива оформилася, як освітня громадська організація «Академія для героїв». Після проходження повного курсу навчання, ветерани направляються на місячну практику до якоїсь нашої IT-компанії. І затим — стовідсоткове працевлаштування ветеранів!

На ярмарку ветеранського бізнесу

«Підтримай бізнес ветерана!» — одне з головних гасел ярмарків ветеранського бізнесу, які проходять на площі Ринок. Їх мета — популяризація ветеранського підприємництва, пошук нових клієнтів (замовників продукції). А для жителів і гостей Львова це чудова можливість купити на ярмарку якісну продукцію.

Щонеділі з десятої до вісімнадцятої години ветерани війни або члени їх родин торгують на центральній площі Львова своєю продукцією.

Нещодавно журналіст Карачуна побував на ветеранському ярмарку.

Одразу впадає в око чималий асортимент продукції: копчені ковбаси, сало, крафтові сири, сувенірні свічки, жіночі прикраси, керамічні вироби тощо.

Щоби відвідувачі ярмарку не забували, що перебувають у галицькій столиці, на ятках красуються вироби з патріотичними принтами.

Для керамістів Слов’янська, напевне, було б цікаво побувати біля ятки, де виставлена керамічна продукція.

Я поспілкувався з деякими продавцями на ярмарку.

Львів’янка Мар’яна Демків продовжує вести бізнес, який започаткував її чоловік — виготовляє свічки з натурального соєвого воску.

На ветеранському ярмарку представлені свічки з ароматами, які користуються найбільшим попитом. Це, передусім, «аромати, які пахнуть улюбленим містом» (звісно, це Львів): «Кава на Ринку», «Лаванда в Стрийському парку», «Бібліотека Старого міста».

— Чоловік четвертий рік у війську. Це був його бізнес, хоча він виготовляв свічки з парафіну, — розповідає пані Мар’яна. — Коли почалася велика війна, ми робили окопні свічки. Виготовили понад 20 тисяч свічок для фронту. Коли чоловік мобілізувався до війська, я продовжила розвивати наш бізнес. У цьому мені дуже допоміг грант від Львівської міськради: 280 тисяч гривень вистачило, аби закупити технологічне обладнання і сировину.

Як відомо, парафін — матеріал шкідливий для здоров’я. Тому Мар’яна обрала більш перспективний напрям виробництва: виготовляє свічки з натурального соєвого воску. Деякі з них також можна використовувати, як косметичний засіб.

«Свічка 44» (назва бренду) — це не про світло в темряві блекаутів (хоча її свічки можна використовувати і під час вимкнень електрики). Свічки Мар’яни Демків — це про атмосферу затишку, хороший настрій, тонкі аромати, романтику вечора закоханих, звуки музики при свічках…

Про аромати своїх свічок пані Мар’яна може розповісти багато цікавих фактів. Але її свічки все-одно розкажуть про себе більше. Треба лиш придбати хоча б якусь з них. Потім запалити і вдихати, вдихати дивовижний аромат…

— Наскільки вигідний цей бізнес? , — запитаю у пані Мар’яни. — На автомобіль уже заробили?

— Дивлячись на який… — посміхається у відповідь.

Участь у ветеранських ярмарках — це більше популяризація бренду, ніж комерція. Тому що основний обсяг продукція підприємниця реалізує шляхом інтернет-замовлень. У такий же спосіб рекламує товар: регулярно веде сторінку бренду в Instagram.

Чому такий файний сир у сироварні Cheese_Faino

Крафтова харчова продукція поступово набуває в Україні все більшої популярності.

Цьому є просте пояснення: відсутність сумнівних інгредієнтів, консервантів, барвників, підсилювачів смаку тощо забезпечують відмінну якість крафтової продукції. З мінусів: вона програє масовому виробництву цінами, які є значно вищими, ніж масові аналоги. Але в Україні є (і завжди будуть) люди, які готові платити більше грошей за якісні товари.

Тренд зростаючої популярності крафтового виробництва помітила і родина жителів Миколаєва — Олена та Андрій Трофименки, які започаткували власну справу — виробництво крафтової молочної продукції.

… На другий день після початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну, Андрій мобілізувався до Сил оборони України. Олена з двома синами переїхали на Львівщину. Родина вимушених переселенців оселилися у Трускавці.

У 2023 році Олена отримала від Центру зайнятості 250 тисяч гривень на відкриття бізнесу. Взяла в оренду приміщення, уклала угоду з сімейною фермою поблизу Трускавця на поставки коров’ячого молока, придбала технологічне обладнання, пастеризатор молока. І вже через рік торгувала виготовленою у сироварні продукцією.

Щодня на сироварні переробляють близько 200 літрів молока. В асортименті продукції — понад 50 найменувань: сири м’які та напівтверді, сири з білою пліснявою, кефір, йогурти.

Згодом на локації сироварні відкрили магазин ветеранського бізнесу «Файно». В ньому продається не лише власна продукція бренду Cheese_Faino, а й товари інших ветеранських бізнесі Львівщини. Продукція Cheese_Faino реалізується також на ветеранських ярмарках.

Два роки тому чоловік Олени, який воював на Донеччині, пропав безвісті. У листопаді минулого року тіло Андрія Трофименка передали родині. Поховали воїна у рідному Миколаєві.

Олена Трофименко продовжує справу, яку започаткували разом з чоловіком. Вважає це своїм обов’язком перед пам’яттю коханого.