Андріївська громада не в зоні активних бойових дій. Але життя там перетворилося на пекло

Після лютого 2022 року Андріївська територіальна громада була на Донеччині однією з найбільш безпечних. Тривалий час вигідне розташування забезпечувало жителям громади відносний спокій: ще рік тому це був своєрідний «тил Донеччини». Інколи здавалося, що війна сюди не дійде ніколи, адже Андріївку-Сергіївку прикриває потужний «пояс оборони»: Краматорськ і Слов’янськ, який пробити важко (а, може, й не можливо).

Але фронт почав наближатися до Андріївки з іншого — Добропільського — напрямку: після падіння Покровська, ворог попер на Добропілля, від якого до центру громади — села Андріївка — усього пару десятків кілометрів. І чудова асфальтована дорога, побудована незадовго до великої війни.

На початку поточного року безпекова ситуація в громаді різко погіршилася. Весною ДПГ росіян почали просочуватися в населені пункти сусідньої Шахівської громади, а ворожі FPV-дрони окупували небо над селами Андріївської громади.

Відтоді життя тут перетворилося на пекло. Бувало, що за добу в громаду прилітало десяток КАБів.

Жителі громади почали масово залишати свої домівки.

— Ми всіляко допомагали нашим людям евакуюватися: надавали транспорт, організовано вивозили селян у транзитні центри в Павлоград та Лозову, домовлялися про розміщення у нових громадах, — розповідає журналісту Карачуна начальник Андріївської сільської військової адміністрації Олена Нікітіна. — Звісно, в першу чергу вивозили родини з дітьми. З деякими батьками, які відмовлялися від евакуації, проводили тривалу роз’яснювальну роботу. У квітні поточного року в громаді вже не залишилося жодної дитини.

Від ворожих дронів найбільше страждав адміністративний центр громади. Тому працівники сільської військової адміністрації змушені були переміститися в Сергіївку. Але невдовзі і там стало так само небезпечно, як і всюди на Донеччині.

Наразі в громаді залишаються близько двохсот людей. Переважна більшість — у Сергіївці.

В решті сіл — Андріївці, Новоандріївці, Варварівці, Роганському — нині проживають по 5-6 людей. Здебільшого це люди пенсійного віку.

Життя в цих селах ледь жевріє. Там немає органів влади, медицини, торгівлі, електрики, газу, зв’язку. Як там живуть люди, на що сподіваються — одному Богу відомо. Місцева влада доступу туди не має. Волонтери також вже не хочуть ризикувати. Хоча ще донедавна «Білі Янголи» вивозили звідти людей.

У Сергіївці поки що безпекова ситуація дещо краща. Працюють комунальне підприємство «Грінтур», Центр безпеки громадян. Його робітники ліквідовують наслідки обстрілів. Також працює продуктовий магазин. І навіть сімейний лікар Євген Назаров веде прийом хворих в укритті.

Апарат управління сільської ради разом з архівними документами раніше був евакуйований до Полтавської області.

При цьому місцева влада продовжує здійснювати свою діяльність на території громади. Зокрема, Андріївська сільська військова адміністрація вирішує складні питання життєдіяльності громади та проблеми односельців, координує роботу з цивільними і військовими підрозділами тощо. Крім начальника адміністрації та його заступника на території громади також працюють староста Сергіївського старостинського округу, офіцер поліції.

— Двічі на місяць разом з благодійними організаціями привозимо хліб — роздаємо його людям, — продовжує розповідь Олена Нікітіна. — Електропостачання — рідкий гість в оселях жителів Сергіївки, адже лінії електропередач регулярно обстрілює ворог. Газопровід перебитий. Електрика (в Пункті незламності та укритті) — від генераторів. Зробили невеличкий запас пального. Наскільки його вистачить — невідомо. Інтернет — через старлінк. Питну воду подаємо зі свердловин у центрі села. Отак і живемо.