Військове рішення чи націоналізація? Що відбувається з НКМЗ — інтерв'ю з Георгієм Скударем

Верховна Рада ухвалила рішення передати майно Новокраматорського машинобудівного заводу у державну власність. Для його президента та співвласника Георгія Скударя це стало несподіванкою.

Сьогодні Верховна Рада України 316 голосами ухвалила постанову № 7566, в якій рекомендує «вжити заходів правового режиму військового стану щодо примусового відчуження майна ПрАТ Новокраматорський машинобудівний завод».

Це важливе рішення. НКМЗ — один з найбільших в Україні машинобудівних комплексів. Розташований у місті Краматорську Донецької області, випускає обладнання для металургійних, гірничо-збагачувальних, енергетичних підприємств. Серед його клієнтів — Метінвест та ДТЕК Ріната Ахметова, Ferrexpo Костянтина Жеваго.

За 9 місяців 2021 року завод отримав 4,7 млрд грн чистого доходу та 407,8 млн грн чистого прибутку. Головні акціонери на кінець 2021 року — Галина Георгіївна Савенко та Олена Георгіївна Яковлєва, скоріш за все, дочки багаторічного президента НКМЗ Георгія Скударя. Кожній із них належить по 33% акцій заводу. Ще майже 9% володіє сам Скудар.

Необхідність «відчуження» автор постанови Ради Володимир Ар'єв пояснив загрозою втрати виробничих потужностей заводу через можливе захоплення його російським агресором. «Обладнання НКМЗ може бути задіяне у кооперації підприємств оборонно-промислового комплексу під час виробництва великокаліберних снарядів, компонентів артилерійських озброєнь (стволів) та новітніх вітчизняних комплексів артилерійського озброєння», — написав Ар'єв у пояснювальній записці. Яке саме майно може перейти у держвласність, у постанові не уточнюється.

НКМЗ справді знаходиться неподалік лінії фронту, завод законсервований з 27 лютого. На початку червня у нього вже влучали ворожі ракети.

НВ Бізнес зв’язався з президентом НКМЗ Георгієм Скударем і запитав, якої він думки щодо рішення парламенту.

— Сьогодні Рада ухвалила рішення про відчуження майна НКМЗ. Вам було відомо про ці плани?

— Про те, що Рада розглядатиме, я теж дізнався сьогодні з новин, і для мене це було повною несподіванкою. Насамперед тому, що є законодавство, згідно з яким держава має право у воєнний час націоналізувати будь-яке приватне майно. Є процедура. І постанова Верховної Ради, на мій погляд, просто не потрібна. Більш того, ми вже віддали кілька десятків автомобілів на користь військових, для оборони міста. Якщо потрібна допомога, ми її надаємо.

Те, що я прочитав у проекті постанови: можлива якась тимчасова окупація Краматорська, і тоді наше підприємство, найбільше в СНД з важкого машинобудування, оснащене найсучаснішим обладнанням, може потрапити до рук росіян. У зв’язку з цим для оборонних потреб хочуть взяти обладнання — так мені сказали.

— Йдеться про націоналізацію заводу? Як це може статися?

— Це не просто націоналізація. І в постанові не йдеться про націоналізацію підприємства. Йдеться про використання обладнання заводу для потреб оборонної промисловості України.

— Примусового відчуження не буде?

— Я б так не сказав. Мовиться ось про що: триває війна, і держава має використовувати усі можливі резерви, щоб захистити територію та людей. Для потреб держави використовується все, що є в країні — ресурси, техніка і т. ін. Якби не було війни, то можна було б користуватися формулюванням, яке назвали ви. Оскільки війна наразі в розпалі, то, вважаю, йдеться лише про те обладнання, яке необхідне для оборонного комплексу. Яке це обладнання, в якій кількості, мені достеменно невідомо. Те, що сьогодні сталося, було для мене так само несподіванкою, як і для вас. Хоча раніше подейкували, що деякі види обладнання НКМЗ було б непогано використовувати для потреб оборонного комплексу. Коли зі мною розмовляли на цю тему з Укроборонпрому, я сказав, будь ласка, ми готові розглянути виробництво будь-якої техніки. Тому що НКМЗ має величезний набір технологічних процесів, металургійне виробництво, різні види механообробки, зміцнюючих технологій.

Ми запропонували: давайте разом з вами на території НКМЗ за документацією, яка буде розроблена, виготовляти таке обладнання без жодних витрат держбюджету.

У даному випадку, мабуть, вони побоюються, що обладнання може потрапити до рук ворога. Тому, можливо, хочуть застосувати його на інших підприємствах Укроборонпрому.

— Частину верстатів знімуть та евакуюють?

— Ось коли люди прийдуть зі списком, що їм треба — яке обладнання, в якій кількості… Тому що на заводі приблизно 500 одиниць верстатного обладнання, печі, лиття, цементація, спецпокриття, термообробка… Я не знаю, який потрібен перелік, чи є фундамент для цього, куди і що повезуть. Такого офіційного списку я не тримав у руках.

— У постанові згадується, що її реалізація вимагатиме видатків бюджету. Мовиться точно не про викуп акцій?

— На мою думку, тут йдеться більше про витрати, пов’язані з організацією виробництва чогось. Бо верстат — це всього 20% від потреб для роботи. Потрібні приміщення, фундамент, енергетика, заготовки, інструмент, спеціалісти. Власне верстат — це ніщо. І чи зможуть верстати після того, як їх знімуть з існуючих фундаментів, забезпечувати якість і точність виготовлення деталей для оборонної техніки? Навряд чи.