У Краматорську внаслідок удару загинули директорка школи та її чоловік: історія подружжя

Окупанти 1 лютого атакували Краматорськ. Внаслідок обстрілів росіяни влучили ракетою в житловий будинок у самому центрі міста. Удар зруйнував під'їзд, загинули троє людей. Серед них – директорка школи №24 47-річна Ганна Бородавкіна та її чоловік Костянтин.

Про це пише OBOZREVATEL.

Ракета "Іскандер" влучила у житловий 4-поверховий будинок у центрі міста. Вона забрала життя директорки місцевої школи.

Вчителі закладу розповідають, що шоковані моторошною звісткою.

"Нам зараз дуже складно говорити, тому що ми поки що не можемо повірити в те, що сталося з Ганною Валеріївною. Буквально вчора ми бачилися з нею, обговорювали плани, а ввечері її вже не стало", – засмучується одна з її колег.

У школі Ганна Валеріївна працювала не лише на посаді директора, але й викладала українську мову і літературу.

"Добра, чуйна, педагог від Бога. Вона була класним керівником моєї доньки та моєю колегою. Завжди тактовна, вихована, знаходила підхід до колег та учнів. А ще талановита. Протягом 10 років вона була учасницею вокального ансамблю вчителів школи. Її за це називали "співоча директорка", – розповіла нам одна з учителів школи.

Ганна Бородавкіна також співала в ансамблі "Оксамит". Про це розповіла подруга загиблої Лілія Куліш,

"Ми познайомилися з нею на першому курсі інституту, і наша дружба тривала 27 років. Вона була найкращою подругою, надійною, яка підтримає, підкаже, прийде на допомогу. Мені важко говорити про неї в минулому часі, але вона була людиною з великої літери", – зі сльозами розповідає Лілія Володимирівна.

Чоловік загиблої жінки 50-річний Костянтин працював на Новокраматорському машинобудівному заводі інспектором з безпеки.

"Ганна була жайворонком, вона завжди рано лягала спати і рано вставала. Думаю, у той момент, коли прилетіла ракета, вона вже спала. У них у будинку завжди були кішки, останнім часом була Маруська, мабуть, вона загинула зі своїми господарями", – розповідають друзі.

Вони згадують і про те, Ганна Валеріївна любила книги, природу, море, їй подобалося під час канікул побути в тиші. Костянтин любив сплавлятися на байдарках, ходити у гори", – каже подруга.

Після повномасштабної війни багато мешканців покинули місто. Але Ганна Валеріївна не виїжджала – це була її принципова позиція.

У подружжя залишилися дочка та син

Теплими словами згадують і про вчительку її учні.

"Ми були учнями її першого випускного класу. Вона була неймовірна. Дуже добра, чуйна, до нас вона завжди добре ставилася. Коли вона заходила до класу на перерві, то ми всі оточували її за столом, розповідали все, що можна. Хтось скаржився, хтось розповідав якісь смішні історії. Вона нас завжди слухала, а головне – чула. Ми її дуже любили. Мені дуже боляче через те, що з нею таке трапилося, вона назавжди у моєму серці", – каже колишня учениця загиблої директорки Анастасія Гребенюк.

У подружжя залишилося двоє дітей. Син Андрій, який закінчив Харківський національний університет будівництва та архітектури, жив у Харкові. Але під час війни його фірма евакуювалася до Львова і він зараз там.

Дочка Даша навчалася у Харківському національному інституті електроніки.

"Мама горіла своєю роботою. Любила кожного свого учня. Їй подобалось гуляти в сосновому лісі, тому тато в мирний час часто її туди возив. Вдома вона кожного члена родини оберігала та підтримувала. Мама допомагала мені в кожному моєму захопленні, завжди була поруч, навіть якщо була далеко", – розповіла дочка.

Похорон подружжя відбувся у п'ятницю, 3 лютого.