Росія не відмовилася від окупації Слов’янська. Інтерв’ю з мером Вадимом Ляхом

Слов'янськ знаходиться буквально за десятки кілометрів від лінії фронту. Місто періодично обстрілюють. У ньому немає води та газу, з настанням холодів у багатоповерхівках навряд чи буде опалення. Про те, як відбувається евакуація, як місцева влада готується до зими, чи будуть у місті комунікації «Новини Донбасу» розповів голова військової адміністрації Слов'янська Вадим Лях.

— Як ви оцінюєте ситуацію у місті?

— Ситуація напружена, поновилися обстріли. Тим більше, що використовується нова зброя для нас — зенітні ракети С-300, які призначалися «земля-повітря» (Росія переробила їх для ударів по наземних цілях — Ред.). Останні три прильоти, досить руйнівні, були саме С-300. На щастя, жертв не було, бо у тих будинках, яким дісталося, було небагато мешканців. Ситуація напружена, тож стабільно закликаємо людей до евакуації.

— Наскільки близько зараз лінія фронту до Слов'янська?

— У Слов'янську лінія фронту не змінюється. З боку Лимана йде вздовж лінії Сіверський Донець, Святогірськ, зрозуміло, також уздовж річки. Бої йдуть вздовж цієї лінії фронту. Є сірі зони, які періодично то росіяни, то ми підтискаємо. Фактично не змінюється лінія фронту, тривають постійні бої. Ворог намагається знайти слабкі місця в обороні, але безуспішно.

— Поліція повідомляє про затримання помічників окупантів у Донецькій області. Чи багато таких у Слов'янську?

— За часи російської агресії більше 10 виявлено. По деяким йде з'ясування, слідство. Тому сказати точно зараз не можу. Те, що їх більше ніж 10, на жаль, такі випадки, не рідкість для нашого регіону. Постійно затримують людей. Я завжди говорю, що 19 убитих і поранених внаслідок російської агресії — це теж справа рук цих посібників. Фактично вони наводять на своїх сусідів, тому що ми бачимо, куди приземляються ці снаряди, по яким «військовими об'єктам».

— Скільки жителів лишилось у місті?

— Зі 100 тисяч залишається близько 20 тисяч. Серед них близько 2000 дітей та близько 2000 людей маломобільних з інвалідністю. Виїзд цих категорій мене найбільше хвилює. На сьогоднішній день прийнято Кабінетом міністрів алгоритм дій евакуації багатодітних сімей, категорій, про які я сказав. Є форма заяви про відмову. Поки що ми її не запускали. Думаю, людям треба дати трохи часу, щоб вони ухвалили для себе рішення. Я впевнений, що чимала частина таки виїде з настанням холодів. Коли на вулиці плюс 30, не всі замислюються про опалювальний сезон.

— Як відрізняються функції воєнної адміністрації від міської?

— Функції військової адміністрації нічим не відрізняються від функцій мерії. Вони наділені тими самими повноваженнями, які мали міські ради. А воєнна чому? Тому що сьогодні ми розуміємо, що ми прифронтове місто, йде війна і, відповідно, для прийняття рішень іноді потрібна швидкість. Військова адміністрація дає цю швидкість.

— Як триває підготовка до зими?

— На сьогоднішній день у розробці програми підготовки до опалювального сезону. Близько 30 мільйонів гривень буде виділено із місцевого бюджету на встановлення пелетних котелень у критичній інфраструктурі. Це лікарні, наприклад. Це закупівля пелет до них. Це організація пунктів обігріву на базі шкіл та садочків, щоб у кожному мікрорайоні був такий пункт обігріву. І закупівля для них необхідної кількості пелетів на весь опалювальний сезон. Це на випадок, якщо вимкнеться електрика. Все це зараз робиться, опрацьовуються категорії громадян, які одержуватимуть паливо від військової адміністрації. Ми не зможемо забезпечити 100% людей у повному обсязі на весь опалювальний сезон. Але влада робитиме все можливе. У нас три місяці місто без води, але ми організували підвіз. Так, це, звичайно, погано в порівнянні з подачею води, але йде війна. Те саме буде і з паливом. Але в місті є чимало людей. Я не дарма говорю про інвалідів. Нерідко, коли в багатоквартирному будинку, на шостому, сьомому на висотних поверхах є люди малорухливі. З кожним днем охочих піклуватися про них все менше. Якщо знаходимо таких, намагаємося вивести, але для цього потрібна їхня згода. Воно не завжди є.

— У деяких районах Слов'янська з'явилась вода. Чи не може це спровокувати повернення людей до міста?

— Усі ці розмови, щоби зірвати евакуацію. Я дотримуюся думки, що люди, які починають розкручувати вал про те, щоб її не було, що вона нібито мало не примусова, зацікавлені, щоб у місті залишалося якнайбільше людей. Щоб у разі окупації ми розуміємо, що Росія не відмовилася від окупації Слов'янська, Краматорська, тут було гарматне м'ясо, щоб можна було когось призвати. Тому ворог працює в інформаційному полі, намагаючись зірвати ці плани, а ми робимо свою роботу. Так, це складний процес, але він виконуватиметься, тому що є внутрішнє розуміння, що це необхідно.

— З'явилися чутки, що на початок опалювального сезону може з'явитися газ. Це реально?

— Ми зробимо все можливе, але ми маємо розуміти, щоб газ з'явився, треба ворога відігнати за Ізюм, бо гілка йде від Барвінково-Долина у тому районі бойових дій. Там близько п'яти руйнувань газопроводу. І навіть якщо його шляхом героїчних зусиль відремонтувати, то вистачить на день-два, бо там постійно тривають обстріли. Тому на сьогоднішній день це нереально. Якщо це буде реально, цим займуться газовики та відновлюватимуть подачу.

— Яка ситуація із гуманітарною допомогою у Слов'янську?

— Гуманітарної допомоги дуже багато. Це і військова адміністрація, і всі фонди, і Червоний хрест та інші. Я не зможу навіть перерахувати всіх, хто періодично, хто системно працює у місті. Допомога є у необхідній кількості, видається, доставляється людям. Усе це робиться із комп'ютерним обліком. Ми бачимо, скільки ми роздаємо, кому роздаємо. Якщо йдуть скарги, то все це перевіряється. Ми це чітко бачимо, відстежуємо.

— Чи евакуюватимуть лікарні при загрозі окупації?

— Загроза окупації є з першого дня і ніхто їх не евакуював. Вони працюють. Так, багато лікарів виїхали. Ми не змогли їх утримати. Але є віддані професії люди, які залишилися, допомагають, їх залишилося небагато. Хотілося б, щоб було більше. Але вся медична допомога надається. Пологи приймаються раз на тиждень. І є у нас і зубники, скажімо так. Тому все у нас виявляється. Останнім часом немає поранених цивільних, але це не означає, що ми не маємо роботи для наших хірургів, для наших медиків. Нікуди не поділася злочинність. І коли ми говоримо про медичну допомогу, на жаль, багато виявляється громадянам, які у вечірній час зловживають алкогольними напоями. Продаж алкоголю заборонено в Донецькій області. Намагаємось викорінити це зло, але бачу, що не всі підприємці, а для мене це не підприємці, а злочинці, які порушують закон, чують це. З наступного тижня вживатимемо найжорстокіших заходів до тих, хто повторно помічений у продажу алкоголю.

— Коли відновлюватимуть зруйновані будівлі?

— Є будівлі, куди вчетверте прилітає. Що там треба зараз робити? Відновлювати, якщо там щомісяця стабільно накриває? Тому поки що про відновлювальні роботи за бюджетні кошти, як державного, так і місцевого бюджету не йдеться. Так, видаємо людям матеріали, плівку. Закрити, тимчасово законсервувати, залучаємо комунальні підприємства для цього процесу, щоби перші поверхи закрити, у тому числі пошкоджені. Державні установи теж консолідуємо по можливості, але про жодні ремонти поки що не йдеться. Фіксуємо руйнування, вносимо до бази. Надалі робитимемо оцінку і думатимемо, як це все відновлювати.

— Як відбувається евакуація?

— Евакуація йде. Понад 1000 чоловік щомісяця. Це темпи, які мене не тішать, але люди їдуть. Це ті, для яких ми організовуємо виїзд, мається на увазі військова адміністрація. Так само їдуть самі. Часто кажуть, що люди вертаються. Так, повертаються, але не у таких кількостях. Приїжджають на день-два. Але в місцях прильоту ми бачимо, що немає жертв, бо там немає нікого.

Якщо говорити про соціальні виплати тим, хто виїжджає, то всі ними забезпечені. Я часто наводжу приклад, що свого часу Слов'янськ був хабом вивезення людей у безпечні райони з Лисичанська, Сєвєродонецька, Ізюму, Лимана. Ми на вокзалі бачили цих людей, які так само не хотіли їхати, говорили, що на них ніхто не чекає, але потім виявлялися, як я кажу, в одному тапочці і в халаті в зимовий час або напровесні. Просто на вокзалі і навіть не встигали зібрати документи. Тож краще зробити це організовано. Так, цей процес складний, але краще його організувати.

— Куди найчастіше люди їдуть під час евакуації?

— Ми відстежуємо. Наразі стоїть завдання налагодити комунікацію з нашими громадянами. Велика кількість мешканців слов'янської громади у Дніпрі та Дніпропетровській області. Рівненська, Львівська область, Тернопільська, Івано-Франківська. Під Києвом теж чимало живе мешканців. І Коростень, Житомир.

— Де місто бере гроші, якщо майже весь бізнес виїхав?

— Гроші до міста приходять. Ми впораємося з усіма виплатами, які на сьогоднішній день у нас є. Це зарплата комунальникам, оплата енергоресурсів. Я маю на увазі електроенергію, ми платимо за це все. Податок на прибуток фізичних осіб. Як правило, отримуємо субвенції для оплати роботи наших освітян. У нас є відрахування ПДФО. У військові підрозділи, які на сьогоднішній день базуються у місті, теж платять ПДФО, там високі зарплати. Тому тут поки що нам вистачає, скажімо так, на забезпечення діяльності. Плюс 70% працівників виконкому відправлено на простій. Тобто не отримують зарплати, які вони отримували. Відповідно, тут також є економія. Щодо видаткової частини, яка у нас була закладена до бюджету, на сьогоднішній день ми не несемо жодних витрат, окрім вкрай необхідних у вигляді зарплати та закупівлі палива.

— Ви плануєте виїжджати із міста? При яких обставинах?

— Я на своєму робочому місці з першого дня російської агресії. Поки що у мене таких планів немає. Доки тут буде Україна, я тут перебуватиму. Роботи вистачає.

— Ви бачили, що сталося з іншими містами Донбасу. Ви думали, що Слов'янськ може чекати на таку долю?

— Чудово розумію, що не унікальне наше місто для ворога. І так само при спробах взяти будуть зносити все, бо іншої тактики боротьби у ворога немає. Ми бачимо, що зараз відбувається із Бахмутом. Як тільки вони наближаються максимально близько, починається просто знищення. Квартал за кварталом міста. Тож боляче. Звісно ж, не хочеться про це думати. Хочеться вірити у краще.

— Можливо, ви маєте якесь послання до жителів Слов'янська?

— Є дві категорії громадян. Одні вже виїхали і чекають на повернення. Це станеться. Ми віримо у перемогу. Такий момент, коли ви зможете повернутися, настане. Тим, хто знаходиться в місті, я ще раз хочу сказати, що життя найважливіше. Держава візьме на себе найнеобхідніші витрати, пов'язані з харчуванням і житлом. І це дозволить вижити.