У Слов’янську продають імітовану ікру, наче справжню

Червона і чорна ікра риб цінних порід — відомий делікатес, який коштує недешево.

Приміром, стограмова баночка справжньої лососевої ікри коштує щонайменше 250 гривень. Така ікра (червона) нині продається у кожному супермаркеті або спеціалізованому рибному магазині. Незважаючи на доволі високу вартість, червона ікра рідко бува високої якості, адже лосось чи горбуша вирощуються в Україні у штучних водоймах.

До війни українці здебільшого віддавали перевагу червоній ікрі російського виробництва. Класична баночка контрабандної ікри «Парсах» місткістю 140 грам, на слов’янському ринку «Центральний» до війни коштувала більш як триста гривень. І продавалася лише у двох місцях: у критому павільйоні та у реалізатора, який торгував зі свого «бутіка» різними продуктами.

Зважаючи на високу вартість ікри з риби цінних порід, українці придбавали її хіба що до свят. Звісно, лише ті з наших співгромадян, у кого існували (і існують нині) фінансові можливості.

Під час війни українцям, звісно, не до рибних делікатесів. Особливо тим з них, які живуть у прифронтових містах.

Тому було дещо дивно бачити, як один з жителів Слов’янська виставив на продаж три півлітрових банки червоної і чорної ікри.

Він розмістив свій товар на власному лотку, з яким «примостився» в торгівельних рядах на вулиці Івана Мазепи (колишня Льва Толстого). Звичайно, журналіст Карачуна не міг пройти мимо.

— Ікра з водоростів? , — цікавлюся у продавця.

— Ікра справжня! Читайте, тут же написано: з кети, веслоноса, лосося.

Я не став йому заперечувати. Може, продавець і справді впевнений, що продає справжню ікру. Хоча всі ознаки свідчили про те, що ця ікра, у кращому випадку, імітована.

Довідково:

Імітована ікра виготовляється з рибної сировини за наступною технологією: спочатку виготовляється густий рибний бульйон. Далі за допомогою машини цей бульйон проходить сферіфікацию (інші назви процесу: капсулювання або структуризація). Тобто лососевий або осетровий, щучий або навіть овочевий бульйон з густої рідини перетворюється на круглі капсули розміром від 2 до 8 мм в діаметрі. Після цього рибний продукт виглядає точнісінько як ікра, має знайомий смак і запах, органолептичні ознаки, але при цьому зберігає цінову доступність і можливість виробництва круглий рік, не чекаючи нересту.

Отож, перша ознака, на яку я звернув увагу: назва ікри бралася в лапки: «Кета», «Весланос», «Лосось». Хоча на банці була етикетка, на якій значився її склад: ікра веслоноса, сіль, олія.

Але головна ознака імітованої ікри — її вартість.

Ну, не може півлітрова банка справжньої ікри коштувати сьогодні 800 гривень!

Не може червона і чорна ікра (якщо вони справжні) мати однакову ціну!

Мій висновок: ця ікра — імітована.

Чи може вживання імітованої ікри завдати шкоду здоров’ю?

Напевне, відповідь на це запитання можуть дати спеціалісти.

Але точно імітована ікра не може мати такі ж поживні якості, як і справжня. Тому перед тим, як придбавати будь-який товар, варто бути уважними. І пам’ятати про те, що дешевий товар хорошим не буває!