Пішов із життя відомий у Слов’янську вчитель

Оксана
Бабенко

З-під його рук, його серця вийшов не один 200-бальник ліцею, переможець обласних олімпіад, обласного й всеукраїнського конкурсу-захисту Малої академії наук України.

… «Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану»… І знову серця тисяч слов’янців і колективу Слов’янського педагогічного ліцею краються від невимовного болю… — пішов із життя УЧИТЕЛЬ, МАЙСТЕР, яким залишався для своїх учнів, студентів, колег ВОЛОДИМИР СЕМЕНОВИЧ СЬОМКІН. Як важко написати й усвідомити «був», як знайти ті єдино правильні, влучні слова, якими можна описати життя вчителя, його значення для кожного з нас?..

Усе життя присвятив математиці. Любив її, навчив тисячі учнів і студентів розуміти й любити її так само. Був справжнім науковцем, представником плеяди видатних учених Слов’янського, а зараз Донбаського державного педагогічного університету, що виховали не одне покоління спрявжніх фахівців у царині освіти. Шукали, знаходили ті єдино правильні методи навчання вчителів, що неможливі без міцного зв’язку науки й практики в школі. Саме тому наприкінці 90-х був у числі ентузіастів, силами й розумом яких у місті було створено Слов’янський педагогічний ліцей — заклад, якому присвятив усе своє життя, знаходячи й виховуючи тут талановитих учнів-математиків, навчаючи студентську молодь практиці викладання предмету. Навчав тут і свого сина, що теж став науковцем…

Скільки учнів Володимира Семеновича — інженерів, програмістів, учителів зараз з удячністю згадують свого наставника… З-під його рук, його серця вийшов не один 200-бальник ліцею, переможець обласних олімпіад, обласного й всеукраїнського конкурсу-захисту Малої академії наук України. Нещодавно перагог отримав таку заслужену нагороду — відзнаку «Відмінник освіти України»…

Любив ліцей, був його справжнім патріотом, його «стовпом», як не один раз почула зараз від випускників, колег, жителів міста; гордістю закладу, відомим у Слов’янську вчителем, що для нашого міста вчителів є значною відзнакою. Пригадався 2020 рік, коли Володимир Семенович посів друге місце міського конкурсу «Кращий працівник у сфері освіти», що визначався саме голосами містян. Завжди був поруч, підтримував, був справжнім другом, нашим «Сьомичем»… Чи є незамінні люди, запитую себе зараз?.. — є. Вони залишаються в серці, стають мірилом твоєї справжності, допомагають залишатися людиною й професіоналом.

І сьогодні смерть улюбленого вчителя й колеги шикує нас у красномовному мовчанні й скорботі, коли й усвідомлюється вся велич МАЙСТРА…

З любов’ю, великою пошаною від імені колективу Слов’янського педагогічного ліцею, Оксана Бабенко