Росія наближається до "поясу фортець" біля Слов'янська і Краматорська: як на це вплине контрнаступ ЗСУ біля Лиману

Російські війська продовжують наступ на агломерацію Слов'янськ-Краматорськ, захоплення якої багато аналітиків називають першочерговим завданням воєнної кампанії Москви на найближчі місяці.

Джерело - BBC.

Успішні українські контрудари в районі Лимана ускладнили російські плани щодо охоплення Слов'янська з півночі, однак загалом ситуація на всій ключовій ділянці фронту для ЗСУ залишається складною.

Останніми тижнями фіксувалося просування російських підрозділів на східному та південно-східному флангах агломерації, що поступово скорочує відстань до міської забудови. Бої вже точаться в районі Миколаївки, яку називають "воротами до Слов'янська" — від цього села до міста менш як десять кілометрів.

Як розповів українському виданню Hromadske офіцер 11-го армійського корпусу ЗСУ, Слов'янськ став прифронтовим містом, і російська артилерія здатна завдавати по ньому ударів.

Зберігається тиск на оборону ЗСУ і на південний схід від Краматорська вздовж дуги Часів Яр - Костянтинівка - Довга Балка, де російські війська намагаються прорватися до Дружківки. Від неї до Краматорська — не більш як 6-7 км.

Однак перспективи битви за Слов'янськ і Краматорськ не варто оцінювати лише за відстанню, яка відділяє російські війська від околиць цих міст.

Російські атаки тривають на кількох напрямках, серед яких можна виділити чотири основні — з півночі, сходу, південного сходу та південного заходу. Усі вони помітно відрізняються як географічними умовами, так і загальною ситуацією.

Розгляньмо ситуацію на цих напрямках докладніше.

Північний напрям

Ударами в напрямку Лимана та Святогірська російське командування переслідувало дві цілі: убезпечити правий фланг угруповання, що наступає на Слов'янськ і Краматорськ зі сходу, "в лоб", а за сприятливого збігу обставин — обійти укріпрайони ЗСУ з півночі. Таким чином з'являлася можливість спробувати форсувати річку Сіверський Донець, створивши пряму загрозу обороні Слов'янська.

З урахуванням горбистої та лісистої місцевості, а також наявності водних перешкод, завдання від самого початку виглядало непростим, хоча на словах російський наступ розвивався успішно. 1 вересня Володимир Путін заявив про взяття Святогірська - міста за 15 км на північ від Слов'янська. Наступного дня цю ж інформацію поширило Міноборони Росії.

Заяви про захоплення населеного пункту за 10-12 км від лінії фронту виявилися бездоказовими, командувач Третього армійського корпусу Андрій Білецький записав відео звідти.

На додаток, насправді ситуація для російської армії там виявилася ще гіршою. З'ясувалося, що серією зустрічних ударів ЗСУ вдалося ліквідувати російський плацдарм на північний захід від Лимана та відкинути російські підрозділи до річки Чорний Жеребець.

За словами співрозмовника ВВС з російського боку, на його ділянці та в сусідніх підрозділах ситуація серйозно погіршилася.

Він стверджує, що ЗСУ завдяки масованому застосуванню БПЛА та проникненню штурмових груп через розріджену мережу спостережних постів повернули території від Сіверського Донця до окремих ділянок Жеребця, зайняті російськими військами ціною великих втрат наприкінці 2025-го та у 2026 році.

Він каже, що найбільш загрозлива ситуація складається на правому фланзі його з'єднання, де відступили одразу кілька підрозділів 20-ї та 25-ї армій, і припускає, що ЗСУ могли форсувати річку.

Східний напрям

Водночас співрозмовник ВВС повідомляє про успіхи російських підрозділів ліворуч, на ділянці російської 3-ї армії: просування до Слов'янської ТЕС та Миколаївки. За його словами, зі спостережних позицій уже видно Слов'янськ.

Про проникнення російських штурмових груп до Миколаївки, важливого опорного пункту на схід від Слов'янська, та спроби закріпитися в забудові повідомляють і українські військові пабліки.

Втім, становище ЗСУ на схід від Слов'янська та Краматорська суттєво погіршилося не зараз, а ще в серпні.

"Поки українське командування на всьому Слов'янсько-Краматорському оперативному напрямку вело й продовжує вести запеклу "боротьбу за його фланги" (утримуючи Лиманський плацдарм і ведучи інтенсивні оборонні бої на рубежі Добропілля - Костянтинівка), російські війська фактично змогли організувати й провести порівняно успішні для себе наступальні дії на Слов'янсько-Краматорську агломерацію просто "в лоб", - писав наприкінці минулого місяця український військовий оглядач Костянтин Машовець.

А на думку іншого українського експерта Олександра Коваленка, "якщо темпи противника не знизяться, то до кінця 2026 року, у грудні, ми побачимо перші проникнення РОВ (російських окупаційних військ. - Ред.) до Слов'янська або Краматорська".

Американський Інститут вивчення війни (ISW) дає сприятливіший для України прогноз.

За його даними, через втрату плацдарму в районі Лимана російські війська були змушені призупинити фронтальне просування до "поясу фортець" — у вересні кількість атак на добу знизилася до чотирьох, тоді як у серпні їх було в середньому 14.

"Російське угруповання військ "Південь" наразі знизило темпи наступу на Слов'янськ зі сходу (можливо, для перегрупування), оскільки наступальні операції на схід від міста, ймовірно, були задумані як скоординовані дії, що доповнюють зусилля угруповання військ "Захід" із наступу на Слов'янськ з північного сходу", — йшлося у зведенні ISW за 13 вересня.

Слід також враховувати, що місцевість на схід від Слов'янська має багато водних перешкод: річка Сіверський Донець обмежує можливості маневру з півночі, а її притока, Казенний Торець, перекриває шлях до Слов'янська.

"Росія може перебувати відносно недалеко від Слов'янська, але шлях до самого міста пролягає через систему природних перешкод і укріплень; їх подолання може виявитися значно складнішим завданням, ніж просування відкритою місцевістю, яке спостерігалося дотепер", — зазначає польський політолог, експерт із питань безпеки Ян Гощиняк.

Південно-східний напрямок

На відміну від східного напрямку, місцевість на південний схід від Краматорська є більш відкритою, до того ж саме місто розташоване на правому березі річки Казенний Торець, тобто російським військам для початку штурму не потрібно її форсувати.

Але саме на цій ділянці розгорнуті значні сили української армії та розташовано кілька важливих населених пунктів, які росіянам необхідно взяти під повний контроль, перш ніж розпочинати наступ безпосередньо на Краматорськ.

Уже кілька місяців тривають запеклі бої в районі Костянтинівки, хоча російські війська захопили більшу її частину і навіть просунулися на обох флангах.

ЗСУ продовжують утримувати околиці Часового Яру та займають оборону в Дружківці на дорозі між Костянтинівкою та Краматорськом.

Фронт тут залишається відносно стабільнішим, ніж на сході, однак російські війська посилюють тиск на південні підступи до Краматорська та створюють загрози для українських тилів і комунікацій.

"Учора група російських диверсантів змогла проникнути з боку Костянтинівки в тил українських військ (заглибившись щонайменше на 10 км) і вбити трьох-чотирьох українських операторів БПЛА в місті Дружківка. У момент засідки оператори перебували на своїх позиціях без зброї та не очікували нападу; їм перерізали горло, а потім добили пострілами", — повідомляв 26 серпня проукраїнський телеграм-канал AMK Mapping.

"ДРГ не була знищена і, можливо, продовжує діяти в межах Дружківки. Повідомляється, що диверсанти переодяглися в цивільний одяг і десь переховуються".

З наближенням російської армії до Краматорська зростає і кількість ударів по місту, а використовувати техніку стає дедалі складніше. Майже всі мости в місті зруйновані, а обстріли керованими бомбами та дронами стали повсякденною реальністю.

"Атаки відбуваються десятки разів на день. Постраждали десятки автомобілів, господарських споруд, житлових будинків, адміністративних будівель і гаражів; вони просто підпалюють усе підряд", — розповіла CNN речниця 93-ї механізованої бригади ЗСУ Ірина Рибакова.

"Увечері та вранці на вулицях майже нікого немає. Вдень усюди озброєні люди... усі ходять зі зброєю, йдуть випити кави зі зброєю, вирушають до магазину зі зброєю і так далі, тому що безпілотники зараз всюди, і ніколи не знаєш, що може статися. Вони можуть завдати удару будь-якої миті", — каже представниця ЗСУ.

Південно-західний напрямок

Російська армія намагається наступати і на південний захід від Слов'янсько-Краматорської агломерації. Дані геолокації вказують на присутність російських диверсійно-розвідувальних груп у Ганнівці (на північний схід від Добропілля) та менш ніж за шість кілометрів на південний захід від Дружківки.

Здавалося б, там бої точаться на периферії основного театру воєнних дій, але, судячи з контуру наступальної операції, російський генералітет вважає цей напрямок одним із пріоритетних.

На думку військових експертів, спочатку планувалося глибоке охоплення Краматорська і Слов'янська зустрічними ударами з району Добропілля на південному заході та Святогірська на півночі.

"Метою такої операції не обов'язково було б стрімке захоплення самого Краматорська, — пише Ян Гощиняк. — Набагато важливіше було б створити ситуацію, за якої російський тиск поступово охоплював би все угруповання українських військ, розгорнуте навколо цієї міської агломерації. У такому сценарії дії російських сил з боку Добропілля, Миколаївки або Дружківки перестали б бути розрізненими операціями й перетворилися б на елементи єдиного, масштабнішого механізму".

Якби загроза на цій ділянці стала достатньо серйозною, українському командуванню довелося б почати відводити частини сил із позицій, розташованих східніше, щоб уникнути відрізання від основних шляхів відходу та тилового забезпечення. після цього настав би "ефект доміно", пише польський експерт, називаючи такий розвиток подій найнебезпечнішим для України.

Однак, через невдачу російського угруповання на північ від Слов'янсько-Краматорської агломерації подальше просування вузьким фронтом без перспективи з'єднання з іншими частинами може стати небезпечним для самих наступаючих. Рік тому російські війська вже стикалися з неприємними фланговими контрударами ЗСУ під Добропіллям.

"Російське командування, ймовірно, ще не повною мірою врахувало наслідки нещодавніх контратак ЗСУ в районі Лимана та подальшого провалу спроби охоплення з півночі, тому російське угруповання військ "Центр" продовжує наступ високими темпами, прагнучи оточити "пояс фортець" із південного заходу", — пише ISW.

Короткі висновки

Станом на середину вересня, Слов'янсько-Краматорський напрямок залишається ключовою ділянкою бойових дій в Україні.

Наразі не йдеться ані про штурм Слов'янська чи Краматорська, ані про стабілізацію фронту.

Ситуація залишається динамічною: Росія зберігає ініціативу та постійно тисне на підступах до агломерації, тоді як ЗСУ утримують основні оборонні рубежі навколо Слов'янська та Краматорська і продовжують локальні контратаки.

За даними Інституту вивчення війни, у серпні Росія просунулася на територію України площею близько 124 кв. км, що становить приблизно чверть від площі, захопленої нею за той самий місяць минулого року. Це вкрай повільний темп, і він обходиться Москві величезними втратами.

OSINT-дослідник Клеман Молен нагадує, що під Слов'янськом і Краматорськом існують дві основні лінії нових українських укріплень, третя ще добудовується, і російські війська досі до них не дісталися.

Водночас, зазначає він, українська логістика нині зазнає труднощів і через власні фортифікації: у суцільних лініях ровів, колючого дроту та протитанкових загороджень є обмежена кількість проходів, і росіяни намагаються атакувати українські автомобілі саме в цих місцях.

Російський z-блогер "Рибарь" наприкінці серпня скептично оцінював заяви начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова про подолання першого рубежу Слов'янсько-Краматорського укріпрайону, визнаючи, що вони "мають характер інформаційного впливу на внутрішню та зовнішню аудиторію".

"Слід усвідомлювати тяжкість боїв і темпи просування, які не дозволяють вибудувати в голові перспективу швидкого подолання рубежу Слов'янськ-Краматорськ-Дружківка та виходу на оперативний простір до Дніпра. Немає такого простору, де дрони не сковували б дії обох армій на землі", — писав він.

Частина Донбасу, що залишається під контролем Києва, має вкрай важливе значення для обох сторін війни.

Для ЗСУ це насамперед укріплений район, який перешкоджає захопленню родючих земель центральної України та промислово розвиненої Дніпропетровської області.

"Як і раніше, ніщо не гарантує, що після захоплення Донбасу росіяни не продовжать свій наступ до Дніпра, оскільки їм потрібні водні ресурси для відновлення промисловості та шахт Донецької області", — пише Клеман Молен.

На його думку, битва за Слов'янськ і Краматорськ стане однією з найдовших і найкривавіших битв в історії.

Показово, що наприкінці серпня українське командування визначило відповідальними за оборону Донбасу командирів 3 і 1 армійських корпусів, легендарних Андрія Білецького та Дениса Прокопенка.