Як триває мобілізація та коли військові повернуться з фронту

В Україні триває мобілізація, повістки досі роздають на виході з церков, в нічних клубах, на вулицях, в торовельних центрах та будь-де. Питань виникає більше, ніж є відповідей: чому повістки роздають таким чином? Це означає, що в ЗСУ не вистачає людей? Чому тих, хто хоче служити, не завжди мобілізують, а невмотивованим вручають повістки? Якщо війна триватиме довго, то коли з фронту повернуться ті, хто захищає країну від початку повномасштабного вторгнення?

Щоб знайти відповіді на ці запитання, Liga.net поговорила з начальником управління персоналу штабу командування Сухопутних військ ЗСУ Романом Горбачем та секретарем парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, ветераном АТО Романом Костенком.

На початку липня на фестиваль "Шипіт" на Закарпатті, де зазвичай збираються неформали, неочікувано налетіла поліція – відпочивальникам вручали повістки, а на YouTube з’явилося відео, на якому голий хіпі тікає від правоохоронців. Наприкінці червня в Києві поліція вручила 219 повісток під час рейду нічними клубами, що працюють, попри комендантську годину. Трускавецька міська рада офіційно на своєму сайті повідомила, що чоловікам призовного віку, що, попри заборону, купаються в місцевому озері, вручатимуть повістки.

Ще з березня в медіа та соцмережах з’являлися повідомлення про те, що в західних областях повістки роздають чоловікам, які реєструвалися як переселенці. Насправді таких випадків набагато більше. Повістки вручають в торговельних центрах, біля церков, на вулицях, заправках та блокпостах.

На сайті Офісу президента ще 29 червня з’явилася петиція з назвою "Заборонити видавати повістки на блокпостах, АЗС та на вулиці". До 1 серпня вона набрала 26 740 голосів (для розгляду президентом необхідно 25 000), і Володимир Зеленський на неї відповів – перелічив закони, за якими здійснюється мобілізація, та пообіцяв звернутися до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, щоб той перевірив, чи законно вручають повістки. Але і зараз можна сказати: повістки вручають законно, адже ніде не прописано, в яких саме місцях це можна робити.

ПРОТИ ПОВІСТОК ЯК ПОКАРАННЯ

Критика такої практики вручення повісток звучить весь час. У середині липня міністр оборони Олексій Резніков засудив те, що повістки вручають як покарання за адміністративні провини. Він назвав це "ексцесом виконавця": "Іноді це робиться як покарання за щось – наприклад, порушення швидкісного режиму – я точно проти цього. Я вважаю, що це дурня повна, тому що служити країні й захищати країну – це точно не має бути покаранням".

Про те, що люди, яких "виловлюють" на вулиці та вручають їм повістки, не вмотивовані йти до ЗСУ, кажуть і самі військові. "За такої системи набору, рівень якості мобілізованих настільки низький, що від них більше проблем на фронті, ніж користі, – написав в своєму фейсбуці блогер, письменник, а зараз сержант 47 окремого батальйону ЗСУ Валерій Маркус. – Ще не чув від жодного сержанта чи офіцера про задоволеність великою кількістю невмотивованих та неякісних бійців. З усієї маси, якою військкомати закидують армію, притомних не більше як 10-15%. Усе інше – невмотивований натовп, який тільки створює додаткові проблеми і відбирає на себе цінний ресурс часу та зусиль. Це я кажу як командир".

Водночас не поодинокі випадки, коли людина призовного віку хоче піти служити, сама приходить в територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (раніше це називалося військкомат), але їй кажуть, що потреби в її спеціальності немає, та обіцяють зателефонувати за кілька місяців.

Все це не змінюється з березня: періодично в медіа з’являються новини про так звані "облави", коли чоловікам призовного віку роздають повістки у будь-яких місцях, потім точкова критика таких дій, а згодом все знову повторюється. Виникає запитання: чому, попри критику суспільства, все без змін? Можливо, в Збройних Силах не вистачає людей?

ЗА ЯКИМ ПРИНЦИПОМ КОМПЛЕКТУЮТЬ ЗСУ

У командуванні Сухопутних військ ЗСУ (саме цій структурі підпорядковані всі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) заспокоюють та кажуть однозначно: людей в ЗСУ вистачає, всі області виконали план з призову на 100 та більше відсотків, а потреби в доукомплектуванні військових частин, у порівнянні з лютим, зменшилися в десятки разів.

"Добровольців, звісно, теж стало менше, – розповідає начальник управління персоналу штабу командування Сухопутних військ ЗСУ Роман Горбач. – Більшість з тих, хто мав бажання та був вмотивований, вже пішли захищати державу. Але, з огляду на те, що потреба в доукомплектуванні частин зараз менша, то кількості добровольців, які є на даний час, достатньо". Горбач каже: в кожному територіальному центрі на обліку є добровольці, що стоять у черзі, щоб піти служити в ЗСУ. Щодо їхньої кількості статистика не ведеться.

Зараз комплектування ЗСУ відбувається за системою, коли в кожен підрозділ набирають людей не за кількістю, а за спеціальностями, яких не вистачає.

"Наприклад, зараз у територіальних центрів є завдання набрати механіків-водіїв танків та навідників-операторів танків, – пояснює полковник СБУ, ветеран АТО, депутат, секретар Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко. – А приходить та висловлює бажання служити, наприклад, людина, яка раніше була в армії медиком. Але медиків вистачає, і такій людині кажуть: "Вибачте, зараз потреби немає. Почекайте". Водночас є людина, яка вже служила в армії танкістом. Припустимо, зараз вона не дуже хоче йти служити, але вона потрібна. Тому їй дають повістку та забирають на службу".

Костенко продовжує наводити приклади: піхотинців зараз вистачає – тому їх не набирають. Але потрібні водії – і шукають саме їх. Рідкісна та затребувана зараз спеціальність – оператори протитанкових ракет. "Є люди, що хочуть служити, але в них взагалі немає досвіду армії, – розповідає Костенко. – Звісно, що скоріше візьмуть того, на кого країна вже витратила зусилля та кошти, хто вже служив в армії, кому потрібно лише трохи підучитися – і він готовий боєць".

Доукомплектування військових частин відбувається також за територіальним принципом. Роман Горбач пояснює: якщо, наприклад, потрібно доукомплектувати військові частини Закарпатського регіону, то людей шукає Закарпатський територіальний центр та, можливо, сусідні. "Якщо потрібні гранатометники, а на обліку в конкретному територіальному центрі їх немає, то шукатимуть у найближчих центрах", – каже Горбач.

ЧОМУ ВІДБУВАЮТЬСЯ "ОБЛАВИ"

Повістку можна вручати в будь-якому місці, не забороненому законодавством. У командуванні Сухопутних військ кажуть: вручати повістки за домашніми адресами військовозобов’язаних не ефективно просто через те, що люди можуть не відчиняти двері.

"Тому начальники територіальних центрів обирають місця, де багато людей, – говорить Горбач. – Разом з органами поліції можна перевірити документи в кожного чоловіка, встановити особу та вручити повістку. Особливо легко це зробити, коли порушується громадський порядок – наприклад, комендантська година. Але це не означає, що всім цим людям вручають повістки, щоб призвати їх до ЗСУ. У 95% це роблять, щоб громадянин з’явився в територіальний центр і щоб там уточнили його військово-облікові дані. А потім він повертається додому".

Горбач каже: військово-облікові дані громадян постійно змінюються – у когось народжуються діти, хтось починає хворіти, а хтось здобуває освіту, одружується або розлучається. Все це постійно потрібно уточнювати. "Якби військовозобов’язані самі подавали оновлені дані в територіальні центри, ніхто не ловив би їх на вулицях", – продовжує Горбач.

Начальник управління персоналу штабу командування Сухопутних військ ЗСУ погоджується, що в деяких випадках вручення повістки виглядає як покарання – наприклад, коли їх дають тим, хто порушив комендантську годину, і тим більше, коли такого військовозобов’язаного викрили в нічному клубі. "Можливо, це й виглядає як покарання, – каже Горбач. – Але це не покарання. Просто деякі начальники територіальних центрів, скажімо так, шукають найефективніший спосіб вручити повістку. Ми ж не йдемо на рибалку в місце, де не ловиться риба? Так і тут. Тим більше, те, що людина знаходилась в нічному клубі та порушила комендантську годину, не означає, що вона не свідома, має погані моральні якості або взагалі злочинець. Це може бути абсолютно адекватна людина. Просто не вона сама прийшла в територіальний центр, а її запросили".

Те саме стосується чоловіків, які ще навесні евакуювалися на захід країни. За словами Горбача, за статистикою, таким людям вручили в рази менше повісток, ніж тим, хто зареєстрований в західних областях: "Хоча суб’єктивні враження можуть бути іншими".

ЯК ДАЛІ ПРОХОДИТИМЕ МОБІЛІЗАЦІЯ

Хвиль мобілізації як таких зараз в Україні немає. Мобілізація залежить від потреб на фронті. Тобто фактично вона відбувається постійно: коли ЗСУ зазнають втрат – загиблими або пораненими, яким потрібно лікуватися та відновлюватися, коли треба змінити солдатів, що кілька місяців перебували на передовій.

Водночас про демобілізацію та повернення додому мова не йде, адже за законом, під час воєнного стану мобілізація триває до його скасування. "Мобілізація напряму залежить від потреб в доукомплектуванні військових частин, – каже Роман Горбач. – Навіть якщо ситуація на фронтах ускладнюватиметься, всі завдання по мобілізації будуть виконані".

Відповіді на запитання: що буде, якщо війна триватиме довго, і потрібно буде повністю змінювати тих, хто воює від початку повномасштабного вторгнення, зараз немає. "Поки є воєнний стан, всі люди, яких призвали, служитимуть й далі, – говорить Роман Костенко. – Це досвідчені бійці, і буде неправильно на їхнє місце набирати тих, у кого немає досвіду. Щодо відпочинку – передбачене виведення підрозділів першої лінії, відведення їх на реабілітацію та відновлення. Але загалом такого поняття, як відпочинок, зараз немає. Нація під загрозою знищення. Який відпочинок?"