SCMP: Китай повинен недозволити Путіну завдати ядерний удар по Україні, це в його інтересах

Після того, як на 20-му з’їзді Компартії Сі Цзіньпін зміг зміцнити свою владу, він готується до можливої зустрічі з президентом США Джо Байденом наступного місяця. Якщо вона відбудеться, це буде перша їхня особиста розмова з моменту перемоги Байдена на виборах. Джерело – ZN.UA.

Тож зараз вся увага зосереджена на геополітичних відносинах між країнами, які продовжують погіршуватися через Тайвань. Чи будуть лідери США і Китаю шукати формулу для стабілізації, якщо не нормалізації, відносин, чи ситуація й далі буде погіршуватися без ефективного дипломатичного механізму, здатного врегулювати структурні розбіжності між країнами. Але попри те, що Тайвань і все більший економічний і технологічний розрив між США і Китаєм будуть в епіцентрі, є ще одна значно більша і гостріша геополітична проблема, перед якою постануть Байден і Сі Цзіньпін. Це ризик того, що Росія застосує тактичну ядерну зброю проти України. Про це в статті для гонконгської газети South China Morning Post пише колишній прем’єр-міністр Австралії Кевін Радд.

Він зауважує, що якщо відкласти в бік всі гуманітарні наслідки і небезпечну спіраль ескалації, рішення Владіміра Путіна застосувати ядерну зброю неминуче підірве національні інтереси Китаю і його становище в світі. Радд пише, що в китайських зовнішньополітичних колах і серед еліт у сфері безпеки домінує згода, що Сі Цзіньпін зайшов занадто далеко, коли в лютому у спільній заяві з Путіним проголосив «безмежне» партнерство між Китаєм і Росією. Звісно, китайські дипломати в приватних розмовах наполягають, що нічого не знали про плани Росії порушити Статут ООН і вторгнутися в Україну. А Сі Цзіньпін особисто заохочує Путіна шукати закінчення війни через переговори. Але зважаючи на тривалість і глибину особистих і політичних відносин лідерів Китаю і Росії, ширша міжнародна спільнота не поспішає вірити в це.

Якщо Путін зараз зробить немислиме і перетне ядерний Рубікон, Китай зіштовхнеться з безпрецедентним міжнародним тиском вимог розірвати його стратегічні зв’язки з Росією. Якщо ж Пекін відмовиться це робити, складеться враження, що він потурає російським діям. Радд вважає, що російські міжнародні відносини або те, що від них залишилося, теж буде знищене. Партнери з клубу БРІКС, такі як Індія і ПАР, стануть на бік демократичного світу в осуді Москви. Деякі країни в Азії також вирішать, що настав час збудувати власні ядерні можливості. Вони будуть боятися географічного сусідства з ядерними Китаєм і КНДР в еру, коли політика незастосування ядерної зброї буде порушена.

Колишній прем’єр Австралії пише, що в Пекіні серйозно ставляться до російських ядерних погроз. Той факт, що Китай минулого тижня відновив зусилля з евакуації своїх громадян з України, частково відображає китайське мислення. Провал так званої «спецоперації» Путіна стає очевидною навіть для найбільш палких шанувальників російського президента. Тож Пекін вже почав дистанціюватися від Москви у дипломатичному полі. Під час саміту ШОС в Узбекистані Путін був змушений визнати, що у Китаю є «питання і занепокоєння» щодо його дій в Україні.

Але для світу дипломатичної дистанції не достатньо. В його очах це буде мати вигляд політичної корисливості після того, як Китай підтримував Росію впродовж першої половини року. Це завдасть шкоди китайській міжнародній позиції. Особливо в Європі, де громадська думку розглядає Росію і Китай через однакову призму. ЄС буде нажаханий, якщо Китай буде сидіти, склавши руки, поки Путін розгортає тактичну ядерну зброю.

Радд зауважує, що у Китаю є досить значні політичні і економічні важелі впливу на Росію. Москва покладається на дипломатичну підтримку Пекіна, який допомагає їй уникнути критики в Раді безпеки ООН і осуду резолюцій Генеральної асамблеї. Росія також все більше залежить від китайської економіки, оскільки глобальні ринки все більше закриваються для російської сировини. Зважаючи на ефективність санкцій США і їхніх партнерів проти Росії, Путін все більше стає залежним від китайського юаня в організації міжнародних трансакцій. В північній півкулі скоро почнеться зима. Російські сили втрачають контроль над окупованими частинами України, а зростання відчаю російської армії стає помітною в тактиці і стратегії. Зокрема, Росія почала умисне знищувати українську енергетичну інфраструктуру. Застосування тактичної зброї не принесе ніякої користі на полі битви. Але її все одно можуть використати для тероризування українського мирного населення, яке ще добре пам’ятає жахіття Чорнобиля.

Іншими словами, не можна відкидати можливість російського ядерного удару тільки тому, що весь світ вважає, що Путін буде божевільним, якщо зробить це. Незастосування ядерної зброї – це спільний ключовий інтерес США і Китаю. Тож першим практичним кроком для них було б погодити спільну заяву разом з іншими країнами в ООН з закликом не використовувати будь-яку зброю масового знищення в Україні.

Це також може створити необхідний політичний фундамент, щоб США і Китай могли перезапустити компонент співпраці в дедалі більшому стратегічному протистоянні між ними. Зрештою, співпраця в сфері нерозповсюдження ядерної зброї може допомогти стабілізувати відносини. У Сі Цзіньпіна зараз є влада, вплив і, перш за все, великий національний інтерес, щоб прямо і невідкладно втрутитися і не дозволити Путіну зробити немислимий крок. Для Пекіна настав час діяти.