WP: Україна використовує передові програми цифрової розвідки і стеження, тому Росія не може її перемогти

Джерело – ZN.UA

Двоє офіцерів української армії схилилися над ноутбуком, за яким працював український технік, використовуючи програмне забезпечення від американської технологічної компанії Palantir. На екрані – деталізовані мапи поля битви поблизу Бахмута, доповнені іншими даними розвідки. Більшість з них зібрані комерційними супутниками.

Якщо придивитися ближче, то можна побачити окопи на бахмутській ділянці фронту, де українські і російські сили ведуть найбільш криваві бої за кілька сотень метрів один від одного. Досить клацнути мишкою, щоб на екрані з’явилися термальні зображення вогню артилерії України і Росії. Ще один клік, і можна подивитися на російські танки з позначкою Z. Їх сфотографував український шпигун на місці через паркан. Якби це був справжній оперативний центр, а не демонстрація для журналістів, українські офіцери використали б цю програму, щоб обрати ракету, артилерійську установку чи безпілотник для удару по російським позиціям на екрані. Тоді безпілотники розвідки підтвердили б удар, а оцінка завданої шкоди надійшла б в систему.

Як пише в статті для Washington Post американський журналіст і письменник Девід Ігнатіус, війна в Україні включає таємну цифрову кампанію, про яку детально не повідомляють. І це «велика причина, чому Давид б’є Голіафа». Українська армія змішує свою сміливість і бойовий дух з найбільш передовим програмним забезпеченням для управління боєм і розвідки, яке тільки існує.

«Наполегливість, воля і застосування новітніх технологій дає українцям вирішальну перевагу. Ми бачимо, якими будуть війни і перемога в них упродовж наступних років», – сказав Ігнатіусу голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі.

Журналіст погоджується з американським генералом, що технології, які використовуються на полі битви в Україні, будуть мати трансформаційний ефект.

«І для мене підсумок такий: завдяки тому, що ці системи допомагають сміливим українським військам, росіяни, вірогідно, не можуть перемогти у цій війні», – пише Ігнатіус.

«Сила передових алгоритмічних систем ведення війни зараз настільки велика, що це можна порівняти з застосуванням тактичної ядерної зброї проти ворога, у якої нічого такого немає. Громадськість схильна недооцінювати це. Наші вороги вже цього не роблять», – пояснив виконавчий директор компанії Palantir Алекс Карп.

Нове стримування

Ігнатіус пише, що зустрівся з командою Palantir в київському офісі компанії, на що Карп дав свою згоду. Спеціалісти американського розробника програмного забезпечення погодилися показати журналісту, як деякі їхні технологічні продукти працюють поблизу лінії вогню. Результатом став детальний погляд на те, що «може стати революцією в методах ведення війни, згідно з якими програмне забезпечення дозволить союзникам США використовувати всюдисущі сенсори, які неможливо зупинити і які оточують кожне потенційне поле битви, щоб створити по-справжньому смертельний «вбивчий ланцюг»».

Компанія Palantir почала свою діяльність зі співпраці з ЦРУ у розробці контртерористичних інструментів. І в неї досить багато критиків. Частково це пов’язано з тим, що її найбільшим спонсором від самого початку був Пітер Тіль, успішний інвестор в технологічній сфері, який також був ярим прихильником Дональда Трампа і інших республіканців з табору «Зробимо Америку знову великою». Виконавчий директор Palantir Алекс Карп, навпаки, підтримував багатьох кандидатів-демократів.

Критики стверджують, що урядові агенції зловживали розробками Palantir, порушуючи приватність людей чи переслідуючи сумнівні цілі. Наприклад, видання Washington Post в 2019 році писало, що Міграційна та митна правоохоронна служба США використовувала програмне забезпечення компанії для відстеження незареєстрованих іммігрантів. Це призвело до того, що частина працівників компанії почали протестувати. Активісти в технологічній спільності підозрюють, що у Palantir склалися надто тісні зв’язки з урядом США. І компанія «бачить надто багато» за допомогою своїх інструментів.

«Крик Кремнієвої долини на нас, який зберігається вже більше десятиліття, не зробив світ безпечнішим. Ми будуємо програмне забезпечення, яке робить Америку і її союзників сильнішими. І ми пишаємося цим», – відповів на критику Карп.

Ігнатіус пише, що Україна змінила політичний ландшафт в Кремнієвій долині. Для Карпа і багатьох інших виконавчих директорів технологічних компаній це «хороша війна», яка дозволила їм використовувати свої розробки агресивно.

«Таке партнерство між державним і приватним секторами – один з ключів до успіху України. Але це розмиває інші важливі питання. На скільки залежними можуть стати країни від підприємців, чиї політичні погляди можуть змінитися? Ми можемо аплодувати застосуванню цих інструментів у «хороших» війнах, але що станеться, коли почнуться погані? І буде, якщо приватні інстрменти будуть застосовані проти урядів, які допомогли їх створити? Ми будемо мати справу з цими питаннями про технології і війни до кінця цього століття», – пише Ігнатіус.

Однак, він додає, що тиждень його дослідження розробок Palantir і інших компаній привів його до висновку, що швидкий результат всіх цих інструментів – це стримування агресорів. І не лише в Україні. Зважаючи на революційні технології, вороги будуть мати справу з більш складними викликами, атакуючи, наприклад, Тайвань, ніж вони могли розраховувати. Сигнал для Китаю на цифровому полі битви говорить: «Подумай двічі».

Велике поле битви даних

«Вбивчий ланцюг», який Ігнатіус бачив в Києві, масово тиражується серед партнерів України в НАТО на їхніх командних пунктах. Система побудована навколо тієї ж платформи від Palantir, яку журналісту показали в Києві і яка дозволяє США і союзникам обмінюватися інформацією з різних джерел: від комерційних супутників до найбільш таємних інструментів західної розвідки. Це, як каже Карп, «алгоритмічна війна». Використовуючи цифрову модель поля битви, командири можуть бачити крізь «туман війни». Застосовуючи штучний інтелект для аналізу даних з сенсорів, радники НАТО за межами України можуть швидко відповісти на критичні питання про бій. Зокрема, де розташовані сили союзників, а де ворожі. Яку зброю було б найбільш ефективно застосувати проти позицій ворога. Потім вони можуть передати цінну інформацію про місце розташування ворожих сил українським командирам на місцях. А після того, як будуть вжиті заходи, вони можуть оцінити, чи їхні розвідувальні дані були точними. Тоді система оновлюється.

«Цей двигун війни працює на даних. І система постійно оновлюється. Після кожного кінетичного удару оцінки завданої бойової шкоди повертаються назад в цифрову мережу, щоб посилити передбачуваність моделей. Це не автоматизоване поле битви. Система, яку я бачив у Києві, використовує обмежений спектр сенсорів і інструментів штучного інтелекту, деякі з яких розроблені в Україні. Частково це пов’язано з обмеженнями засекреченості. Більша система зовні може безпечно обробляти цілком таємні дані з урахуванням кіберзахисту і обмеження доступу, а потім повертати дані про розташування ворога Україні, щоб вона могла діяти», – пише американський журналіст.

В цьому контексті він пригадує про український успіх в поверненні Херсона. Українська сторона точно знала, куди рухаються російські сили, і могла завдавати точні удари з великої відстані. Це було можливим тому, що в українських військових були дані розвідки про місце розташування ворога, оброблені НАТО за межами України, а потім відправлені командирам на місцях. Озброєні цією інформацією, українські військові могли проводити наступ, рухаючись, підтримуючи зв’язок і швидко підлаштовуючись до російських оборонних маневрів і контратак.

«І коли українські сили завдавали удар по російських командних центрах чи складах з боєприпасами, можна майже напевне сказати, що вони отримали дані про розташування ворога саме таким чином». Міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров сказав мені, що цей електронний вбивчий ланцюг був «особливо корисним» під час визволення Херсону, Ізюму, Харківської і Київської областей», – пише Ігнатіус.

Він додає, що революційність системи ще й в тому, що вона об’єднує в одне ціле дані від комерційних постачальників. За допомогою інструменту під назвою MetaConstellation, який розробила компанія Palantir, Україна і її союзники можуть бачити, які комерційні дані наразі доступні в конкретній частині поля бою. Доступні дані включають на диву широкий спектр інформації: від традиційних оптичних картинок до радарів, здатних бачити через хмари, і термальних знімків, які виявляють артилерійський чи ракетний вогонь. У випадку Херсона Palantir оцінив, що приблизно 40 комерційних супутників будуть проходити над ним впродовж 24 годин. Зазвичай компанія використовує дані від менш ніж десятка операторів супутників. Але загалом розробка компанії може скласти картинку, зібравши дані з 306 комерційних супутників з точністю до 3,3 метра. Солдати на місцях можуть використати планшети, щоб отримати дані, якщо вони їм потрібні. Британський чиновинк сказав Ігнатіусу, що західні військові і розвідувальні служби працюють тісно з українськими колегами, щоб забезпечити такий обмін інформацією.

Остання і критично важлива складова системи – це швидкий інтернет-зв’язок, який забезпечують 2500 супутників компанії Starlink Ілона Маска. Це дозволяє українським солдатам швидко завантажувати і скачувати розвідувальні дані і інформацію про розташування цілей. Ігнатіус пише, що в такій цифровій війні Україна має перевагу. Росіяни намагалися створити свої інструменти для електронного поля бою, але ці зусилля не були успішними.

«Вони, наприклад, сподівалися використовувати дані комерційних супутників і транслювати відео з дешевих китайських безпілотників. Але зіштовхнулися з труднощами координування і обміну цими даними між підрозділами. Крім того росіянам бракує можливостей з’єднання через Starlink», – пояснює Ігнатіус.