FT: Велика війна повернулася, названі п’ять уроків вторгнення Росії в Україну

Зима була в розпалі, коли Москва висадила кілька сотень десантників на головному аеродромі сусідньої країни, наказавши їм захопити столицю, вбити президента і встановити маріонетковий режим. Коли танки наближалися до кордону, Кремль очікував, що ця сусідня країна швидко впаде. Таким був план Москви для вторгнення армії СРСР в Афганістан у 1979 році.

Через чотири десятиліття після того Владімір Путін використав такий це рецепт надмірної самовпевненості для повномасштабного вторгнення в Україну. Він теж розраховував швидко захопити Київ, після чого вся країна повинна була б капітулювати, – пише Financial Times.

«Є гнітюча пряма паралель між тим, як група пристарілих чоловіків в Кремлі ухвалила погане рішення про вторгнення в Афганістан, і тим, як інша група пристарілих чоловіків в Кремлі вирішила вторгнутися в Україну», – сказав експерт з питань Росії і історик Марк Галеотті.

«В обох випадках військові вважали, що вторгнення – це погана ідея, але їх відкинули», – додав він.

Вторгнення в Афганістан коштувало життя 15 тисяч радянських солдатів. Воно перетворилося на 10-річну трясовину, яка закінчилася лише після виведення військ. В Україні, де вже 100 тисяч російських військових були вбиті чи поранені за 10 місяців війни, Кремль вперто продовжує неправильно трактувати національні настрої. І це ще гірше. Російська армія не змогла захопити Київ. А українські війська витіснили її з половини територій, які їм вдалося окупувати. Але Москва, здається, залишається непохитною. Україна постійно застерігає, що Росія планує нову атаку на українську столицю, хоча її здатність вести великий наступ була втрачена.

Які ще уроки можна винести з війни в Україні і як вона буде розвиватися в 2023 році? Один з ключових висновків, на який вказують військові чиновники і аналітики, це те, що «велика війна повернулася». І вона вимагає, щоб у країн були промислові можливості і величезні запаси зброї, щоб підтримувати бої високої інтенсивності.

Україна була забезпечена зброєю з того, що міністр оборони Великої Британії Джеймс Гіппі назвав «стратегічною глибиною» західних союзників, які відправили українській армії допомогою на більш ніж 40 мільярдів доларів. США також відправлять системи ППО Patriot в рамках нового пакету на 1,85 мільярдів доларів. Досі Захід, боячись ескалації конфлікту, яка б призвела до прямого протистояння між НАТО і Росією, відмовляється передавати сучасні танки, літаки і далекобійні ракети, про які просив Київ.

«Ключове питання на 2023 рік – це скільки військової підтримки Захід ще передасть Україні і якою вона буде», – сказала експерт з питань Росії Королівського коледжу Лондона Доміцилла Саграмосо.

Третій урок для Москви. І він говорить, що якість важливіша, ніж кількість. Хороша логістика, високий рівень підготовки військ і адекватне технічне забезпечення «нічого не варті, якщо розвідка і командування неадекватні», – сказав колишній бригадир британської армії і експерт Інституту стратегічних досліджень Бен Баррі. Він підкреслив, що російська армія продовжує демонструвати «низьку мораль і слабкі стандарти тактик об’єднаних сил і командування на полі битви».

Намагаючись виправити ситуацію, в жовтні Путін призначив генерала Сєргєя Суровікіна командиром російських сил в Україні. Будучи ветераном війни в Сирії, він, «напевне, найбільш компетентний командир, якого Росія призначали досі», – вважає військовий експерт аналітичного центру Rand Corp Дара Массікот. Суровікін зміцнив російські фронти приблизно 300 тисячами мобілізованих солдатів. Він також провів успішний відступ з Херсона, де російським військам загрожував полон. Ці сильніші оборонні позиції скоротили шанси того, що український зимовий контрнаступ буде успішним і зможе перерізати сухопутний коридор між Кримом і Росією. Хоча західні військові аналітики вважають, що такий прорив все ще можливий.

«Українські сили мають власні проблеми. Вони зазнали високих втрат, багато хто не має належної підготовки. А деякі підрозділи страждають від надзвичайної втоми. Крім того, їм потрібно більше зброї і боєприпасів», – сказав неназваний західний радник у сфері оборони.

«Але їхній моральний дух і рішучість незрівнянно вищі, ніж у їхніх опонентів», – додав він, наголосивши, що українські військові набагато ефективніші, ніж мобілізовані росіяни.

Четвертий урок – це важливість громадянського суспільства для підтримки воєнних зусиль. Українські розробники програмного забезпечення створили додатки, які допомогли військовим завдавати удари по російським позиціям. Шеф-кухарі готують для українських солдатів на фронті, а добровольці продовжують збирати кошти на покупку військового спорядження.

«Значною мірою український успіх на полі битви залежить від різноманітного і впевненого громадянського суспільства, здатного підтримувати солдатів», – сказав історик Єльського університету Тімоті Снайдер.

В жовтні опитування Gallup виявило, що 70% українців хочуть продовження боїв до перемоги. А більше 90% переконані, що перемога – це відновлення контролю над всіма територіями, які окупувала з 2014 року Росія включно з Кримом. В цей же час російська підтримка війни скоротилася вдвічі за період з червня до листопада. Лише 27% росіян хочуть, щоб війна продовжувалася, про що свідчать дані внутрішнього опитування, яке провів Кремль і опублікувало видання Meduza.

П’ятий і, напевна, найважливіший урок війни – це те, що вона ведеться на різних фронтах і не лише танками, ракетами і гарматами. Путін невпинно намагається знищити українську енергетичну інфраструктуру, щоб зламати українське бажання боротися і спровокувати нову хвилю біженців в Європі. Він погрожує ще більше скоротити поставки газу в розпал зими. І хоч України знову експортує зерно завдяки угоді, яку ООН і Туреччина допомогли укласти, російський військовий флот все ще контролює Чорне море, загрожуючи українським експортним шляхам.

«Сигнал Путіна, здається, каже, що обстріли продовжаться і він може робити це так довго, як йому захочеться. Ця політична стратегія розроблена, щоб дистанціювати Україну від Заходу. Перебіг війни залежить не лише від військової техніки», – пояснив Галеотті.

Навіть якщо обидві сторони, втомившись від боїв, погодяться на перемир’я наступного року, путінська агресія проти України все одно може продовжитися, але іншими засобами.

«Характер сучасної війни змінюється, але змінюється і природа миру. Це те, про що Заходу варто подумати», – додав Галеотті.