Що буде після боїв за Бахмут. Як ця битва готує умови для контрнаступу ЗСУ і які три «великі» наступи вже майже вичерпала РФ — ISW

Завдяки ефективним оборонним зусиллям ЗСУ російський наступ на Бахмут наближається до своєї кульмінації незалежно від того, чи буде зрештою захоплено місто. У поєднанні з іншими факторами це може створити сприятливі умови для контрнаступу ЗСУ — подібно до того, як Росія втратила ініціативу на полі бою після виснажливого для неї захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська влітку 2022 року.

Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни. Воно повністю присвячене аналізу поточних оборонних зусиль ЗСУ у битві за Бахмут і тих факторів, які заважатимуть Росії розвинути наступ навіть у випадку гіпотетичного захоплення міста.

Аналітики ISW припускають, що українські війська ведуть обмежений відхід з боями у східній частині Бахмута, однак при цьому продовжують завдавати значних втрат наступаючим силам Росії. Якщо російським військам вдасться захопити Бахмут, вони можуть спробувати відновити наступ на Костянтинівку чи Слов’янськ (або обидва міста), але при цьому армії РФ перешкоджатимуть її проблеми, такі як хронічна нестача живої сили та обладнання. Тому одразу кілька факторів наразі, ймовірно, створюють сприятливі умови для майбутнього українського контрнаступу:

• ймовірна невідворотна кульмінація російського наступу навколо Бахмута (до або після його захоплення),

• вже вичерпаний (який досяг кульмінації) російський наступ навколо Вугледара,

• загальмований силами ЗСУ російський наступ у Луганській області.

Усі ці висновки експерти ISW базують на таких спостереженнях.

Українська оборона Бахмута залишається стратегічно вірною — доти, доки вона продовжує поглинати російську живу силу та техніку, а українські сили не зазнають надмірних втрат [порівняно з втратами РФ]. ЗСУ навряд чи відступлять з Бахмута одразу й можуть продовжити поступовий відхід з боями, щоб виснажити російські сили продовженням бойових дій в міській забудові. Натомість російські війська навряд чи будуть здатні швидко отримати значні територіальні здобутки під час ведення боїв у міській зоні, яка зазвичай сприяє тим, хто захищається. Центр міста Бахмут розташований на західному березі річки Бахмутка, і російським військам доведеться пройти через цей район, якщо вони не зможуть просунутися безпосередньо на північ або південь від Бахмута. Такі міські умови та особливості річки можуть сприяти ЗСУ, якщо українські сили зможуть утримувати лінію від селища Хромове (на північно-західній околиці Бахмута) на південь до траси Т0504 Бахмут-Костянтинівка. Російські «воєнкори» визнають, що українські війська зберігають здатність обороняти Хромове та продовжують відбивати російські атаки на Іванівське та на трасі Т0504 в напрямку півдня. Українська оборона позицій біля Хромового і цієї ділянки траси може змусити російські сили вести бій через центр Бахмута, що може спричинити значні затримки та втрати російських сил і прискорити кульмінацію російського наступу. Бойові дії в міські забудові Бахмута можуть ще більше погіршити вже виснажені російські сили — подібно до того, як це відбувалося під час відходу ЗСУ з боями з лінії Сєвєродонецьк-Лисичанськ. Ці битви тоді фактично завершили російські наступальні операції в Луганській та Донецькій областях влітку 2022 року.

Російський наступ з метою захоплення Бахмута, ймовірно, досягне кульмінації [вичерпання наступальних можливостей — прим.ред.] незалежно від того, захоплять російські війська місто чи ні. А далі армії РФ, ймовірно, буде важко підтримувати будь-які подальші наступальні операції протягом кількох місяців. Регулярна російська армія нещодавно сконцентрувала та вже втратила значну кількість мобілізованого особового складу під час наступу поблизу Вугледара Донецької області, який вже досяг своєї кульмінації. Т.зв. «великі» наступи росіян на Куп’янському, Сватівському та Кремінському напрямках у Луганській області також поки не дають жодних значних успіхів на передовій. Російські військові покладалися на сили ЧВК Вагнера, щоб досягти хоч якихось успіхів у дев’ятимісячній битві за Бахмут і відтоді посилили сили «вагнерівців» у Бахмуті російськими десантниками та мобілізованими. Ймовірно, російським силам не вистачає можливостей для подальшого суттєвого підкріплення району Бахмута без відтягування сил з іншої ділянки фронту через відсутність невикористаних резервів. Єдиним винятком, можливо, є сили 2-ї гвардійської мотострілецької дивізії, які були востаннє помічені в Луганській області, але ще не залучалося до бойових дій. Кульмінація всіх цих зусиль ще більше підтверджує оцінку ISW про те, що російським силам, ймовірно, бракує бойової потужності, щоб підтримувати більше ніж один наступ одночасно.

Російський наступ на Бахмут не сприяє досягненню оперативних чи стратегічних цілей російської армії на фронті, а значні оборонні зусилля ЗСУ в околицях міста підривають будь-яке тактичне значення, яке захоплення Бахмута, ймовірно, має для російських сил. ЗСУ ймовірно, матимуть можливість перехопити ініціативу на полі бою та почати контрнаступ, коли російські зусилля навколо Бахмута досягнуть кульмінації – до або після взяття міста.

Навіть російська провоєнна спільнота, включно з блогерами та «воєнкорами» на тлі битви за Бахмут була змушена знизити рівень очікувань щодо подальших операції РФ в Україні. ISW наводить посилання на публікації, в яких представники цієї спільноти висловлюють сумнів щодо того, чи готові російські війська до потенційного українського контрнаступу після того «захопилися» Бахмутом та Вугледаром, а також визнання необхідності оперативної паузи для військ РФ після можливого захоплення Бахмута.

Інститут вивчення війни також озвучує кілька висновків щодо подальших дій та спроможностей армії РФ після того, як їхні можливості наступу на Бахмут вичерпаються (незалежно від того, чи місто буде зрештою взяте):

Хронічний дефіцит особового складу та обладнання, ймовірно, не дозволить окупантам розпочати ще одну тривалу наступальну операцію, подібну до битви за Бахмут, у найближчі місяці. На думку аналітиків ISW, дуже малоймовірно, що російські сили і надалі зможуть підтримувати тактику жорстоких атак «людськими хвилями» після захоплення Бахмута. Тож перед Кремлем постане необхідність розпочати ще одну хвилю мобілізації – крок, який Путін відкладає з січня 2023 року у сподівання покладатися лише на приховану мобілізацію та уникнути можливих заворушень у Росії.

Росія продовжує стикатися з нестачею боєприпасів, а російський ВПК, попри всі його зусилля, поки не спроможний подолати цю нестачу в найближчій перспективі.

У подальших наступальних операціях збройні сили Росії в найближчі місяці, швидше за все, будуть спиратися на нерегулярні формування. Поки незрозуміло, наскільки боєздатними будуть сили ЧВК Вагнера після кульмінації російських операцій навколо Бахмута — вони також можуть потребувати значного відновлення. ЧВК Вагнера відкрила центри вербування приблизно в 30 містах станом на 5 березня, однак ці зусилля з вербування триватимуть щонайменше кілька місяців. Це призведе до затримок в надходження живої сили на фронт — що, ймовірно, позбавить Росію ініціативи та може підтримати здатність України вести контрнаступ.

Незрозуміло, чи мають намір російські сили відновити наступ поблизу Вугледара, але дуже малоймовірно, що російські війська просунуться в цьому напрямку достатньо далеко, щоб підтримувати операції в будь-якому іншому місці.

Якщо допустити захоплення Бахмута, після цього російські сили матимуть вибір з-поміж двох різних напрямків просування, але, швидше за все, їм буде важко підтримувати наступальні операції та досягати будь-яких значних успіхів. Окупанти можуть спробувати просунутися на захід уздовж шосе T0504 до Костянтинівки або на північний захід уздовж E40 до Слов’янська. Однак потужні українські оборонні лінії 0 В обох напрямках, ймовірно, завдадуть значних втрат наступаючим російським силам і змусять окупантів передчасно припинитися наступальні зусилля. До того ж ці магістралі ідуть по розбіжних осях, тож окупантам, певно, доведеться зробити пріоритетним лише один із цих напрямків. Однак російські сили, ймовірно, зіткнуться з подібною (якщо не гіршою) нестачею живої сили та озброєння порівняно з тими, які перешкоджали їхнім зусиллям в наступі на Бахмут та на інших напрямків. Російським військам, імовірно, доведеться обирати: чи відновлювати наступальні зусилля на Костянтинівку чи Слов’янськ дорогою ціною, яку вони не можуть дозволити собі заплатити, чи розпочати період відпочинку та відновлення сил, створюючи тим самим сприятливі умови для українського контрнаступу.

Раніше ISW повідомляв, що російські війська перехопили ініціативу у ЗСУ приблизно з 8 лютого, однак відтоді Росія не змогла скористатися цією ініціативою для досягнення будь-яких значних оперативних успіхів. Російські війська, ймовірно, втратять ініціативу в Україні протягом найближчих місяців через ймовірну кульмінацію трьох основних наступальних зусиль (Бахмут, Вугледар, Луганська область). Раніше ЗСУ вже вдавалося перехопили ініціативу у подібній ситуації – після кульмінації російського наступу на Сєвєродонецьк і Лисичанськ у липні 2022 року. А через кілька місяців Україна провела контрнаступальні операції, в результаті яких було звільнено значні ділянки території в Харківській і Херсонській областях. Кульмінація нинішніх трьох наступальних зусиль Росії, ймовірно, дозволить українським силам почати контрнаступ будь-де вздовж лінії фронту — там, де ЗСУ вважають це найкращим для таких операцій.

Інші спостереження ISW щодо ситуації на фронті за 5 березня:

• командування ВПС України та українське інформаційне видання Defense Express повідомили, що російські війська почали застосовувати нові авіаційні бомби УПАБ-1500 В проти ЗСУ;

• армія РФ продовжує проводити обмежені атаки на північний захід і південь від Кремінної;

• російські війська продовжують атаки поблизу Авдіївки та на західних околицях Донецька, у російських джерелах з’явилася непідтверджена інформація про нібито просування окупантів до Первомайського, що у 8 км на північний захід від міста Донецьк;

• Генштаб України продовжує повідомляти, що на окремих ділянках Запорізького та Херсонського напрямків російські війська намагаються створити умови для переходу в наступ. Однак ISW поки не спостерігає ознак того, що російські війська готуються розпочати постійні наступальні операції в Запорізькій чи в Херсонській області.