Bloomberg: Контрнаступ України може поставити Байдена перед складною проблемою

Вашингтон хоче, щоб українська операція була досить успішною, щоб Київ міг вести переговори з сильної позиції, але не надто успішною, щоб Кремль не пішов на чергову ескалацію, втім у Москви немає причин дотримуватися такого американського розрахунку.

Стратегія США в Україні ґрунтується на ідеї, що війна закінчиться або різко деескалується цього року. А якщо цього не станеться? Адміністрація президента Джо Байдена досі добре справлялася з цим конфліктом. Але чим довше триватиме війна, тим важче Байдену буде керувати її політикою, і тим більший тиск вона чинитиме на політику США в усьому світі.

Про це в статті для Bloomberg пише професор Школи передових міжнародних досліджень в Університеті Джона Хопкінса Хал Брендс. Він зауважує, що перспективи України обертаються навколо її довгоочікуваного весняного контрнаступу. Українська армія змогла витримати виснажливий зимовий наступ Росії і навіть досі утримує частину Бахмута. Тепер настала черга Києва завдати удар.

Як публічно, так і приватно, вищі посадові особи США сформулювали теорію перемоги адміністрації. Ідея полягає в тому, що успішний, але не надто успішний український наступ призведе до згортання війни або навіть до врегулювання шляхом переговорів. Щоб уможливити цей наступ, Вашингтон надає Києву військову допомогу, витрачаючи левову частку з 45 мільярдів доларів, які Конгрес виділив наприкінці минулого року.

Ця стратегія передбачає поєднання песимізму та оптимізму. Песимізм полягає в тому, що американські чиновники все більше сумніваються в здатності України звільнити всю територію, яку Росія окупувала з 2014 року. А оптимістична частина говорить, що Вашингтон розраховує на успіх Київа у повернені собі досить великої території, щоб зробити країну економічно життєздатною і військово обороноздатною, а також створити достатній тиск на армію Владіміра Путіна, щоб змусити його шукати мир. Це, в свою чергу, зменшить потребу України в американській допомозі, що дозволить американській оборонно-промисловій базі переорієнтуватися на інші пріоритети.

«Ця стратегія представляє розумну спробу примирити суперечливі імперативи: необхідність запобігти поразці України і водночас уникнути ширшої і небезпечнішої війни. Вона також стикається з реальними і потенційно непереборними викликами. Як пише Деніел Дрезнер, Америка шукає свій варіант «золотого ключика». Їй потрібно, щоб справи в Україні йшли досить добре, щоб вона могла вести переговори з позиції сили, але не настільки добре, щоб вона вважала, що їй взагалі не потрібно вести переговори», – пояснює Брендс логіку Вашингтона.

Водночас США потрібно переконати Путіна, що він може втратити всі свої здобутки – і, можливо, навіть владу, – якщо війна продовжиться. Але Білий дім не хоче, щоб Путін був у надто великому відчаї, щоб наважитися на дику агресію, або щоб Китай дійшов висновку, що він повинен посилити підтримку союзника, який ризикує зазнати нищівної поразки. Така «золота середина» може й існує, але знайти її буде нелегко.

Зараз з'являються й інші проблеми. Американська преса рясніє повідомленнями про нестачу українських боєприпасів, виснаженість протиповітряної оборони та інші потенційно серйозні недоліки. Київ постійно перевершує очікування, його вище командування залишається досить напористим. Але ніхто не може виключити можливість того, що весняний український наступ принесе скромні здобутки за велику ціну.

Путін, зі свого боку, має мало стимулів підігравати американській стратегії. Так, його армія продовжує зазнавати невдач. Якщо Україна і досягне значного прориву цієї весни, то лише тому, що російські війська знекровили себе в безрезультатних зимових штурмах.

Але теорія перемоги Путіна полягає в тому, що він може більше витримати, ніж Україна і її друзі, тому що увага Америки врешті-решт буде прикута до чогось іншого. Чим більше вразливостей України буде виявлено, тим більше зміцнюватиметься віра Путіна. І чим більше Вашингтон даватиме зрозуміти, як сильно він хоче, щоб війна закінчилася, тим більше шансів, що Путін буде її затягувати.

«Чим довше триватиме конфлікт, тим більш гіркими ставатимуть дилеми Байдена. Фінансувати військові зусилля в Україні буде важче. Ті, хто стверджує, що «територіальна суперечка», яка зайшла в глухий кут, просто відволікає Америку від реальної загрози з боку Китаю, отримають більшу силу. Бюрократичні суперечки стануть гострішими, оскільки від Пентагону вимагатимуть зробити занадто багато при наявності надто малих ресурсів. США можуть опинитися перед вибором між скороченням підтримки України та кроками, яким Байден опирався. Це, наприклад, надання Києву касетних боєприпасів та новітніх винищувачів або застосуванням «Закону про оборонну промисловість» для стимулювання виробництва на промисловій базі», – пише експерт.

Досі адміністрація Байдена діяла так, ніби вона може надати Україні необхідну допомогу, адекватно підготуватися до конфлікту з Китаєм, що насувається, і при цьому зробити лише незначне збільшення оборонного бюджету.

«Така стратегія завжди була авантюрою. Чим довше триватиме ця війна, тим ризикованішою вона буде. Якщо Байден хоче виграти тривалу битву в Україні і водночас зменшити ймовірність поразки США в Тихому океані, йому доведеться почати переозброєння американської армії в терміновому порядку, ніби воєнний час вже почався. Якщо він вирішить цього не робити, йому, можливо, доведеться вирішити, яким геополітичним пріоритетом – перемогою над Росією чи стримуванням Китаю – пожертвувати», – вважає автор.

Можливо, війна в Україні завершиться за розкладом Вашингтона. Але Байдену потрібно вже зараз почати планувати, що станеться, якщо цього не станеться.