Аналіз ISW: як відбувалася спроба заколоту в Росії, і чому Пригожин пішов на угоду

Аналітики Інституту вивчення війни проаналізували дії «вагнерівців» і їхнього ватажка Євгенія Пригожина, які організували заколот, але не змогли б вести бойових дій у Москві «без додаткової підтримки».

Джерело: ISW

Деталі: В огляді зазначається, що російські джерела припускають, що за посередництва білоруського диктатора Олександра Лукашенка було досягнуто домовленості про припинення збройного заколоту групи «Вагнера» 23-24 червня, в тому числі про можливу причетність до цього керівника адміністрації президента Росії Володимира Путіна.

Видання «Медуза», посилаючись на джерела в Кремлі, повідомило, що Пригожин спочатку намагався зв’язатися з Адміністрацією президента Росії опівдні 24 червня, коли бойовики «Вагнера» рухалися на північ з Ростова-на-Дону в напрямку Москви, але Путін відмовився говорити з Пригожиним.

«Медуза» зазначає, що після того, як Пригожин побачив відсутність широкої військової підтримки дій «Вагнера» і змінив свою думку щодо перспектив ПВК, Кремль вдався до переговорів за участю Лукашенка, керівника адміністрації президента Росії Антона Вайно і посла Росії в Білорусі Бориса Гризлова.

Аналітики стверджують: наслідки збройного повстання «Вагнера» до кінця невідомі, як і те, чи буде реалізована угода, чи всі залучені сторони повністю її виконають, що Кремль і Міністерство оборони Росії мають намір робити з особовим складом «Вагнера», і чи підуть бойовики «Вагнера» на співпрацю, незважаючи на бажання Пригожина.

На їхню думку, наслідки угоди Лукашенка-Пригожина для керівництва російського Міністерства оборони також залишаються неоднозначними.

Вказується у звіті і те, що деякі російські джерела припускають, що Олексій Дюмін, нинішній губернатор Тульської області, колишній охоронець Путіна і колишній, може замінити Шойгу на посаді міністра оборони, хоча ISW не може підтвердити ці припущення.

«Будь-які зміни в керівництві Міноборони стали б значною перемогою Пригожина, який пояснював свій збройний заколот прямими звинуваченнями Шойгу і Герасимова у загибелі десятків тисяч російських солдатів в Україні», — ідеться в огляді.

Також експерти вказують на те, що нові подробиці про склад підрозділів «Вагнера», які наближалися до Москви 24 червня, свідчать про те, що Пригожин, швидше за все, не зміг би вести активні бойові дії в Москві без додаткової підтримки. Імовірно, саме тому Пригожин став більш схильним до угоди з Лукашенком.

Крім того, у звіті зазначають, що здатність російських військ проводити наступальні та оборонні операції в Україні, схоже, не зазнала суттєвого впливу збройного заколоту «Вагнера».

Проте деякі російські джерела використовували збройний заколот як спосіб для виправдання невдач росіян на тлі успіху Сил оборони, досягнутих 24 і 25 червня.