Мобілізація по-новому: що зміниться у ВЛК і з якими хворобами візьмуть в армію

На тлі постачання боєприпасів і військової техніки не варто забувати, що найважливіший, найзатребуваніший і найдорожчий ресурс на війні — це наші люди. Саме тому нормативно-правові акти, що регулюють мобілізацію, викликають особливий інтерес і увагу в суспільстві, а внесення змін до них мало б супроводжуватися особливою виваженістю, обережністю та якісною комунікацією. Про це пише Володимир Романчук для ZN.UA.

Наказом від 18 серпня 2023 року № 490 Міноборони внесло зміни до Положень про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України. Це рамковий документ, що визначає, хто придатний для служби в ЗСУ. І цим наказом було внесено зміни до методології визначення ступеня придатності, переліку хвороб, а також розширено обов’язки ВЛК.

Згідно з цими змінами, військово-лікарська експертиза не лише визначатиме придатність за станом здоров’я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, а й буде вповноважена ухвалювати постанову про придатність військовослужбовця до служби за конкретною військовою спеціальністю. Наприклад, якщо військового визнають непридатним до служби за його теперішньою військовою спеціальністю, командир частини перед наданням бійцю іншої посади може направити його на ВЛК, аби визначити, чи може він служити далі за новою.

Тобто тепер, якщо військовослужбовець на посаді кулеметника за станом здоров’я не може виконувати свої обов’язки, зокрема через поранення, замість демобілізації його можуть перевести, наприклад, на посаду водія до частини забезпечення або до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Такий підхід, безперечно, збереже в лавах Збройних сил досвідчених військовослужбовців. Водночас через значну кількість військових, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки за своєю первинною військово-обліковою спеціальністю, а також обмежену кількість штатних посад у тилових підрозділах, є ймовірність, що їх можуть зарахувати в розпорядження тих чи тих військових частин згідно з наказом Міністерства оборони України № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам». У такому разі ці «прикомандировані» особи матимуть особливий порядок проходження служби та менший розмір грошового забезпечення. Це зменшить витрати міністерства на окремо взятого бійця, проте сам солдат у захваті від нового статусу не буде.

Справді позитивним нововведенням є норма, що дає змогу призовнику чи допризовнику під час проходження медогляду додатково надавати медичні документи щодо стану свого здоров’я. Надані в такий спосіб дані про стан здоров’я мають бути враховані під час формування висновку щодо придатності до військової служби та внесення до Електронної системи охорони здоров’я. Це дасть змогу особі надавати не лише інформацію, запитувану під час проходження ВЛК, а й ту, що стосується його ступеня придатності та є важливою, на його думку.

Серед інших нововведень — і не надто приємне: відтепер призовникам, яких визнали тимчасово непридатними, відстрочку від призову на строкову військову службу надаватимуть терміном до року, після чого проводитимуть повторний медичний огляд. Контроль над такими непридатними особами зобов’язані здійснювати ТЦК та СП. Ця додаткова вимога не лише обтяжуватиме й без того перевантажені територіальні центри комплектування, де проводять огляд ВЛК, а й передбачає, що тимчасово непридатний призовник щороку витрачатиме кілька тижнів на здавання аналізів, відвідування лікарів і проходження ВЛК.

Проте, напевно, найбільш резонансне нововведення — це зміни до переліку хвороб, що впливають на визначення придатності. До наказу № 490 в умовах воєнного стану ВЛК визнавала придатним військовослужбовця з хворобами, що в мирний час означали обмежену придатність. Виняток становили такі захворювання:

— клінічно вилікуваний туберкульоз;

— вірусні гепатити з незначним порушенням функцій;

— безсимптомне носійство ВІЛ із імунною компенсацією;

— анемії, які повільно прогресують або не прогресують, із незначними порушеннями функцій та рідкими загостреннями;

— хвороби ендокринної системи з незначними порушеннями функцій;

— легкі короткочасні хворобливі прояви психічних розладів;

— невротичні, пов’язані зі стресом і соматоформні розлади при помірно виражених, тривалих або повторних хворобливих проявах;

— хвороби центральної нервової системи, що повільно прогресують, із незначними порушеннями функцій;

— епізодичні та пароксизмальні розлади з незначними порушеннями функцій органів і систем.

Згідно з новим наказом, військовозобов’язані із зазначеними вище хворобами відтепер є придатними до військової служби.

Перелік хвороб виглядає моторошно, оскільки важко уявити ефективне виконання бойового завдання військовослужбовцем із хворобливим проявом психічного розладу, анемією, що повільно прогресує, з рідкими загостреннями, або хворобою ендокринної системи. Проте 5 вересня в своєму Telegram-каналі заступниця міністра оборони Ганна Маляр, посилаючись на роз’яснення Медичних сил ЗСУ, нагадала, що рішення про придатність конкретного військовослужбовця до служби на тій чи тій посаді ухвалює кожна ВЛК індивідуально.

Водночас ця зміна до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України нагадує спробу Міністерства оборони збільшити кількість мобілізованих, не збільшуючи кількості мобілізованих: начебто залишаємось у межах мобілізаційного плану, проте кількість потенційних мобілізованих зростає. Тобто знижуємо рівень вимог щодо стану здоров’я військовозобов’язаних, аби переглянути значну кількість висновків медичних комісій, визнаючи раніше непридатних такими, що тепер уже відповідають вимогам для проходження служби в ЗСУ.

Медичні сили Збройних сил України також прокоментували нововведення. Мовляв, зміни до переліку хвороб розробляли спільно з Міністерством охорони здоров’я, командуваннями видів і родів ЗСУ, юристами.

Представник командування Медичних сил ЗСУ, підполковник медичної служби Дмитро Мірошниченко зазначив: є чимало прикладів, коли військовослужбовці, яких раніше визнавали обмежено придатними чи непридатними, успішно проходили службу в різних військових частинах і підрозділах.

За незрозумілих обставин командування Медичних сил ЗСУ не згадує про протилежні випадки, коли очевидно непридатні за станом здоров’я громадяни підпадали під мобілізацію, що спричиняло трагічні, а іноді навіть фатальні наслідки, як, наприклад, у випадку померлого від епілепсії мобілізованого інваліда дитинства в Одеській області. Очевидно, що після внесення змін таких випадків побільшає. На тлі повідомлень у ЗМІ про корупційний складник у роботі ВЛК сподіватися на об’єктивність і професійність під час винесення «вердикту» щодо придатності солдата з анемією або оцінювання серйозності порушення життєвих функцій при вірусному гепатиті не доводиться. Питання щодо надання домедичної допомоги бійцю з безсимптомним ВІЛ, коли, ймовірно, йтиметься про контакт із кров’ю, аналогічно зависає в повітрі. І таких запитань постає чимало практично щодо кожного пункту «дозволених» хвороб. Вочевидь, наразі риторичних.

Під час жвавої дискусії щодо описаних вище «новаторських» рішень Міністерства оборони виникло припущення, що скасовані «підстави для непридатності» були основою схем для ухиляння від мобілізації через фальсифікацію медичних довідок у викритих на корупції ТЦК, оскільки більшість хвороб у переліку на перший погляд — безсимптомні, а отже, простіші для симуляції. Проте тоді виходить, що держава, намагаючись подолати корупцію, готова відправляти на фронт реально хворих de facto непридатних громадян? У такому разі громадяни, котрі дійсно усвідомлюють свою непридатність до військової служби за станом здоров’я, під час проходження ВЛК мають надати відповідні переконливі медичні документи, а не лише підтвердити діагноз.

Підсумовуючи, наголошу: вочевидь, система проходження ВЛК, її методологія та процедура, особливо в країні, що воює, вимагають ефективного й негайного реформування. І цей наказ Міноборони все ж таки створює низку значних покращень, як, наприклад, можливість на власний розсуд надавати ВЛК медичні документи. Водночас деякі зміни вимагають доопрацювання та якісної комунікації представників МО та Медичних сил із українським суспільством, якої, на жаль, наразі немає. Реформування та цифровізації, вочевидь, потребує процедура проходження військово-лікарської комісії; також має бути переглянуто перелік хвороб і протипоказань до військової служби — інакше на практиці стикнемося з проявом «індивідуальності» та «прогресивності» рішень ВЛК і побачимо в штурмових групах людей із клінічно вилікуваним туберкульозом і безсимптомним ВІЛ.