Армія Росії наступає на більшості напрямків. Чи означає це, що контрнаступ ЗСУ завершився?

9-10 жовтня російські війська розпочали найбільшу за розмахом наступальну операцію після завершення штурму Бахмута, намагаючись оточити Авдіївку і здобути символічну перемогу після тривалих важких боїв в обороні на півдні.

Перший тиждень наступу на авдіївському фронті обернувся для армії Росії фатальним розгромом. На ділянці фронту протяжністю менш як 50 км ворог втратив чисельність повноцінної бригади (4000 солдатів, понад 40 танків і 100 БМП).

За кілька днів російська армія втратила більше техніки, ніж ЗСУ за перший місяць контрнаступу на всьому південному фронті. Це саме ті втрати, за які так критикували ЗСУ на Заході.

Але Росія не просто не відмовилася від ідеї оточити Авдіївку, останні тижні вона лише підвищувала інтенсивність бойових дій майже по всій лінії фронту.

Російські війська продовжили атакувати на авдіївському фронті, хвиля за хвилею накочуючись на позиції ЗСУ. В результаті чого, попри шалені втрати, росіянам вдалося просунутись на північ від Авдіївки приблизно на півтора кілометра та істотно посилити загрозу перерізання шляхів постачання з містом.

У другій половині жовтня російська армія також почала нові спроби масованих штурмів на куп’янському напрямку, де також зазнала значних втрат.

За оцінками Інституту вивчення війни (ISW), російські війська в останні дні жовтня намагалися атакувати на запорізькому напрямку, біля Вугледару, Мар’їнки, Авдіївки, на Лиманському та Куп’янському напрямках. Це більша частина активної лінії фронту.

Навіть в напрямку Роботиного, де все ще ЗСУ мають ініціативу, ворог періодично намагається контратакувати.

Спроба вийти з оборони

Росія досить ретельно готувалася до українського контрнаступу, але для командування РФ важливо не тільки витримати атакувальні дії ЗСУ, а й повернути ініціативу на свій бік. Адже тривала оборонна кампанія навряд чи буде популярною в Росії. Війна без перемог не тішить гарячі голови.

Німеччина програла Першу світову війну не тому, що її війська зазнавали нищівних поразок і загалом війна навіть не ступила на її територію. Але чотири роки виснажливої позиційної боротьби без очевидного перелому не відповідали початковим амбіціям і проголошеним цілям. Виснаження ресурсів і війна без перспективи призвели до того, що імперія Гітлера впала.

Тому президент ворожої країни Володимир Путін навряд чи дійсно хотів би зробити цю війну надто тривалою не маючи серйозних перемог на полі бою. Для Росії вкрай важливо створювати враження, що вона перемагає. Нехай повільно і ціною неймовірних втрат, але йде вперед.

Скільки у Росії сил

Росії дійсно вдалося подолати головну проблему, яку вона мала восени минулого року. Рік тому російські війська були виснажені, а влада була вимушена проводити нагальну мобілізацію аби втримати фронт, що почав валитися.

З лютого по жовтень поточного року чисельність російських військ, які знаходяться на території України, все ще оцінюється на рівні 350 000-400 000 військових.

За даними Генштабу ЗСУ, Росія втратила за цей період 150 000 солдатів. Це половина всіх російських втрат у великій війні. Але судячи з оцінки чисельності військ, російській армії вдалося мобілізувати достатню кількість новобранців, щоб компенсувати ці втрати.

Частково шляхом мобілізації в’язнів в штурмові загони «Шторм Z». Частково внаслідок схиляння до підписання контрактів строковиками (строкову службу у РФ проходять близько 400 000 громадян на рік).

Також важливим чинником у поповненні російського війська є бідність віддалених від Москви регіонів. Війна стала чи не єдиним «соціальним ліфтом» для більшості з них. Тож проблеми мобілізації, які мала російська армія торік, уже не є настільки критичним.

Поки частина військ відбивала контрнаступ ЗСУ на південному напрямку, ворог активно готував нові резерви — 25-ту армію та оновлені підрозділи 1-го армійського корпусу «ДНР», які зараз намагаються йти вперед на східному фронті.

Отже, говорити про те, що контрнаступ вичерпав ресурси російської оборони, поки виглядало б надто великим перебільшенням. Важливо не тільки те, як швидко ви виснажуєте ресурси ворога, а й те, як швидко він здатен їх відновлювати.

Битва за ресурси

Також Росія, за даними Bloomberg, восени отримала близько мільйона артилерійських снарядів від КНДР. Цього має вистачити армії ворога на два-чотири місяці боїв, залежно від їх інтенсивності. Росія подолала дефіцит боєприпасів принаймні на певний час.

Саме дефіцит боєприпасів міг стати головною проблемою росіян під час осінньої та зимової кампаній. Але принаймні до весни ворог може мати достатньо артилерійської підтримки.

У цей час Європейський союз виконав лише третину аналогічних зобов’язань щодо допомоги Україні, анонсованих ще на початку року.

ЄС пообіцяв нам мільйон артилерійських снарядів, частково із наявних запасів країн-членів, частково внаслідок нових замовлень у європейських виробників. Але ця програма постійно буксувала в дискусіях щодо розподілу виділеного фінансування між країнами.

Поки Україна отримала лише 30% від обіцяного обсягу. Нестача снарядів у розпал контрнаступу призвела до того, що США довелося екстрено ухвалювати непопулярне рішення про постачання касетних боєприпасів.

Проте зараз військова допомога США також виявилася фактично заблокованою через політичну боротьбу в Конгресі. Спроби об’єднати пакети допомоги Україні та Ізраїлю поки не дали результату. І хоч скоріше за все військова підтримка України на 2024 рік буде проголосована, неможливо визначити, коли це станеться і яка сума буде передбачена. А головне — Україна до кінця року може залишитись без підтримки головного постачальника озброєння.

У цей час Росія лише нарощує темпи виробництва і відновлення своєї зброї.

Отримання доступу до нових ресурсів у РФ і проблеми підтримки України на Заході також дають додатковий поштовх для російської ініціативи. Баланс сил знову хилиться в бік російської сторони.

Розчарування контрнаступом на Заході

Між публікаціями в TIMES де президента України Володимира Зеленського захоплено називають людиною року і скандальною статтею «Ніхто не вірить в нашу перемогу так, як я», де Зеленський зображується абсолютно самотнім у своїй вірі в перемогу над Росією, минуло менш як рік.

Абсолютно очевидно, що контрнаступ не виправдав очікувань. З багатьох причин, в тому числі й тому, що ці вони були надто завищеними, а військова допомога, яка надходила від наших партнерів, не відповідала поставленим задачам.

Проте невиправдані очікування зараз не означають, що перемога над Росією неможлива взагалі.

Ймовірно стратегія швидкого навчання нових бригад на Заході та ставка на них, як основну ударну силу великого наступу, не була кращою стратегією. Судячи з усього, російська оборона дійсно була недооцінена, попри те, що OSINT-аналітики ще навесні повідомляли про серйозність оборонних ліній росіян.

Абсолютно очевидно, що близько 100 сучасних танків, переданих Україні для контрнаступу, не здатні змінити хід війни. Зважаючи, що Росія відновлює і виготовляє приблизно таку ж кількість танків за місяць.

Але навіть наявність помилок і прорахунків не говорять, що надія втрачена. Українські війська здатні наступати там, де для цього є умови. А умов може бути значно більше, якщо ЗСУ отримають більше нових можливостей — винищувачі F-16, більше ATACMS та іншої далекобійної зброї.

Проте прихильники мирних перемовин на Заході все активніше закликають припинити постачання зброї Україні та змусити піти на поступки Путіна, спекулюючи на темі контрнаступу.

Західні аналітики також схильні визначати контрнаступ України як провальний, не зазначаючи причини недосягнення цілей, більшість з яких знаходиться за межами України.

«Наступ України не досяг її власних приватних чи державних цілей, і навряд чи це досягне. Той факт, що Україна чинить разючий тиск на Чорноморський флот і завдає великих втрат військам і артилерії, не змінює цього висновку», — написав Шашанк Джоші, редактор The Economist, підтримуючи висновки свого колеги, воєнного кореспондента CNN Нейля Хауера.

Нова фаза війни

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у своїй останній колонці на The Economist повідомив, що війна остаточно переходить в тривалу позиційну війну, яка в наявних умовах більш вигідна Росії.

Україні потрібні нові технології та нові можливості. Перевага росіян в небі та відсутність достатньої кількості далекобійних ракет призвели до того, що необхідні умови для успішного просування вперед на півдні цього літа та осені так і не настали.

Українська артилерія знищила сотні російських артилерійських систем під час контрбатарейної боротьби, але ворог адаптується і розвиває власні технології, такі як ударні БПЛА «Ланцет», засоби РЕБ та ін.

Дрони, РЕБ, контрбатарейні радари, сучасна авіація і технології розмінування — це все те, що потрібно Україні зараз на думку Залужного.

Рік тому головнокомандувач звертався до західної аудиторії з проханням надати достатньо ресурсів для українського контрнаступу. Тоді він просив танки, БМП і артилерію. Більшість з яких не були поставлені в достатньому обсязі.

Нова фаза війни вимагає нових технологій. А найближчі місяці стануть важким випробуванням, адже Росія не полишить спроби переломити хід війни, користуючись послабленням військової підтримки України й розчаруванням контрнаступом Заходу.