Найближче майбутнє України — кілька місяців важких боїв без критичних ресурсів. Але війну ще можна виграти — The Guardian

Попри всі риторичні зобов’язання Європейського Союзу підтримувати захист України від вторгнення Росії «стільки, скільки це буде потрібно», план Європи провалився, а на Україну найближчим часом чекають кілька місяців важких боїв без критичних ресурсів із паралельними спробами відновити бойову потужність, витрачену протягом 2023 року, вважає старший науковий співробітник з сухопутної війни в Королівському інституті об’єднаних сил Великої Британії Джек Уотлінг.

У своєму матеріалі для The Guardian він нагадує, що у березні 2023 року ЄС ухвалив рішення доставити в Україну мільйон артилерійських снарядів протягом 12 місяців, однак фактично надіслане число на разі близьке до 300 000.

«Ціна цього самовдоволення вже оплачена українською кров’ю. За даними Збройних сил України, протягом літа 2023 року Україна випускала до 7000 артилерійських снарядів на день і зуміла погіршити логістику та артилерію Росії до такого рівня, коли Росія випускала близько 5000 снарядів на день. Сьогодні українці вистрілюють 2000 снарядів щодня, тоді як російська артилерія сягає близько 10 000. Артилерія — це ще не все, але ця невідповідність свідчить про відносний брак матеріальних засобів в Україні, що очевидно в інших сферах, наприклад, у кількості безпілотників, які вона може використовувати», — вказує аналітик.

Він припускає, що у 2024 році Росія, ймовірно, зможе випустити близько 5 мільйонів снарядів по Україні, спираючись на власне виробництво, постачання з Ірану та Північної Кореї та залишкові запаси. Зокрема, попри легковажні заяви європейських офіційних осіб, що російська економіка має такий самий розмір, як економіка Італії, Кремль виробляє більше снарядів, ніж весь НАТО. Натомість в Україні навряд чи спостерігатиметься суттєве зростання поставок протягом кількох місяців. Це передасть ініціативу росіянам.

«Кремль вірить, що може виграти до 2026 року, тому Путін не налаштований ні на переговори, ні на відступ«, — підкреслює Уотлінг.

Він нагадує, що раніше у грудня Міністерство оборони Естонії опублікувало документ із детальним описом військового обладнання, необхідного для того, щоб зробити оборону України стійкою та звільнити окуповані території до 2025 року. Естонці оцінили вартість вимог, показавши, що вони цілком відповідають вимогам на межі можливості. При цьому наголошується, що питання не в грошах, а в компетентності доставки. Якщо кроки щодо реалізації цих заходів не будуть зроблені, Україна програє.

«Забезпечити поразку Росії в Україні можливо, але для цього потрібні важливі кроки. По-перше Україні знадобиться постійне постачання зброї, щоб мати можливість притупити російські атаки в першій половині 2024 року. Для цього знадобиться значна підтримка США, а також збільшення поставок з боку європейських членів НАТО, чия підтримка буде критично важливою під час виборів у США», — вказує аналітик.

Він нагадує, що багато боєприпасів, наданих Україні з початку війни, були закуплені на міжнародному ринку або взяті зі запасів, а інвестиції в європейське виробництво були повільними. Але оскільки запаси закінчуються, підтримка воєнних зусиль України критично залежить від збільшення європейських виробничих потужностей.

Другим моментом експерт називає необхідність виправити помилки України, які призвели до її невдалого контрнаступу у 2023 році. Так, удосконалення підготовки військ має бути головним пріоритетом.

«Під час Другої світової війни британські війська вважали 22 тижні піхотної підготовки мінімумом, перш ніж солдат був готовий приєднатися до підрозділу, де вони потім проводили колективне навчання у складі батальйону. Українським військам пощастило отримати п’ять тижнів навчання, тоді як колективні навчання рідко проводяться вище масштабу роти. Європейський НАТО має розширити навчальну підтримку, щоб надати українським підрозділам ширший тактичний ресурс і, що більш важливо, розширити масштаб, у якому армія може керувати та синхронізувати операції», — додає Уотлінг.

При цьому він зауважує, що постійна інфляція та економічні потрясіння, означають, що для європейських країн прийняття довгострокових економічних зобов’язань перед Україною буде внутрішньополітичним викликом. Однак інвестиції в оборонне виробництво, замість того, щоб покладатися на закупівлі з-за кордону, супроводжуються значними обсягами внутрішніх промислових інвестицій і з потенціалом відшкодування витрат за рахунок збільшення податкових надходжень.

Існують також вагомі безпекові аргументи інвестувати у вітчизняне виробництво. Якщо цього не зробити зараз, європейським лідерам доведеться стримувати повністю мобілізовану Росію без запасів або можливостей їх поповнити. Тим часом, одночасна ескалація в Індо-Тихоокеанському регіоні в 2025 році може змусити США перемістити низку критично важливих військових можливостей — дозаправку в повітрі, матеріально-технічне забезпечення, протиповітряну оборону — для стримування Китаю, залишаючи Європу значною мірою вразливою.

«Для України найближче майбутнє — це кілька місяців важких боїв без критичних ресурсів, із спробами відновити бойову силу, витрачену протягом 2023 року. Але Європа може визначити, як виглядатиме друга половина 2024 року і, власне, 2025 рік. Це війна, яку можна виграти. Нещодавній успішний удар по російському десантному кораблю «Новочеркаськ» у гавані, захищеній ешелоном російської оборони, показує, як Україна може ефективно використовувати обладнання, яке їй надається. Але європейська безпека не повинна змарнуватися ще більшим самовдоволенням», — підкреслює Джек Уотлінг.