WSJ: Україні, можливо, доведеться погодитися на перемир’я з Росією без повернення всіх територій

Слово «криза» вживається занадто часто, але воно точно описує те, з чим стикається Україна на початку 2024 року.

Нещодавно Washington Post писав, в українських військ на передовій закінчуються боєприпаси. Артилерійські снаряди нормуються, що змушує українських військових скасовувати заплановані штурми і ускладнює утримання оборонних позицій проти російських атак. Прес-офіцер одного з українських батальйонів нещодавно сказав, що нестача боєприпасів змусила його підрозділ знизити інтенсивність стрільби на 90% з літа.

«Нам не вистачає всього«, — сказав член іншого українського підрозділу. Хоча його побратими зберігають високу мотивацію, він додав: „Не можна перемогти у війні лише на мотивації«. Неназваний український військовий сумнівається, що утримувати зайняті позиції вдасться ще довго.

Поки Україна бореться, її союзники вагаються. Конгрес пішов додому на канікули, так і не вийшовши із законодавчого глухого кута щодо продовження американської допомоги Україні. Проросійський лідер Угорщини наклав вето на запропонований ЄС пакет допомоги у розмірі 52 мільярдів доларів.

«Якщо ці блоки не будуть подолані найближчим часом, здатність України вести війну, її економіка та основні функції уряду опиняться під загрозою«, — пише в статті для Wall Street Journal науковий співробітник Brookings Institution Вільям Галстон.

Якщо учасники переговорів не зможуть досягти угоди до того часу, як Сенат знову збереться, президенту Байдену доведеться безпосередньо втрутитися в дискусії.

«Немає сумнівів, що угода включатиме положення про імміграцію, які не сподобаються багатьом демократам, але це ціна, яку президент США повинен заплатити за те, що дозволив ситуації на південному кордоні вийти з-під контролю. Тим часом, європейські країни повинні зібрати політичну волю, щоб надати Києву допомогу, якщо хабарі і погрози не зможуть змусити прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана припинити свій опір плану ЄС«, — вважає автор.

Захід також повинен заарештувати заморожені активи російського Центрального банку в західних фінансових установах і використати їх на користь України. У листопаді Комітет у закордонних справах Палати представників Конгресу США підтримав відповідні заходи 40 голосами проти 2, а аналогічну пропозицію одноголосно підтримав комітет Європарламенту. Донедавна високопосадовці адміністрації Байдена висловлювали побоювання, що арешт російських активів створить прецедент з непередбачуваними наслідками. Але оскільки становище України погіршилося, адміністрація активізувала обговорення з європейськими союзниками скоординованої стратегії використання російських активів в інтересах України. При цьому цільовою датою досягнення угоди названо 24 лютого, до другої річниці російського вторгнення. Байден повинен докласти максимум зусиль для забезпечення успіху цих переговорів.

Втім, на думку Галстона, навіть якщо допомога Україні буде поновлена, важливо розглянути можливість реалістичного завершення війни. Наполягання України на поверненні всіх територій, захоплених Росією з 2014 року, зрозуміле і юридично бездоганне, але події останнього року дали зрозуміти, що ця мета не може бути досягнута найближчим часом. Розхвалений контрнаступ України провалився через посилену оборону Росії. Російська економіка виявилася більш стійкою, ніж очікувалося, і вона нарощує військове виробництво набагато швидше, ніж Україна та її союзники. Конфлікт оголив порожнечу в оборонно-промисловій базі Заходу, особливо в Європі і значною мірою в США. Колективна нездатність Заходу забезпечити Україну артилерійськими снарядами, яких вона потребує, свідчить про занедбаність, на виправлення якої підуть роки.

Президент України Володимир Зеленський нещодавно заявив, що українське військове командування хоче мобілізувати додатково 500 тисяч чоловіків, що вимагатиме непопулярних змін до українського законодавства і додаткових витрат у розмірі 13 мільярдів доларів. Хоча президент Росії Владімір Путін також зважає на політичні причини, російський потенціал у вимірі живої сили приблизно в 4 рази більший за український, а економіка Росії — в 9 разів більша за українську.

«Нещодавні повідомлення, які Путін не заперечив, говорять, що він готовий погодитися на припинення вогню вздовж нинішньої лінії зіткнення. Хоча він не бажає відступати, ці повідомлення вказують на те, що він відклав у довгу шухляду свою мету домінувати над усією Україною«, — вважає Галстон.

Він визнає, що існують вагомі підстави скептично ставитися до припущень, що Путін обмежив свої амбіції в Україні, які залишаються частиною його плану з відновлення радянської імперії, розпад якої він назвав найбільшою геополітичною катастрофою 20-го століття.

«Проте, західним лідерам слід з’ясувати, чи серйозно він налаштований на припинення бойових дій. Було б нерозумно вважати, що громадська думка на Заході буде нескінченно довго підтримувати безстрокову прихильність до конфлікту, який зайшов у глухий кут. Припинення вогню не означатиме визнання територіальних претензій Росії і відкриє шлях до заходів, які прив’яжуть Україну до Заходу, включаючи можливе членство в ЄС і НАТО. Тим часом, заморожені російські активи можна було б використати для відновлення України«, — пропонує автор.

Ця домовленість стане гіркою пігулкою як для українців, які прагнуть повернути всю свою територію, так і для Путіна, який боїться перспективи появи на кордоні Росії нової сили, пов’язаної із Заходом. Але, на думку автора, це єдиний реалістичний шлях до тривалого миру в Європі.