Журналіст WSJ у новій книзі описав, як «було втрачено» найкращий шанс України на перемогу у війні

Газета The Washington Post у вівторок, 9 січня, опублікувала статтю, засновану на фрагментах із книги Трофімова. У ній автор розповідає про те, як, на його думку, «найкращий шанс на перемогу України» було втрачено через «червоні лінії» США та успішну ядерну браваду Путіна. NV наводить переказ статті.

***

Коли Росія почала повномасштабне вторгнення, глава МЗС України Дмитро Кулеба летів у літаку з США, де його приймав президент Джо Байден. У Білому домі Кулебу зустрічали теплими рукостисканнями та співчутливо посміхалися, «наче в нього діагностували рак четвертої стадії».

Як пише Трофімов, у Вашингтоні та більшості європейських столиць ніхто не очікував, що Україна переживе лютий 2022 року. На прохання Байдена у Київ таємно прилітав директор ЦРУ Вільям Бернс — він попередив президента Володимира Зеленського, що Росія планує його вбивство.

«Вони говорили про фізичну ліквідацію нашого керівництва, про створення фільтраційних і концентраційних таборів… Але що ми могли зробити? Ми всі просили: дайте нам зброю. Але зброї нам не дали», — сказав секретар РНБО Олексій Данілов.

За словами Данілова, США тоді відправили Україні лише близько 90 протитанкових ракет Javelin. Тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон попри заперечення всередині країни схвалив більшу партію зброї — близько 2000 ракет NLAW. Проте така зброя «найкраще підходила для партизанської кампанії», а не війни, ідеться в книзі.

Військове керівництво України успішно приховувало плани країни, пише журналіст, причому не тільки від росіян. Як сказано в книзі, плану головнокомандувача Валерія Залужного не знали ні Вашингтон, ні багато високопоставлених співробітників Офісу президента. Високопосадовець Пентагону заявив Трофімову, що союзники були «песимістично налаштовані» щодо спроможності України вистояти «почасти тому, що українці не поділилися з нами своїми приготуваннями й планами». Він також сказав, що ті приготування і плани, про які Україна повідомила партнерам, «були військовою хитрістю».

Західні країни були шоковані швидкістю російського наступу і «пам’ятали про попередження Путіна не втручатися», пише журналіст. Борис Джонсон казав, що «ніхто не давав українцям жодних шансів», а старший помічник канцлера Німеччини Олафа Шольца навіть заявив йому, що, «якщо це станеться, хай краще стається швидко».

Зеленський почав отримувати від партнерів пропозиції допомогти йому виїхати з України, зокрема від Джонсона. Той пропонував йому як один із варіантів створити в Лондоні український уряд у вигнанні — за прикладом польського уряду в екзилі 1939 року. Зеленський натомість попросив зброю.

Як сказано в книзі, Польща «була єдиною країною, яка в ці ранні години не зневірилася». Кулеба змінив маршрут і вже 24 лютого 2022 року був присутній на засіданні Ради нацбезпеки Польщі. Польський уряд, як і інші країни НАТО, отримав від розвідки Альянсу попередження, що «швидкий колапс української держави майже неминучий». Але Варшава «відмовлялася здаватися» і відправила Україні кілька вантажівок із боєприпасами та важким озброєнням.

«Поляки вірили в нас радше інтуїтивно, ніж на підставі фактів, тому що всі факти тоді були проти нас», — розповів Кулеба.

Автор книги пише, що на тлі погроз Путіна Заходу Білий дім з перших днів повномасштабного вторгнення зробив пріоритетом не переступати «червоні лінії» країни-агресора і не провокувати пряму конфронтацію між Кремлем і НАТО, особливо ядерну. На думку Трофімова, погрози глави кремлівського режиму «значною мірою спрацювали» — упродовж наступних місяців США та інші партнери відмовлялися постачати Україні західне озброєння «в той час, коли воно могло б мати найбільший ефект», і заборонили Україні використовувати західну зброю для ударів по російській території. Коли Україна все-таки отримала багато з цих систем, російські війська вже зміцнили оборону, мобілізували сотні тисяч солдатів і перевели промисловість на військові рейки. Найзручніший момент для чистої та швидкої перемоги України було втрачено, вважає Трофімов.

Журналіст зустрівся з президентом Зеленським на Банковій у липні 2022 року. На той час Білий дім і західні союзники вже почали постачати Україні західну артилерію, але далі відхиляли запити на західні танки, бронетехніку, винищувачі або системи ППО Patriot, здебільшого побоюючись реакції Росії.

Зеленський, як пише Трофімов, «був похмурим, хронічно втомленим і помітно постарів». Він продемонстрував роздратування тим, що Вашингтон зв’язав себе «червоними лініями», і назвав необґрунтованими побоювання щодо ескалації з боку Росії. Українські чиновники повторювали своїм американським співрозмовникам, що Росія вже використала проти України всю зброю, крім ядерної, — «що ще вони можуть зробити?».

Але США всерйоз сприймали російські погрози ядерним ударом. Високопосадовець Пентагону сказав Трофімову, що на США «лежить зобов’язання уникати ядерної війни, яка назавжди покладе край усьому життю на планеті Земля».

Кореспондент WSJ також описує зустріч українських, американських і британських командувачів на військовій базі США в німецькому Вісбадені влітку 2022 року, під час якої обговорювали майбутній контрнаступ. Зеленський і Залужний із Києва наполягали на наступі в Запорізькій області та прориві до Азовського моря, які в разі успіху перерізали б «сухопутний коридор» із Кримом і позбавили Москву її «найбільшого призу у війні». Путін на той час опирався мобілізації резервістів, відмовляючись визнавати, що його так звана «СВО» йде не за планом, а після кількох місяців втрат в Україні залишалося близько 100 тисяч боєздатних окупантів.

Як пише Трофімов, Росія на той час була найбільш вразливою, і «кращого шансу завдати вирішального удару могло не випасти». Залужний вважав, що для успіху Україні потрібно лише близько 90 додаткових гаубиць і достатня кількість боєприпасів, розповіли його помічники.

«Це було не таке вже й велике прохання, але союзників це не переконало», йдеться в книзі. Як заявили у США, Сили оборони України тоді ще не показали здатності до наступальних операцій, особливо масштабних, які вимагали складної координації бригад. Тому США наполягали на «скромнішій» операції в Херсоні. Залужний не поступався і, за словами помічників, казав, що «ми маємо атакувати там, де треба, а не там, де можемо».

Проте без додаткових постачань від США наступ на Запорізькому напрямку був неможливим, і Сили оборони під час контрнаступу зосередилися на Херсоні та Харківському напрямку, йдеться в книзі.

Після того як Путін оголосив про так зване «приєднання» до Росії Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України, жодну з яких країна-агресор не контролювала повністю, захисники України продовжували наступ і визволили Лиман Донецької області, а згодом і Херсон. У Вашингтоні ж тоді «досягли найвищої точки» побоювання з приводу ядерної ескалації Росії.

Як пише журналіст, американська розвідка вважала, що Путін розглядав можливість ядерного удару за трьох сценаріїв:

• масштабний напад на саму Росію, особливо за участю НАТО;

• можливість втрати контролю над окупованим Кримом;

• перемога України на полі бою, яка знищила б російську армію так, що «російська держава відчула б екзистенційну загрозу».

У книзі сказано, що війська країни-агресора опинилися на межі такого краху восени 2022 року після провалу в Харківській і Херсонській областях, що «знову обмежило американську допомогу Києву» в критично важливий момент. Білий дім звернувся до Москви «з проханням про деескалацію». Радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван розповідав, що Вашингтон «безпосередньо на дуже високому рівні» попередив росіян про катастрофічні наслідки в разі використання ядерної зброї.

Трофімов пише, що до кінця листопада 2022 року «український наступ видихнувся». Сили оборони не отримували артилерійські боєприпаси в достатніх кількостях, а Захід досі відмовлявся передавати танки та бронемашини. Водночас новий російський командувач Сергій Суровікін отримав «сотні тисяч свіжих солдатів», і країна-агресор почала створювати «практично неприступні укріплення по всій лінії фронту».

У 2023 році Україна все ж таки отримала всю техніку, про яку просила роком раніше — танки Leopard і Abrams, БМП Bradley і бойові машини Stryker, а також батареї систем ППО Patriot, але на той час «це була вже інша війна».

«Українські наступальні дії 2023 року проти укріпленого, підготовленого і більш численного противника не принесли великих успіхів. Балансування Путіна на межі ядерної війни допомогло йому виграти час — не лише для запобігання військовому колапсу, а й для того, щоб необхідна Україні військова допомога стала заручницею внутрішньополітичних суперечок у Сполучених Штатах», — підбиває підсумки автор.