Нове покоління російських дронів змінює обличчя війни в Україні — The Times

Росія випередила Україну у виробництві та застосуванні FPV-дронів середньої дальності, зокрема й оптоволоконних моделей, які значно вплинули на хід бойових дій уздовж усієї лінії фронту протяжністю 1200 км. Вони дедалі частіше вражають українських військових і техніку, атакуючи логістику, позиції ППО, радари та інші цілі на значній відстані від лінії фронту.

Про це йдеться у матеріалі військового кореспондента The Times Ентоні Лойда.

За словами автора, новітні російські безпілотники, які складно подавити засобами радіоелектронної боротьби, вже встигли завдати значних втрат як серед українських військових, так і серед цивільних. Ці БПЛА не лише уражають цілі далеко від передової, а й суттєво трансформують структуру фронту, бойову тактику та моральний стан українських солдатів. Крім того, вони серйозно ускладнюють логістику оборонних сил.

Командир батальйону 13-ї бригади «Хартія» з позивним «Куба» розповів, що темпи розвитку безпілотних технологій настільки високі, що оперативні концепції, які використовувалися ще кілька тижнів тому, вже стали застарілими. За його словами, лише за останній тиждень дальність польоту ворожих FPV-дронів збільшилася на чотири кілометри.

FPV-дрони, які керуються оператором до моменту влучання, стали однією з найсмертоносніших систем озброєння у 2024 році. Їх використовували обидві сторони, однак, за останні місяці, російські моделі, такі як «Молнія-1» і «Молнія-2», почали вражати цілі на відстані 20 км і більше. Лейтенант 93-ї механізованої бригади «Станіслав» зауважив, що будь-яка техніка в радіусі 5 км від фронту перебуває під постійною загрозою, а удари на 15-20 км стали звичним явищем.

«Дев’ять кілометрів — тепер це легка дистанція, на якій можна загинути, — сказав військовий. — Жоден інший тип зброї не змінив обличчя війни тут так сильно і так швидко, як безпілотні літальні апарати. Майже будь-яка машина в межах 5 км від фронту приречена на „кінець“.

У 2025 році нову загрозу становлять FPV-дрони на оптоволокні, які також використовуються російською армією. Вони базуються на класичній конструкції квадрокоптера, однак замість радіоканалу зв’язку із оператором використовують тонку оптоволоконну нитку, що змотується під час польоту. Це робить такі дрони практично неуразливими для засобів РЕБ, забезпечуючи стабільне відеоз’єднання аж до моменту влучання.

Поєднання оптоволоконних дронів і БПЛА середньої дальності створює серйозні проблеми для української армії, зокрема у плані підвезення підкріплень і забезпечення фронту. Лише минулого тижня російські БПЛА атакували українські логістичні колони за 20 км від Краматорська — міста, яке вважається важливою оборонною точкою на Донбасі.

Бронетехніка, зокрема танки та БТРи, які раніше були опорою фронту, тепер стали легкою мішенню. За словами лейтенанта «Станіслава», російські дрони знищують техніку одразу після її появи поблизу лінії зіткнення, тому «епоха танків практично завершилася».

Безпілотники значно змінили й саме ведення бойових дій. Так звана «сіра зона» — нічийні ділянки між позиціями — розширилася до 5-7 км. Тепер піхотинці вимушені пробиратися на передову вночі пішки по 5-8 км, адже традиційні підходи до ротації втратили ефективність. Якщо раніше військових змінювали кожні кілька тижнів, то зараз вони залишаються на передовій місяцями, ізольовані від світу і забезпечуються за допомогою сільськогосподарських дронів.

Командир «Куба» наголошує, що така ситуація вимагає постійної психологічної підтримки військових і тривалого відпочинку після ротацій.

Особливо складною стала евакуація поранених. Через постійні атаки дронів пораненим часто доводиться чекати до настання темряви, і навіть тоді евакуація залишається вкрай ризикованою. Старший логіст 93-ї бригади з позивним «Гашиш» розповів, що щовечора відправляє пікапи з екіпажами до точок висадки, розташованих за 7 км від передової. Логісти пішки несуть на собі до 36 кг спорядження, наражаючись на небезпеку з боку дронів.

«Словом „стрес“ навіть близько не можна описати ситуацію», — сказав старший логіст. — Під час кожної місії я думаю: «Не дай Боже, ми матимемо втрати, і нам доведеться придумати, як їх евакуювати».

Один із водіїв з позивним «Конг» зізнався, що щодня виконує до трьох рейсів і ніколи не знає, чи повернеться живим. За його словами, ситуація на дорогах, усіяних уламками техніки та павутинням оптоволоконних дротів, нагадує справжній апокаліпсис.

Наприклад, одна з місій завершилася трагедією, коли після атаки дрона солдат, який їхав на пікапі, втратив руку й помер від втрати крові, оскільки евакуація тривала понад п’ять годин через надмірну активність ворожих БПЛА.

Безпілотники вплинули не лише на ситуацію на полі бою, а й на інформаційне висвітлення війни. Колись 93-тя окрема механізована бригада ЗСУ активно співпрацювала з журналістами, надаючи їм доступ до фронту для підготовки репортажів. Нині, на тлі зростаючої небезпеки та складнощів із логістикою, доступ представників медіа до передових підрозділів суттєво обмежено.

Багато редакцій більше не ризикують відряджати репортерів у зону, що розташована ближче ніж за 15 кілометрів від лінії фронту. Українські військові також з обережністю ставляться до супроводу журналістів, адже кожна така поїздка може наражати на небезпеку як цивільних, так і військовослужбовців, які їх супроводжують.

Ще два роки тому пресофіцерка 93-ї бригади Ірина Рибакова організовувала сотні виїздів журналістів у зону бойових дій. Сьогодні ж ці випадки стали поодинокими. Вона визнає: ризики зростають, а можливості для висвітлення — скорочуються. За її словами, щоразу, коли надходить запит на поїздку на фронт, доводиться зважувати: чи це виправдано, наскільки велика загроза і яку цінність матиме цей репортаж.

Зі зростанням досяжності ударів на всій 1200-кілометровій лінії фронту й постійною загрозою з повітря, обставини змінюються. Війна дедалі частіше проникає вглиб територій, які раніше вважалися відносно безпечними.

Одним із таких моментів стала нещодавня ситуація в Костянтинівці. Щойно завершилося інтерв’ю з бійцями 93-ї бригади у підвалі, як пресофіцерка та журналісти вирушили у зворотному напрямку. Та вже за кілька хвилин дорогу перетнула смерть.

«Попереду удар дрона», — попередив водій і натиснув на газ. За мить, на тротуарі неподалік, у понівеченій машині вже без ознак життя догорав цивільний.

«Війна, яка ще кілька хвилин тому здавалася віддаленою, раптом опинилася зовсім поруч», — підсумував автор.