Наступ армії РФ сповільнився до критичного рівня: на захоплення Донбасу піде 30 років — NYT

Російське військове керівництво намагається переконати Захід у неминучості своєї перемоги, однак реальні темпи просування окупаційних сил свідчать про глибоку кризу стратегії. За поточних умов Кремлю знадобиться більше трьох десятиліть, щоб встановити повний контроль над територією Донецької та Луганської областей. Проте саме контроль над Донбасом є офіційною умовою Москви для припинення вогню, інформує The New York Times.

Джерело — ZN.UA.

Пастка «сірої зони»

Російська армія досі не знайшла вирішення фундаментальної проблеми: як здійснювати масштабні наступи на полі бою, що перенасичене безпілотниками. Часи, коли маси військ штурмували лінію фронту на бронетехніці, фактично минули. Натомість війна перетворилася на змагання технологій і тактик використання дронів.

Зараз окупанти змушені змінювати стратегію, що призвело до появи величезних територій, відомих як «сіра зона» (територія, де присутні війська обох сторін, але жодна не має повного контролю). Замість швидких проривів Росія використовує тактику інфільтрації:

• Використання малих груп піхоти (часто по дві людини), які просуваються пішки.

• Збільшення дистанції між бійцями, щоб не стати груповою ціллю для українських FPV-дронів.

• Використання мотоциклів замість важкої техніки у суху погоду для підвищення мобільності.

Технологічне протистояння

Попри створення елітного підрозділу операторів дронів «Рубікон», Росія зіткнулася з низкою технічних невдач. Зокрема, втрата доступу до супутникового інтернету Starlink, який допомагав координувати дії безпілотників, суттєво загальмувала координацію військ.

Додатковим ударом по логістиці стало обмеження роботи месенджера Telegram, який був основним засобом комунікації російських військових на фронті, з боку самого Кремля, що посилило хаос у лавах окупантів.

Ціна «повзучого» наступу

Стагнація на фронті супроводжується катастрофічними втратами. За даними розслідувань видань Mediazona та Meduza, до кінця минулого року в Україні загинуло близько 352 тисяч російських солдатів. Це у шість разів перевищує кількість американських військових, убитих за весь час війни у В’єтнамі.

Економічні та політичні наслідки для Росії стають дедалі відчутнішими:

1. Падіння рейтингів: Схвалення діяльності Путіна впало до найнижчого рівня з початку повномасштабного вторгнення.

2. Економічний тиск: Величезні військові витрати виснажують бюджет.

3. Соціальне невдоволення: Відключення мобільного інтернету (запроваджене для запобігання атакам українських дронів) викликає роздратування у населення РФ.

4. Проблеми з рекрутингом: План з набору контрактників на початку 2026 року було провалено, що знову ставить Москву перед загрозою непопулярної мобілізації.

Позиція України

Україна, попри дефіцит особового складу та випадки дезертирства, продовжує виснажувати ворога. Міністр оборони Михайло Федоров зазначив, що мета ЗСУ — довести втрати ворога до 50 тисяч людей на місяць (зараз цей показник становить близько 35 тисяч). Це має створити для Росії «неприйнятну ціну війни» та примусити до справедливого миру.

Через весняне озеленення та покращення погоди, які дозволяють росіянам діяти прихованіше, українські військові готуються до можливого посилення тиску на покровському та часів’ярському напрямках, де лінія фронту залишається фактично незмінною протягом тривалого часу.