Ті, хто на варті життя

Вони завжди поруч. Роблять свою справу без пафосу, щодень рятуючи когось від болю, безвиході, а часто й від смерті. Вони — подружжя лікарів Глущенків, що ось уже близько 40 років працюють у нашому місті. Він — Аркадій Геннадійович Глущенко — хірург, завідувач хірургічного відділення міської клінічної лікарні м. Слов’янська. Вона — Валентина Іванівна Глущенко — лікар-геніколог, а зараз — т. в.о директора міської клінічної лікарні м. Слов’янська. Думаю, не буде перебільшенням сказати, що майже кожна родина містян колись зверталася про допомогу до цих лікарів… Моя родина — зверталася… у різні часи і Валентина Іванівна, і Аркадій Геннадійович допомагали словом і ділом, повертаючи надію на можливість здорового «завтра».

Особливо важливою для містян є їх сподвижницька праця сьогодні; адже для тих, хто повертається нині до міста, живе в ньому, наявність високопрофесійної фахової медичної допомоги є запорукою, передумовою життя на рідній слов’янській землі. Вони у найтяжчі часи для міста були з людьми, рятували і захисників-військових, і цивільних. Вони і сьогодні здійснюють велику спільну справу з порятунку народу й наближення такої очікуваної перемоги. І не в останню чергу саме завдяки невтомній роботі таких лікарів Слов’янська міська клінічна лікарня має гарну славу серед містян, є сьогодні центром надання переважної більшості медичних послуг.

У час, коли хвороба відступає, ти, сповнений радості й надії, намагаєшся скоріше залишити стіни лікарні, і дуже часто слова подяки відкладаєш якось «на потім»… І я колись теж залишила невисловленими слова щирої подяки людям, що рятують життя. Але нещодавно на очі потрапила публікація у «Вашингтон пост» (Washington Post) «Amid Ukraine war, husband and wife doctor team runs front-line hospital» (https://washingtonpost.com/world/2022/06/11/ukraine-hospital-husband-wife-team/); невимовно пишалася, що навіть американці відзначили цей щоденний подвиг наших лікарів. Писали про родину і українські журналісти у виданні «Foreign Ukraine» (https://foreignukraines.com/2022/07/06/brave-doctors-in-donbas-did-not-run-away-from-the-war-but-save-people-on-the-front-line/)… Тоді й подумала: а як же ми, місцеві жителі? Коли знайдемо оті важливі слова подяки для тих, незамінних, хто поруч?..

Сьогодні, у переддень Свята медичного працівника України, що нині відзначатиметься 23 липня і особистого ювілею Валентини Іванівни, хочу низько вклонитися тим, хто береже й рятує життя людські, тут, на передніх рубежах; щаслива, що знаю багатьох справжніх Лікарів і вони отут, поруч, вартують наше життя, здоров’я, надію.