Який він, обід з доставкою, для жителів села Богородичне

Сьогодні у селі Богородичне Краматорського району проживають 25 людей. Кілька жителів села повернулися додому ще минулої осені — після звільнення села від окупантів (село Богородичне, нагадаємо, Сили оборони України звільнили 12 вересня 2022 року). Решта жителів прибули в село вже повесні.

А як виживають люди — без електрики, газу, магазинів?

Звісно, щось вирощують на своїх городах, які за час окупації села позаростали бур’янами. Отож, спочатку треба було «дістатися» до землі: і сапали, і коріння бур’янів вибирали власноруч, аби хоча б щось з городини виростити вже цього року.

Але без допомоги волонтерів було б дуже сутужно.

Усього через кілька тижнів після деокупації Богородичного в село почали регулярно приїжджати волонтери. Привозили гуманітарну допомогу: продукти харчування, побутову хімію, засоби особистої гігієни тощо.

У цьому році гуманітарна допомога збільшилася: тепер жителям села Богородичне щодня доставляють гарячі обіди.

Журналіст Карачуна випадково опинився біля зруйнованого моста через Сіверський Донець за кілька хвилин до видачі цих гарячих обідів.

… Мою увагу привернули кілька жителів села, які швидкою ходою йшли від центру села до моста. Зацікавившись, я попрямував за ними.

Біля моста побачив кілька людей, які гуртувалися навколо «пункту видачі» — шкільної парти.

— Що тут буде? , — питаю.

— Зараз будуть видавати гуманітарні обіди, — охоче почали розповідати жителі села, які вже звикли до відвідин журналістів.

Аж ось на лівому березі Сіверського Донця зупинилася машина.

— Привезли нам обіди. Молодці: привезли вчасно! Зараз наші хлопці принесуть коробки, — чую коментар.

І дійсно: за кілька хвилин троє юнаків доставили обіди за призначенням.

Нижня частина зруйнованого моста лежить у річці. Але рівень води у Сіверському Донці наразі нижчий, ніж зазвичай. Отож того дня переправлятися через річку можна було пішки — по мосту. Раніше — лише за допомогою човна.

— Що тут нам сьогодні дали на обід? , — чую запитання з черги.

— Відкривайте, дивіться. Запах смачний. Минулого разу там і котлетка була, — відповідають юнаки, роздаючи ланч-бокси і по кілька шматочків білого хліба — кожному.

Запах з ланч-боксів, може, й смачний. А який вміст?

На моє прохання відкривають один з ланч-боксів. Звичайно, я швиденько сфотографував вміст цих гарячих гуманітарних обідів.