Від фортеці – до фортеці: музиканти з Бахмута переїхали до Кам’янець-Подільського

Після початку великої російсько-української війни, сотні підприємств і навчальних закладів з окупованих та прифронтових міст Донецької області виїхали до тилових регіонів Україні. Когось гостинно прийняла сусідня Дніпропетровщина, хтось вивіз свій бізнес подалі від війни. Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв виїхав на Хмельниччину – до міста Кам’янець-Подільський. З міста-фортеці Бахмут – до міста, де є справжня давня фортеця! Про релокацію навчального закладу, а також про те, як влаштувалися музиканти на новому місці, дізнавався журналіст Карачуна

Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця (колишнє Артемівське музичне училище) – один з найстаріших навчальних закладів Донеччини. Якби не війна, цього року коледж гучно й урочисто відсвяткував би своє 120-ти річчя.

Готуючись до цієї дати, незадовго до війни капітально відремонтували два навчальних корпуси і студентський гуртожиток. На це з обласного бюджету було виділено 40 мільйонів гривень.

- Стільки грошей, стільки зусиль було витрачено на капремонт! Зате який чудовий результат отримали: таку прекрасну, як була у нас, матеріальну базу мають далеко не всі наші колеги. Все зруйнувала клята війна…, - бідкається директор коледжу В’ячеслав Паржицький.

- А що зараз з будівлями коледжу у Бахмуті – є якась інформація?

- Місто Бахмут окуповане. Тому достеменної інформації про стан будівель коледжу культури і мистецтв у нас немає. Знаємо лише, що повністю зруйновано концертний зал та деякі інші приміщення. Якісь крупиці інформації вишукуємо у соціальних мережах.

У Бахмуті нині немає нічого живого. Власне, немає і самого міста. Хтось каже, що Бахмут зруйнований на 90 відсотків, оптимісти стверджують, що лише на сімдесят. Але всі розуміють, що точну інформацію про масштаби руйнувань міста матимемо лише після його звільнення.

Та як би там не було, Бахмут живе і працює! Тому що живуть і працюють люди, організації, бізнес, навчальні заклади, які вчасно евакуювалися з міста. Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв – один з яскравих прикладів успішної релокації.

Перший етап евакуації коледжу розпочали ще у квітні минулого року. За словами В’ячеслава Паржицького, спочатку з міста, яке вже почало регулярно обстрілюватися з артилерії, виїжджали люди – викладачі і студенти. Затим фурами вивозили матеріальні цінності та найбільш цінні речі: музичні інструменти, ноти, адже музикантів не можливо навчати віртуально чи «на пальцях». Музикант без музичного інструмента – що плавець у басейні, який не заповнений водою…

В останню чергу вивозили меблі, якусь техніку. Це було уже на початку осені.

Спершу музикантів з Бахмута приютили полтавські колеги. Але для повноцінного навчального процесу, бахмутському коледжу потрібно було знайти більш просторе приміщення. Керівництво навчального закладу продовжувало пошуки такого приміщення.

Допомогла місцева влада. Завдяки домовленості керівників Донецької та Хмельницької обласних військових адміністрацій, Бахмутському коледжу було надано в користування один з навчальних корпусів Кам’янець-Подільського фахового коледжу культури і мистецтв.

Цими днями журналіст Карачуна побував тут.

Звичайно, будинок, де нині «прописаний» Бахмутський коледж культури і мистецтв, не можна навіть порівнювати з навчальними корпусами коледжу у Бахмуті. Це двоповерхова будівля з солідною історією, яка потребує капітального ремонту. Але про такий ремонт В’ячеслав Паржицький не хоче й слухати: мовляв, не можливо тут робити капремонт і водночас вести повноцінний навчальний процес. Тому досить буде зробити ремонт косметичний.

Так і діють: щось підфарбовують, шпаклюють.

А коли фарба підсихає, до коледжу приходять студенти: грають на музичних інструментах, готуються до концертних виступів.

- Так канікули ж!, - зауважив я у розмові з директором.

- Дійсно, зараз літні канікули. Зазвичай наші студенти під час канікул роз’їжджаються по домівках, відпочивають. А куди їм їхати тепер, якщо у багатьох з них домівка або в окупації, або на прифронтовій території? Отож коли є можливість, приходять до коледжу, репетирують. Ми не проти: музикант повинен грати щодня!, - пояснює директор коледжу.

А взагалі В’ячеслав Паршицький дуже задоволений наданим приміщенням. Вважає, що Бахмутський коледж культури і мистецтв нині має чи не найкращі умови для навчального процесу серед релокованих навчальних закладів: окрема затишна будівля, в якій навіть є невеличка концертна зала!

Студенти коледжу також мають пристойні умови для проживання: їх розмістили у гуртожитках інших навчальних закладів Кам’янець-Подільського: Національного педагогічного університету, коледжах харчової промисловості та культури і мистецтв. У цих же гуртожитках проживають і частина викладачів, які переїхали до Кам’янець-Подільського разом з коледжем. Решта викладачів винаймає житло самостійно. Загалом разом з коледжем сюди переїхали 55 викладачів (це близько 75 відсотків викладацького складу). Ті, хто не переїхали, це або за станом здоров’я, або через якісь сімейні обставини.

Нині у коледжі навчаються 120 студентів, переважно з Донецької області. В тому числі – з окупованих територій. Але є уже й студенти з Хмельницької, Чернівецької, Вінницької областей. У минулому навчальному році навчальний процес відбувався у змішаній формі: он-лайн і оф-лайн. З вересня поточного року навчання проходитиме виключно оф-лайн. За словами директора коледжу, це вимога міністерства (необхідне укриття коледж також має).

Підготовка до початку нового навчального року йде повним ходом. Зокрема, завдяки допомозі Донецької ОВА нещодавно було придбано нові меблі та деякі музичні інструменти.

Знайомлячись з новою матеріальною базою Бахмутського коледжу культури і мистецтв, я завітав «на звук» до невеличкої, але затишної концертної зали. Там якраз йшла репетиція естрадно-джазового ансамблю.