Чи може МОН закрити Донбаський педуніверситет?

— Почнемо, Світлано Олександрівно, з результатів вступної кампанії. Ви задоволені її підсумками?

— За результатами вступної кампанії університет вийшов на показники 2022 року. На сьогоднішній день, ми набрали 839+51(аспірант) здобувачів освіти. З них: бакалавріат (бюджет) — 134; платне навчання — 252. Магістратура: 126 (бюджет), 327 — платне навчання. Аспірантура: 51 особа. Отже, зважаючи на умови, в яких проходила вступна кампанія, результат є достатньо високим. До речі, зараз ще триває набір до університету іноземців та додатковий набір до аспірантури.

— Ви порівнюєте з 2022 роком. Але, напевне, більш коректним буде порівнювати з довоєнним 2021 роком. Які там були цифри?

— Майже такі ж: 2022 рік — 847 здобувачів освіти, 2021 рік — 844. І для порівняння: 2014 рік — 816 осіб. Отож, більш як вісімсот першокурсників — це цифра, яку ми бачимо наприкінці вересня кожного з цих років. Ці показники відображають реальний потенціал нашого університету в умовах воєнного стану. До 2014 року, а також у період з 2016 до 2020 року, першокурсниками ставали понад 1000 осіб.

Кожного року університет отримує державне замовлення. До 2022 року включно це були фіксовані обсяги, конкурс на які відбувається серед вступників саме до нашого університету. З 2023 року наш університет, як і всі університети України, отримує державне замовлення на бакалаврському рівні вищої освіти і за деякими спеціальностями магістерського рівня за широким конкурсом.

— Скільки набрали першокурсників на денну та заочну форму навчання?

— Денна форма навчання — 446 осіб, заочна –393.

— Які спеціальності користувалися найбільшим попитом?

— Найбільший попит — психологія. Другою за популярністю була дошкільна освіта. Думаю, що високий попит на спеціальності дошкільної освіти почасти пов’язаний з тим, що у ДНУ ім. Олеся Гончара, куди переїхав наш університет, не готують таких спеціалістів. Високим попитом також користувалися такі спеціальності, як ерготерапія та реабілітація, фізична культура.

— Мода на економістів пройшла?

— Так, колишнього буму там уже немає.

— Чи є проблеми з набором студентів на певні спеціальності?

— Як і раніше, треба підтримувати таку спеціальність як «Фізика». Ми всіляко сприяємо підготовці спеціалістів цієї галузі. Але проблеми з набором студентів на «Фізику» є загальними для України. Також у цьому році не мали колишнього попиту спеціальності «Біологія та здоров’я людини» та «Облік і оподаткування».

— Чи існують серйозні труднощі з працевлаштуванням випускників ДДПУ?

— Випускники ДДПУ, які йдуть працювати у заклади загальної середньої освіти, не мають проблем з працевлаштуванням. Студенти, які в повній мірі оволоділи усіма компетентностями за період навчання, впевнена, реалізують свої здібності та потенціал у будь-якій професійній сфері.

— Чи збільшувало у цьому році МОН кількість бюджетних місць для ДДПУ, враховуючи, що наш університет — з прифронтової території?

— Як я вже зазначала, державне замовлення розміщувалося за системою широкого конкурсу (бакалаврат і спеціальності Психологія і Менеджмент в магістратурі), а за іншими спеціальностями магістратури державне замовлення розподіляється на основі критеріїв, що характеризують основні здобутки університету.

Зараз інша тенденція — зростають вимоги до якості освіти. І наш університет, як і всі інші, брав участь у широкому конкурсі вступу абітурієнтів. Звісно, якість освіти буде вищою там, де навчальному процесу нічого не заважає, де студенти мають можливість навчатися безпосередньо в аудиторії. Коли навчальний процес відбувається в режимі онлайн, або проходить в укритті, то, звісно, якість освіти буде страждати.

Саме тому Міністерство освіти і науки порушує проблему модернізації мережі закладів вищої освіти в Україні

— Чи існують у зв’язку з цим ризики для ДДПУ?

— ДДПУ — це єдиний державний педагогічний університет в Донецькій області, який вже понад 80 років успішно готує фахівців для системи освіти регіону, і тому, на мій погляд, ризики закриття є мінімальними. МОН неодноразово наголошує про те, що модернізація, реформування, реорганізація ЗВО буде відбуватися не сьогодні, і не завтра, а протягом кількох років. Закладам вищої освіти, в тому числі переміщеним, дано доручення підготувати власні пропозиції щодо цих процесів. Зрозуміло, що в першу чергу потребують реформування ті заклади, в яких в рази падає контингент та немає повноцінного набору здобувачів.

— Чи змінилася географія студентів ДДПУ після переїзду університету до Дніпра?

— Саме переміщення закладу до м. Дніпро сприяло збільшенню кількості студентів із Дніпропетровської області.

— Який діапазон вартості навчання в університеті за кошти фізичних та юридичних осіб?

— На бакалавраті (денна форма навчання) — близько 28 тисяч гривень. Заочний бакалаврат — 15,3 тисяч гривень. Магістратура — від 31,5 тис грн. (денна форма). Якщо заочна — 21,5 тис. грн. Все це — вартість навчання за рік.

— До Верховної Ради подано законопроект, в якому пропонується зняти бронь від мобілізації зі студентів та аспірантів старших 30 років та тих, які отримують не послідовну освіту. Ви прораховували, скільки студентів та аспірантів може втратити університет, якщо депутати ухвалять цей законопроект?

— Ми не робили таких підрахунків, адже закон, як відомо, не має зворотної сили. Отож, ті студенти та аспіранти старші 30 років, які вже зараховані до університету, будуть навчатися надалі навіть за умов, якщо цей законопроект депутати ухвалять. До речі, більшість наших студентів, аспірантів — молодь. Є, звичайно, і ті, кому за тридцять років, або ті, хто отримує не послідовну освіту, але це не має масового характеру.

— Як сьогодні живе релокований ДДПУ?

— Нас приютив Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара. Нам виділили окремий поверх в одному з навчальних корпусів (четвертий поверх у дев’ятому корпусі). Разом з нами тут перебуває і наш відокремлений підрозділ — Горлівський інститут іноземних мов. Навчання відбувається в режимі он-лайн, тому наданих площ нам цілком вистачає. У цьому році ми вивели тільки дві групи на змішану форму освіти. Це в основному студенти з Дніпропетровської області.

— А де живуть у Дніпрі студенти з інших міст та працівники університету? Винаймають житло?

— Нам надали сто місць у гуртожитку університету імені Олеся Гончара, а також 25 місць у Дніпровському університеті будівництва та архітектури. З урахуванням дистанційного навчання, цього цілком достатньо.

— До війни студенти університету часто їздили до зарубіжних навчальних закладів. Чи збереглася ця практика?

— Звичайно! Як і раніше, викладачі та студенти нашого вишу беруть участь у роботі літніх шкіл, стажуванні, конференціях в університетах Польщі, Чехії, Литви, Німеччини. До цієї діяльності ми намагаємося залучати студентів та викладачів усіх факультетів. Нині в університеті діють 25 угод про співробітництво з закордонними навчальними закладами і організаціями.

— Чи усі аспіранти «на виході» захищають дисертації?

— Для тих аспірантів, що навчаються на бюджеті, це обов’язкова вимога: вони мають упродовж двох років після закінчення аспірантури захистити дисертацію. Інакше МОН може поставити питання про відшкодування тих грошей, які були витрачені на навчання. Тому бюджетники у нас захищаються усі. Для тих, хто навчається на контракті, більш м’які вимоги.

— Чи вдалося після переїзду до Дніпра зберегти професорсько-викладацький склад?

— Після переїзду звільнилися з університету п’ять працівників. Вони евакуювалися до різних регіонів України. Там і працевлаштувалися. Кілька людей виїхали за межі України, але вони працюють он-лайн. Це дозволяється.

— Як сьогодні виглядає матеріальна база ДДПУ у Слов’янську? Чи не була вона пошкоджена під час обстрілів?

— В результаті обстрілів дещо постраждала будівля педагогічного факультету — вибито вікна, в тому числі у гуртожитку. Частково постраждав також головний корпус і гуртожиток на вул. Генерала Батюка. Як тільки таке траплялося, ми одразу виїжджали до Слов’янська, щоб усунути, за можливості, пошкодження. Слов’янська міська військова адміністрація і небайдужі люди нам у цьому допомагали.

Але будівлі університету вже понад рік не експлуатуються. Через це є серйозні проблеми в інженерних комунікаціях. Отож коли повернемося, доведеться багато що ремонтувати, відбудовувати, відмивати, приводити до ладу.

— До Слов’янська поступово повертаються жителі міста і бізнес. Коли повернеться у рідні аудиторії ДДПУ?

— Це є дуже болюче питання для колективу та студентів ДДПУ. Наказом МОН України у 2022 році ми були переміщенні до Дніпра, але повернення вишу залежить від безпекової ситуації в місті, наявності сховищ в університеті і буде здійснюватися після отримання дозволу від обласної військової адміністрації.

— Чи є у Донецькій області навчальні заклади, які вже повернулися до своїх міст?

— Наскільки мені відомо, ще жоден заклад не повернувся.