Головна фішка ресторану — його меню

Який він, справжній бограч, що готував Вадим Лях для жителів Слов’янська

Щороку на День міста мер Слов’янська Вадим Лях власноруч готував на центральній площі бограч — смачний угорський суп-гуляш. Затим пригощав ним гостей свята. Охочих скуштувати цю наваристу страву завжди було більше, ніж вміст величезного казана, в якому готувався слов’янський бограч. Перебуваючи у Мукачевому, журналіст Карачуна з радістю скористався можливістю скуштувати оригінальний закарпатський бограч, і, звісно, порівняти його з бограчем авторства Вадима Ляха

У самісінькому центрі Мукачева є ресторан, що так і називається — Бограч. Назва ресторану містить приставку — етно, яка одразу орієнтує відвідувачів на особливий — народний — колорит цього закладу.

Фото: Карачун

Тут все виконано в стилі етно: оздоблення, інтер’єр, одяг офіціантів, меню тощо.

Фото: Карачун

Є навіть широкий асортимент традиційних для Закарпаття міцних «народних» алкогольних напоїв — настоянки «Палиночка».

Фото: Карачун
Фото: Карачун

Головна фішка ресторану — його меню, де значаться практично усі страви закарпатської кухні. «Натяк» на це кидається в очі вже при вході до бенкетного залу.

Фото: Карачун

Але головна страва тут, звичайно, бограч!

Його подають у спеціальному котелку, який підвішений на тринозі. У кожному котелку — невеличкий ополоник. Передбачається, що гості мають самі насипати бограч у тарілки для супу. Подають бограч гарячим. Аби страва не охолоджувалася, під котелком ставлять свічку.

Фото: Карачун

Але ми з колегами вирішили, що смачніше буде істи бограч просто з котелка. «Та й ресторанним посудомийкам час зекономимо», — жартували.

Який смак бограча у ресторані «Бограч»?

Неперевершиний!!! Дуже наваристий і смачний. Але, як на мене, надто перчений.

Після того, як ми спустошили свої котелки з бограчем, стало зрозумілим, що замовляти другу страву було не варто: настільки він був ситний!

А коли офіціанти подали другу страву, кожен з нас зрозумів, що навряд чи її «подужаємо». Хоча наша друга страва — «Свинина по-угорськи» — це ще та смакота!

Фото: Карачун

Після відвідин ресторану «Бограч» журналіст Карачуна зробив три висновки:

1) у ресторанах на Закарпатті зазвичай приносять дуже щедрі страви — тобто у тарілки кладуть набагато більше їжі, ніж це прийнято у нас на Донеччині. І це є ще одним показником близькості регіону до європейських кордонів. Як відомо, у більшості країн Європи у тарілки накладають стільки їжі, що треба мати неабиякий апетит, аби усе це з’їсти;

2) Закарпаття має чудові можливості для розвитку гастрономічного туризму, адже тільки тут можна скуштувати шикарні закарпатські страви, вина, настоянки тощо;

3) Ідея Вадима Ляха готувати на центральній площі міста смачний бограч — дуже вдала. Віримо, що після закінчення війни вона обов’язково знову буде реалізована.

Аби тільки швидше закінчилася ця клята війна!

Фото: Карачун