Керівниця фермерського господарства розповіла про «секрети», які можуть врятувати бізнес

Фермерське господарство «Прометей» (Коломийський район, Івано-Франківська область) — класичний приклад успішного становлення аграрного бізнесу в українському селі.

Засновники господарства — родина Книшуків — свій бізнес починали майже з нуля: мали незначну кількість земель сільськогосподарського призначення, кілька корівок. Книшуки стартували у 1999 році, коли слово куркуль ще мало негативне забарвлення у суспільстві. Але дуже скоро односельці побачили, що фермери господарюють на землі більш ефективно, ніж це було при колишньому колгоспі. І прийшов час, коли селяни масово понесли до «Прометея» свої земельні паї.

Показові цифри: сьогодні у фермерському господарстві 8,5 тисяч пайовиків. Статутний капітал — 10 мільйонів гривень. І понад сто постійних працівників, які отримують вищу за середню в регіоні заробітну плату. І головне — стійкий імідж міцних господарів, який визрівав як у зоряні часи господарства, так і під час серйозних випробувань.

Що таке «екологічно чисті продукти?»

Екологічно чисті продукти, «крафтові» вироби… Ми звикли до цих термінів і сприймаємо їх, як інструмент маркетингу.

Та, виявляється, є виробники сільгосппродукції, для яких це не елементи реклами, а мета. Чесно скажу, я був приємно здивований, коли почув від керівниці ФГ «Прометей» Орисі Книшук такі слова:

 — Екологічні продукти — це коли тварина, яка дає молоко або йде на м’ясо, здорова й … щаслива. Тоді й молокопродукти — смачні і корисні, і ковбаси, що виготовлені з м’яса «щасливого» бичка, будуть набагато смачнішими, ніж ті, де використовувалося м’ясо нещасної худоби. Тут діє якась не завжди зрозуміла нам хімія, але так є насправді. Перевірено у нашому ковбасному цеху!

— А що таке «щаслива» корівка?

— Це коли вона доглянута, вчасно нагодована, коли забезпечується збалансований раціон харчування тварин. Приміром, у нас окремий раціон для дійного стада і для молодняка. Ми не стараємося «вичавити» з наших корівок максимум молока. Мета інша: максимально подовжити продуктивне життя корівок. На наших фермах — чистота і порядок. Схожі вимоги і до умов утримання худоби у свинарниках.

— Яка зараз у господарстві кількість стада крупної рогатої худоби?

— 550 голів. Це разом з молодняком. У кращі часи було вісімсот. Дійне стадо — сто сорок корівок. Свиней більше — близько півтори тисячі голів. Маємо також власний маточник.

Про комерцію — ані слова!

Пані Орися — класичне уособлення української селянки: хазяйновита, гостинна, уміє «подати товар лицем», але… Але не така проста, як може здаватися на перший погляд.

— Який річний оборот господарства? , — питаю. Натомість відповіді Орися Володимирівна робить вигляд, ніби не чує запитання.

— Скільки маєте орної землі?

— Багато.

— Який прибуток?

У відповідь — мовчання.

Хоча, може, це правильна стратегія поведінки з заїжджими журналістами: хіба ж знає пані Орися, що у них на думці…

А, може, дається взнаки її досвід депутата обласної ради, який підказує: не всяка оприлюднена інформація повертається добром.

Хоча з пресою Орися Книшук дружить давно і на діловій основі. Приміром, фінансово підтримує місцеву районну газету «Вільний голос», за рахунок господарства передплачує для жителів громади сотню примірників газети.

Наче дрібниця. Але — показова!

Проте, є й інша досить показова інформація (у відкритому доступі), яка свідчить про вражаючі масштаби успішної економічної діяльності ФГ «Прометей». Приміром, у передвоєнному 2021 році фінансові активи господарства становили понад 186 мільйонів гривень, виручка — більш як 166 млн. грн. І якби не війна, і якби Петро Васильович Книшук був живий…

Про «секрети» — без секретів

У квітні поточного року ФГ «Прометей» виповниться чверть століття. Це досить солідний термін роботи й існування господарства. За цей час в Україні відкрилися й закрилися десятки (а, може, й сотні) тисяч фермерських господарств. А «Прометей» і по-сьогодні живе і працює. Господарство пережило навіть найбільш складний період, коли у 2020 році помер «душа і локомотив» ФГ «Прометей» — Петро Васильович Книшук. Відчувши нелегкий період в історії господарства, швидко активізувалися ті, хто давно накинув око на активи ФГ «Прометей». Про те, скільки зусиль знадобилося для відбиття атак недругів, знає лише Орися Книшук.

В чому секрет цієї завидної живучості господарства?

Я не питав про це пані Орисю. Вона сама з задоволенням розповідала про основні економічні засади свого господарства. Якщо стисло, то вони виглядають так:

— Рослинництво, як і раніше, «годує» господарство більш щедро, аніж, приміром, тваринництво. Але тут не все так однозначно. Наприклад, зернові культури (пшениця, ячмінь) є сьогодні збитковими, а от технічні культури (соя, ріпак), овочеві культури — прибуткові.

— Ми завжди старалися знайти той вид господарської діяльності, який дозволить господарству виживати. І дійшли висновку, що такі можливості може дати тільки багатогалузеве аграрне господарство. Не можна ставити все тільки на вирощування ріпаку, чи на виробництво молока. Треба, аби у господарстві не було сталих пріоритетів. Приміром, зараз молоко є прибутковим, а м’ясо десь на межі прибутковості. А завтра воно може бути збитковим, і отже ці збитки мають перекриватися іншими видами доходів.

— Наразі нам усім треба працювати не на прибуток, а на перемогу.

— Важлива готовність ризикувати. Приміром, у 2022 році ми збільшили посівні площі під овочеві культури, адже розуміли, що частина Херсонської, Миколаївської областей випали з ринку овочів. Хоча, як показали результати, тоді це рішення було не зовсім вдалим. Але ми не відступили, і вже у 2023 році мали хороші врожаї цибулі, картоплі і навіть кавунів! Виявилося, що кавуни — найбільш маржинальна культура!

Для кого ринок землі?

З 1 січня 2024 року, як відомо, мав розпочатися новий етап закону про ринок землі, який дає можливість громадянам придбавати у власність до 10 тисяч га сільськогосподарських земель, а також право купівлі землі для юридичних осіб.

Дані норми закону викликали у суспільстві справедливе обурення: мовляв, хіба можна торгувати землею під час війни?!

Реагуючи на негативні суспільні настрої, група народних депутатів подала до Верховної Ради законопроект, яким пропонується відтермінувати дані норми закону до 1 січня 2025 року.

Звісно, я не міг не запитати пані Орисю про її особисте ставлення до цих новацій.

— Ви готові купити десять тисяч гектарів землі?

— Та ви що!

— Чому?

— Бо ж треба буде вивести з обороту майже всі обігові кошти! Та й їх, напевне, не вистачить. Проблема в тому, що в Україні немає сучасного Земельного банку, в якому сільгоспвиробники могли б взяти кредит хоча б під п’ять-сім відсотків річних. В ідеалі — три відсотки, як на заході. Тоді можна було б брати кредит і придбавати землю. А виводити з обороту гроші, щоб купити 10 тисяч гектарів, а тоді що?

— То для кого ж тоді цей закон, як не для вас, успішного аграрного господарства?

— Ну, невже не зрозуміло… Він для тих, хто має зайві гроші. Багато грошей. Багато людей вже розуміють, що найбільш цінний матеріальний актив в Україні — це наша земля.