Коли читачі будуть цінувати онлайн-медіа

Ми стартували у 25-ту річницю Незалежності України. Відтоді — жодного «прогулу», робота без вихідних і свят, а після початку війни — інколи і без зарплати. Редакція Карачуна продовжує «перти плуга» (інформаційного) попри усі перешкоди. І при цьому — розвиватися. В тому числі — організаційно.

Як ми уже повідомляли, нещодавно сайт Карачун — першим у Слов’янську — пройшов офіційну реєстрацію у Національній раді з питань телебачення і радіомовлення. При цьому ми ще й подали заявку на сертифікацію JTI APP.

Тобто, Карачун працює не тільки у законодавчому полі України, а й готовий пройти прискіпливий екзамен на прозорість.

За вісім років роботи Карачун пережив злети (коли кількість унікальних відвідувачів сайту доходила до позначки у 820 тисяч на місяць) і падіння (коли через технічні проблеми цей показник знижувався на порядки).

Минулого року Карачун «переїхав» на нову платформу сайту — сучасну, з більшими можливостями. На жаль, поки що не можемо сказати, що ефективно використовуємо ці можливості. Але шукаємо варіанти, як виправити деякі технічні проблеми сайту.

Восьма річниця Карачуна — важливий рубіж. І нам є, що святкувати. Але, на жаль, нині святкового настрою немає. По-перше, війна. І отже не до святкувань. По-друге, ми бачимо, що перспективи регіональних онлайн-медіа далекі від райдужних.

Не секрет, що коли рекламний ринок «лежить», більшість регіональних онлайн-медіа залишаються на ринку лише завдяки фінансуванню донорів та участі у різних грантових проектах. Тому що, як і десять, і двадцять років тому, доступ до інформаційних сайтів безкоштовний (на регіональному рівні — абсолютна більшість онлайн медіа — безкоштовні).

Передплата — правильна модель медіа бізнесу. Адже коли людина платитиме за контент, то навряд чи писатиме в коментарях до журналістських публікацій всілякі дурниці та образи на адресу авторів матеріалів. Не подобається робота онлайн-медіа — значить далі просто не подовжить передплату.

У цьому сенсі правильно побудована бізнес модель у друкованих медіа: подобається газета — заплатив за неї гроші. Не подобається — далі не передплачуєш.

Так само має бути і з фінансуванням онлайн-медіа.

Але для цього треба, перш за все, навести лад з авторським правом. Поки що тут панує повний безлад.

Отож, для того, аби читачі почали по-справжньому цінувати онлайн-медіа, потрібно, аби:

1. в Україні реально працювало авторське право;

2. споживачі журналістського продукту платили за контент. Бо все безплатне, як відомо, ціниться мало.

А поки що нинішні регіональні онлайн-медіа (сайти) — немов раби на плантаціях: працюють без початку робочого дня і його закінчення. І все це заради однієї мети: задовольнити інформаційні потреби своєї аудиторії.

А що маємо у підсумку?