Фотографиня, яка не хоче знімати «больові точки» Слов’янська

Фотографії Олени Ткаченко вирізняє одна властивість: позитивний погляд на все, що потрапляє у кадр її фотокамери.

При перегляді цих фото складається враження, ніби авторка фотографій завжди перебуває у хорошому настрої. Її фотографії — навіть зимові — випромінюють тепло. Може, це тому, що вона навмисно шукає саме такі — позитивні і красиві — сюжети для своїх тематичних добірок фотографій?

Олена Ткаченко найчастіше фотографує Слов’янськ: краєвиди і красу рідного міста, чарівність його природи. Її фотокамера показує Слов’янськ в усій його красі, вихоплює різні — але найбільш привабливі — картинки рідного міста.

Споглядаючи ці фото, відчуваєш, як відпочиває душа. А під час війни такі фотографії потрібні ще й для того, аби не дати нашим серцям і душам зачерствіти.

При цьому фотографії, які робить Олена Ткаченко, мають досить пристойну якість.

— Якою камерою знімаєте? Напевне, якийсь хороший фотоапарат? , — запитую у пані Олени.

— Усі фотографії зроблені за допомогою звичайного телефону. Щоправда, смартфон хороший: XIAOMI Redmi Note 12 Pro. Хоча давно мрію про хороший фотоапарат, — зізнається пані Олена.

Захоплення мистецтвом фотографії почалося у неї з юності: коли Оленці виповнилося 14 років, мама подарувала їй на День народження любительський фотоапарат «Смєна». Юна фотографиня не тільки робила фотознімки, а й опанувала повний цикл виготовлення фотографій: сама обробляла плівку, друкувала знімки на фотопапері.

Потім певний час знімала на «мильницю». Але друк фотографій вже замовляла у фотостудії.

Проте Олена Ткаченко по-справжньому «захворіла» мистецтвом художньої фотографії лише після того, як повністю перейшла на «цифру».

Перший її смартфон — скромний XIAOMI 5 — значно розсунув обрії можливостей фотографині-аматорки. Нинішня фотокамера смартфону XIAOMI Redmi Note 12 Pro додала пані Олені ще більше можливостей для реалізації її творчих задумів.

— На ваших фото — суцільний позитив. Це свідомий вибір тематики фотографій?

— Мені інколи дорікають: мовляв, фотографую тільки привабливі куточки Слов’янська. Якось почула від однієї жіночки зі свого мікрорайону таке: «Краще сфотографуйте і надрукуйте у соцмережах фотографії наших розбитих доріг!», розповідає пані Олена.

— І що ви їй відповіли?

— Що негатив кожен сам бачить. Негативу в нашому житті і так вистачає, а радості так мало. На жаль, війна триває. Слов’янськ страждає від обстрілів, руйнується. Нещодавно прогулювалася парком Слов’янського курорту. Душа здригалася, коли споглядала зруйновані оздоровниці Словкурорту. Так, можна було все це сфотографувати. Але я не журналіст. Мій жанр — інший. Я краще покажу землякам щось хороше, позитивне. Тому фотографую те, чим сама захоплююсь.

— З огляду на світлу тональність ваших фотографій, декому може здаватися, що ви живете безтурботним життя, що вас обминають негаразди сьогодення. А як насправді?

— У березні пропав без вісти мій син, який воював під Богданівкою. Я могла б усе одягати в чорні фарби. Але стараюся триматися. Розраду знаходжу в спілкуванні з друзями і у своєму захопленні фотографією.

— Як ви обираєте об’єкти для фотозйомки? Чи є якість попередні плани: сьогодні сфотографувати ось це, завтра — щось інше?

— Жодних планів. Телефон у мене завжди «під рукою». Йду вулицями рідного міста, милуюся осінньою красою. Раптом бачу якусь неймовірну красиву картинку. Фотографую. Потім формую фотографії за тематикою у тематичну добірку і публікую. Звісно, якби ці фото були зроблені професійною фотокамерою, результат був би набагато кращим. Але професійний фотоапарат коштує дуже дорого. До того ж ним треба вміти користуватися. А хто ж мене, пенсіонерку, навчить фотомистецтву… Отож мрія про класний фотоапарат поки що залишається тільки мрією. Зате смартфон завжди під рукою!

— Чим ще захоплюєтеся, крім фотозйомок?

— До війни займалася скандинавською ходьбою. Це захоплення також допомагало долати труднощі сьогодення.