Фільм про Олександра Камінського, який трагічно загинув у Слов’янську на минулому тижні

Фільм має півгодинний метраж. У 2007 році його створила команда тележурналістів Донецької обласної телерадіокомпанії. Записи відбувалися у кількох місцях: на вулицях Слов’янська, кафе Баррель, Слов’янському краєзнавчому музеї. Крім головного героя фільму, у кадр тоді попали кілька відомих людей міста: директор ПП «Славтепломаш» Володимир Бударін, директор ЗАТ «Мисль» Анатолій Жулій, наукова співробітниця краєзнавчого музею Світлана Непочатова.

Цікавими є і розповіді про колегу по Слов’янському ротарі-клубу Олександра Камінського, які озвучує на камеру Анатолій Левіт.

Особливе місце у фільмі посідають численні фотографії, які Олександр Камінський робив під час своїх подорожей Європою. На відміну від сучасних любителів робити селфі, Олександр Камінський фотографував не себе, а краєвиди та пам’ятні місця тих країн, по яких йому довелося колесити на велосипеді. Він їздив не на коштовному байку якогось відомого вело бренду, а на звичайному «Туристі» вітчизняного виробництва.

Скільки було цих подорожей? Хіба тепер їх порахуєш…

Улюбленим висловом Олександра Камінського була фраза: «Рух — це життя». Тому він постійно кудись їхав, йшов, плив. У фільмі під час інтерв’ю Олександр зізнається, що аби мати додаткові дні до щорічної відпустки, здавав кров частіше, ніж рекомендували медичні інструкції.

Фільм доволі цікавий ще й тим, що це унікальні розповіді людини, яка вже нікому нічого не зможе розповісти. В ньому — частина душі справжнього життєлюба Олександра Камінського.

Дивіться фільм, згадуйте, замислюйтесь.

Редакція інтернет-видання Карачун вдячна Анатолію Левіту за наданий фільм.