Чи потрібно вивозити майно: погляд перевізника зі Слов’янська на евакуацію

— Маючи досвід панічної евакуації 2022 року, жителі північної частини Донеччини — Слов’янська, Краматорська — тепер не поспішають евакуюватися, — розповідає журналісту Карачуна перевізник зі Слов’янська Віталій Божко. — Люди сидять: «ні туди, ні назад». Всі, хто хотіли, восени 2022 року повернулися додому. Тепер чекають «до останнього», аби знову не зробити фальстарт евакуації. Ну, а ті, хто не повернувся, до закінчення бойових дій точно не повернуться додому.

Втім, як показують реальні події, «до останнього» згодна очікувати набагато менша кількість жителів підконтрольних Україні міст і сіл Донеччини. Щойно по-справжньому «припікає» (приміром, частішають обстріли, фронт наближається на критичну відстань), донеччани швидко збирають валізи. Як розповідає Віталій Божко, з серпня по жовтень минулого року йшла активна евакуація жителів міст Покровськ, Родинське, Білецьке, Добропілля.

Схожа ситуація у громадах Харківської області. Приміром, з Боровської громади виїхала абсолютна більшість жителів.

А втім чимало жителів Донеччини відкладають рішення про евакуацію попри реальні загрози життю. Причина проста: бояться втратити майно. Мовляв, будинки (квартири) швидко розграбують.

«Ми ж усе життя працювали, аби обладнати свій побут. Копієчку до копієчки складали: робили ремонти, придбавали нові меблі, побутову техніку. Тепер що — все кинути напризволяще? Все майно ж не вивезеш!», — бідкаються люди.

Всі речі, дійсно, не вивезеш. Але більшість майна вивезти можна. І вивозять!

За словами Віталія Божка, він бачив приватні будинки, з яких їх власники не тільки вивезли усе майно, а й познімали (демонтували) вікна, двері, решітки, кондиціонери, розібрали меблі тощо. Потім завантажили усе своє багатство у десятитонні вантажівки і виїхали. Звісно, вони не їхали «у невідомість», як більшість їх земляків, що ухвалили рішення про евакуацію. Підготували заздалегідь нові помешкання (а, може, й придбали десь житло), і тільки потім виїхали.

— У мене невеличкий бус, — розповідає Віталій Божко. — Якщо задіяти причеп, можу перевозити до двох тонн вантажів. Тому здебільшого здійснюю перевезення пасажирів, які вивозять якісь не громіздкі речі. Хоча можу перевозити і вантажі.

— Куди, в які регіони України в основному виїжджають жителі Донеччини, — запитую у пана Віталія.

— Їдуть по усій Україні. Загалом туди, де є родичі, друзі, куми. Людям важливо, аби хтось допоміг їм на новому місці: підтримав морально, підшукав для оренди житло. Потім, коли вони облаштуються-обживуться, буде простіше. Як правило, наші вимушені переселенці орендують житло, де є необхідний мінімум меблів, побутова техніка. Тому холодильники-пралки зазвичай з дому не вивозять — у цьому немає сенсу. Беруть з собою якісь особисті речі. Але у будь-якому разі алгоритм дій наступний: спочатку люди підшукують житло у нових громадах, і лише потім переїздять туди.

Є й інші суттєві фактори, які гальмують бажання донеччан вивозити своє майно.

1. Зазвичай майно немає куди перевозити: орендоване житло скромне за площею.

2. Вимушені переселенці не хочуть, аби майно перетворювалося на такий собі «якір», який міцно прив’яже їх до нового місця перебування. Як показує практика, переселенцям часто доводиться змінювати житло: чи то господар непомірно підняв вартість оренди, чи у нього змінилися плани. А бува, що життя у нових громадах стає таким же небезпечним, як і у своїй рідній домівці, і отже знову треба евакуюватися.

3. Вимушені переселенці сподіваються, що їх житло вціліє — не буде зруйноване і не потрапить під окупацію, а значить немає сенсу вивозити майно.