Не обов’язково їхати в Буковель! Де в Україні можна недорого відпочити й оздоровитися

Тут сонця більше, ніж в Криму. І такі ж красиві гори. Немає тільки моря. Зате є море вина: пий досхочу — хоч вино, хоч квас!

Краще пити квас, адже він, по-перше, має потужний лікувальний ефект, по-друге, деінде — безкоштовний. І головне — квас тут буквально на кожному кроці.

Квас — це мінеральна вода, яку місцеві жителі так і називають — «квас» (тепер зрозуміло, звідки пішла назва популярної мінеральної води «Поляна квасова»).

«Квасом» наповнені підземні джерела регіону. Він є одним з головних багатств цього благословенного краю — Закарпаття.

Цими днями журналістські шляхи-дороги привели редактора Карачуна в мальовниче селище Поляна (Мукачівський район). Ну, як тут було не «заквасити»…

В Поляні для гостей завжди «накрита поляна»

Десять кілометрів від залізничної станції Свалява, і ми в селищі Поляна — серед мальовничих гір, вкритих старими лісами. Ледь вийшовши з автомобіля, одразу п’янієш від чистого повітря та усіх отих фітонцидів.

Орендувати житло в селищі Поляна — не проблема: хоч в готелі, хоч у приватного господаря. У цю пору року ціни досить демократичні — міжсезоння!

Приміром, у чотиризірковому курортному готелі «Квелле Поляна», де мені пощастило перебувати кілька днів, вартість номерів коливається від 900 до 3000 гривень за добу (зі сніданками, басейном, тренажерним залом тощо).

Яке ж Закарпаття без бограча — смачної карпатської м’ясної юшки?!

Аби скуштувати справжній бограч, чимало гостей Закарпаття зазвичай відвідують фірмовий етно-ресторан «Бограч», що у самісінькому центрі Мукачевого. Тут бограч готують за стародавньою рецептурою і подають за усіма правилами. Щоправда, «подужати» миску з наваристим бограчем спроможні тільки справжні козаки — настільки він ситний!

Але вважається, що справжній закарпатський бограч має готуватися у величезному казані на багатті. Тоді приготована на природі страва матиме особливий присмак і аромат.

Майже у кожному готельному комплексі Закарпаття бограч залюбки приготують для вас десь на лоні природи.

Приміром, саме такий бограч готують для своїх гостей у курортному готелі «Квелле Поляна». Шеф-кухар ресторану цього готелю знає усі тонкощі приготування цієї смачної закарпатсько-угорської страви.

Звісно, багатьох гостей курорту приваблює можливість досхочу насолоджуватися мінеральною водою. До речі, бювет з мінеральною водою розташований просто у холі готелю. Відкрив краник — і тільки встигай підставляти стаканчик. Мінеральна вода (квас) — газована. І головне — безкоштовна. Смак мінералки такий само, як і у бутильованої води «Поляна квасова», чи «Поляна купель».

Як і слід було очікувати, в місцевих магазинах ця мінеральна вода коштує досить дешево.

Поляна чекає гостей!

Ризикну припустити, що місцеві жителі — не головні «дієві особи» в селищі. Тут все зроблено для гостей.

Супермаркети і кафе, найкращі будинки, курортний і транспортний сервіс — все для відпочивальників.

Ціни на продукти харчування — звичайні для будь-якого регіону України.

Але попри усі переваги Поляни, впадає в око відносно невелика кількість відпочивальників. Порожні, або напівпорожні санаторії, готелі. Напевне, не тільки міжсезоння цьому пояснення.

Головна причина — війна. Збройна агресія росіян триває. Отож, багатьом українцям зараз не до курортів і відпочинку. Навіть лікування ми відкладаємо на «після війни». Тому, доки триває російсько-українська війна, курортна сфера в Україні перебуватиме у певному занепаді.

Хоча навіть побіжного погляду достатньо, аби зробити висновок: курорту Поляна явно не вистачає бізнесового масштабу, інвестицій. Таких, як, скажімо, у Буковелі. І це при тому, що потенціал курорту — шалений. Такого «квасу», як у Поляні, немає ніде. Наш «український боржомі» явно недооцінений!

Вина Закарпаття — візитівка регіону

Закарпатські вина в Україні користуються заслуженою популярністю. Під час перебування у Закарпатті багато хто з гостей обов’язково відвідує якусь виноробню.

В регіоні безліч виноробень: від солідних виноробних виробництв промислового масштабу — до крафтових і домашніх.

Відвідини будь-якої виноробні — це певний ритуал, який поєднує інформацію з дегустацією. В багатьох солідних виноробнях є власні дегустаційні зали, де екскурсоводи-сомельє розповідають про вина. Ну, і, звісно, безпосередньо знайомлять з кращими зразками вина (тобто наливають).

Після дегустації мало хто з гостей втримується від бажання придбати пляшку-другу вина. Привезти додому такий закарпатський сувенір — хороша традиція.

Цього разу разом з колегами ми побували на екскурсії у крафтовій виноробні «Винний сад», що у передмісті Мукачевого. Намагатися передати словами враження — марна праця. Це все треба бачити і, звісно, дегустувати.

А от знамениті закарпатські вина Шато Чизай за рік відчутно додали в ціні. Хоча, як на мене, ігристі вина Шато Чизай навіть після подорожчання вигідно відрізняються, приміром, від своїх італійських аналогів.

Варто згадати і про місцеву алкогольну екзотику — горілку Палиночка. Це широка лінійка міцних алкогольних напоїв з плодових спиртів. Ці напої — традиційні для Закарпаття натуральні фруктові дистиляти з п’ятикратною перегонкою.

Палиночка — напій недешевий: середня вартість пляшки місткістю 0,5 л перевищує триста гривень.

Звісно, я привіз додому цей «закарпатський сувенір» — пляшку Сливової палиночки. До речі, ця Палиночка найбільш міцна — 52 градуси. Тому досі не наважився відкоркувати пляшку: все-таки 52 градуси — не сорок… Хоча місцеві жителі запевняли: п’ється вона легко.

Закарпатські тістечка: прощавай фігура!

Для любителів солодких ласощів (тортів, тістечок, печива, круасанів) на Закарпатті є кілька знакових кондитерських. З тих, що «на слуху» — «Валентин і Валентина» (Ужгород), «Кондитерський дім Бондаренко» (Мукачево).

Кондитерська «Валентин і Валентина» — одне з популярних місць зустрічі жителів і гостей Ужгорода. Тут по-домашньому затишний інтер’єр, гостинні господарі. Ну, і, звісно, смачна кава.

«Фішкою» закладу є авторська робота господаря кондитерської — пана Валентина Штефаньо — торт «Ужгород».

— Місто назвали Ужгород — на честь мого торта, — жартує господар кондитерської.

Торти «Ужгород» успішно пройшли випробування часом. Вони випікаються тут з 2010 року.

А от відвідати «Кондитерський дім Бондаренко» цього разу мені не вдалося через брак вільного часу (лише сфотографував вітрину). Але тістечка колегам сподобалися.

Не шлунком єдиним

У цьому репортажі я приділив увагу «споживацькій» частині свого перебування на Закарпатті. Звісно, була й інша — пізнавальна. Там теж є чого побачити і чим захопитися. Один тільки замок Паланок вартий того, аби там побувати.

Але про це — у наступних публікаціях Карачуна.