Є «молочний» рекорд Слов’янського району!

Рослинництво — головний напрям роботи більшості фермерів Донеччини. Що не дивно, адже ця галузь дозволяє швидко отримати бажані прибутки: посіяв зерно, а вже через півроку збираєш врожай, і (в хороший рік) маєш пристойний фінансовий результат.

Українські фермери — люди, як правило, не бідні. В Україні навряд чи можна знайти фермера, який обробляє поля і при цьому досі їздить на Ланосі…

Дещо інша річ — тваринництво: справа копітка й марудна.

Візьмемо, до прикладу, такий напрям роботи фермерів, як вирощування великої рогатої худоби з акцентом на молочне стадо. Цей напрям роботи вимагає значно більших капіталовкладень, які не так швидко можуть дати результат. Зазвичай від інвестиції до прибутків — місяці й роки роботи, яка не передбачає сезонного перепочинку, адже худобу треба годувати і доглядати щодня у будь-яку пору року.

Тому далекоглядні фермери паралельно займаються і рослинництвом, і тваринництвом.

Саме таку стратегію сільськогосподарського бізнесу обрали засновники ТОВ «Крамагросвіт».

Про те, як це сільгосппідприємство займається вирощуванням зернових культур, сайт Карачун нещодавно розповідав у статті Директор підприємства «Крамагросвіт»: «З теперішніми закупівельними цінами на зерно, хліб в магазинах має бути удвічі дешевшим».

Сьогодні ми розкажемо про те, як ТОВ «Крамагросвіт», попри війну і пов’язані з нею безпекові ризики, займається розведенням великої рогатої худоби молочних порід, а також виробництвом молока, його переробкою та реалізацією молочних продуктів.

Секрет щасливої корівки: хороші корма і догляд

Стадо великої рогатої худоби ТОВ «Крамагросвіт» налічує зараз 217 голів. З них дійних корів — 81.

На початку року фуражних корів було більше. Останнім часом довелося дещо скоротити поголів’я великої рогатої худоби. Причина — зменшення покупців: люди активно евакуюються з Краматорська і Слов’янська.

Аби мати екологічно чисті корма для молочного стада, «Крамагросвіт» посіяв 333 га кукурудзи. З них — 130 га на силос. А також 110 гектарів багаторічних трав (люцерна — на сіно і сінаж).

Хороші корми і догляд дають відповідний результат.

— Надоюємо щодоби 1683 кілограмів молока жирністю 4 відсотка, — розповідає журналісту Карачуна директор ТОВ «Крамагросвіт» Сергій Курінний. — Все молоко переробляємо у власному цеху. Виробляємо широкий асортимент молочної продукції: пакетоване молоко, вершки, сир кисломолочний і сулугуні, вершкове масло, а також сім різновидів йогуртів, ряжанку, кефір різної жирності, сім різновидів сиркової маси, айран. Продукцію реалізуємо через мережу кіосків у місті Краматорську (один кіоск ще працює у Слов’янську). Є також власна виїзна торгівля. До початку літа ми продавали молочної продукції більш як на 3 мільйона гривень щомісяця. Переробляли 67-69 тонн молока на місяць. Зараз виготовляємо менше, адже суттєво зменшилася кількість покупців.

— Одним з головних показників у тваринництві завжди були надої. Які результати тут має «Крамагросвіт»?

— Якщо брати молоко, ми торік надоїли 7380 кг молока на фуражну корову. Це рекорд за всі роки існування Слов’янського району. І це при тому, що рік був засушливий, і ще й заморозки були. Постраждали тоді всі посіви — пшениці, ячменя, багаторічних трав, силосної кукурудзи. Чим гірший врожай кормів для худоби, тим вища собівартість молока. І от на тих дорогих кормах (ми не використовуємо ні соєвої макухи, ні преміксів, ні вітамінних добавок, ні стартових комбікормів для телят), ми досягли такого — рекордного — результату. Досить важливим є і те, що у нас екологічно чиста продукція, тому що вирощуємо екологічно чисті корма — силос, люцерновий сінаж, зерно.

— Виходить, що коли займатися і рослинництвом, і виробництвом молока, бізнес може бути вигідним?

— Не зовсім так. Якби ми продавали своє молоко на сторонній молокозавод, давно б змушені були пустити під ніж усе стадо корів — не було б жодного сенсу займатися виробництвом молока.

Згадую, як минулого року представники галузі тваринництва били на сполох, що у жовтні ціна на молоко екстра класу була 22 гривні без ПДВ, а в грудні стала — 16, 7 грн. При такій ціні на молоко, 40 відсотків виробників працюють в мінус або в нуль. Але після того ціна у лютому впала до 13, 50 грн за літр. І уже 90 виробників працюють в мінус.

Ми «викручуємося» за рахунок того, що все молоко переробляємо у власному молочному цеху, і самі реалізуємо свою молочну продукцію. Але і ми уже зараз працюємо майже в нуль.

… А дотації тільки обіцяли

— Уряд якось допомагає виробникам молока?

— Від початку війни ми не отримували від держави жодних дотацій. Обіцяли дати по 7 тисяч гривень на кожну корову, але так і не дали. Сказали: «Якби у вас було менше ста корів, то ми б вам дали дотацію». А у нас тоді було 112 голів.

Де ж логіка? Повинно бути навпаки: обласна влада мала б заохочувати наше сільгосппідприємство до збільшення поголів’я великої рогатої худоби. Натомість, знайшли формальний привід для відмови у дотації.

Виходить, що у бюджеті Донецької області не знайшлося грошей на останнє в області стадо корів! Хоча, думаю, всі розуміють, як важко тримати стадо крупної рогатої худоби у прифронтовому районі.

Цікавий факт з історії району: у 1991 році у господарствах Слов’янського району було 19 тисяч корів. У Краматорському районі — 4 тисячі корів.

А зараз — на цю ж територію — 112 корів! І всі вони — у нашому господарстві.

І нікого не цікавить, що у нас згоріли посіви пшениці у двадцять другому році, що сотні гектарів пшениці залишилися під мінними полями, що був приліт по фермі, в результаті якого загинуло 38 голів молодняка. Нещодавно знов прилетіло на ферму, і сім телиць довелося дорізати.

У результаті ворожих обстрілів було розбито критий тік, насіннєвий склад, вийшла з ладу зрошувальна техніка.

Але ніхто не компенсував нам жодної копійки і нічим не допоміг!

А тепер давайте порівняємо нас і, скажімо, польських фермерів.

З європейського бюджету польським виробникам молочної продукції компенсують 47 відсотків витрат.

А ми взимку витрачаємо на тваринництво по два з половиною мільйони гривень в місяць. От якби мені мільйон двісті п’ятдесят тисяч гривень витрат компенсували!

Вартість електроенергії для польських фермерів — в три рази нижча, ніж для українських сільгосппідприємств. І ПДВ втричі нижчий (у них 6 відсотків, у нас — 20). І при цьому поляки завозять в Україну — без мита — свою продукцію! І ми повинні з ними якось конкурувати!!!

— Наведені вами цифри і факти, дійсно, вражають. Як у цих умовах українським фермерам можна вести бізнес?!

— Поки що працюємо. Розуміємо: якщо не буде тваринництва, повністю зруйнується масштабний технологічний ланцюг: не працюватиме заготівля кормів, молочний цех, стоятиме реалізація. Зараз у нас працюють сто людей. А так би працювало тридцять.

Я «упираюсь рогом» з останніх сил і думаю: «А, може, влада хоч копійку дасть?».

Тримаємося на якійсь українській упертості. Кажу собі: будемо тримати худобу, будемо платити людям зарплату. Вірю, що доживемо до кращих часів.

Фото з особистого архіву Сергія Курінного