Реабілітаційний центр Unbroken: як ветеранів війни з ампутаціями кінцівок повертають у мирне життя

Люди старшого покоління пам’ятають, як багато було ветеранів Другої світової війни, що пересувалися на протезах, і які то були протези: дерев’яні, незграбні. Ходити на них можна було лише з милицями. А ще були, як тоді казали, «безногі інваліди». Вони пересувалися за допомогою рук та дошки на коліщатках, на яку прилаштовували своє тіло.

Війна Росії проти України вбила і скалічила сотні тисяч українців. На вулицях наших міст і сіл бачимо все більше людей з інвалідністю внаслідок війни, з ампутаціями кінцівок.

Їх особливо помітно у теплу пору року, коли шорти чи футболка не прикривають протез. Якщо ж протез прикритий одягом, взуттям, мало хто може помітити, що у людини відсутня кінцівка — такі тепер сучасні протези. Є чимало прикладів, коли на протезах навіть бігають марафон!

Чому в Україні багато високих ампутацій

Війна триває, вона продовжує вбивати і калічити українців. Збільшується кількість людей з ампутаціями кінцівок. І, що найбільш прикро, з високими ампутаціями.

— Чому в Україні нині багато високих ампутацій? , — запитав я у Андрія Жолоба, військового лікаря, ветерана 46-ї аеромобільної бригади.

— В українському війську, на жаль, чималий відсоток високих ампутацій кінцівок, — погоджується мій співрозмовник. — Одна з причин цього — недостатня кваліфікація бойових медиків (бійців, які не мають медичної освіти) та військовослужбовців, які не правильно накладають турнікети, припускаються помилок при конверсії тощо. Буває, що турнікет накладається на капілярні кровотечі.

Як, зазвичай, це відбувається на полі бою: коли воїн чи його побратим бачить поранення і кровотечу, у нього відбувається миттєва реакція — швидко накласти турнікет і доправити пораненого до стабілізаційного пункту.

Звісно, на полі бою немає можливості ретельно обстежити кінцівку, аби визначити місце кровотечі. Тому нерідко турнікет накладається на кінцівку максимально високо. Бо кожен військовослужбовець знає, що людина з масованою кровотечею може загинути за кілька хвилин.

Далі починає діяти «правило золотої години»: аби врятувати кінцівку і не мати ускладнень, турнікет має бути знятий протягом двох годин (і знімати його повинен професійний медик!). Якщо проходить більше часу, виникає висока ймовірність некрозу тканин, гангрени. У цій ситуації життя пораненого може врятувати тільки ампутація кінцівки.

Є й інша причина значної кількості високих ампутацій — суттєве збільшення кіл-зони, яка подекуди сягає 30-40 кілометрів. Через це евакуація пораненого займає багато часу. При цьому далеко не завжди можливо задіяти евакуаційні автомобілі чи наземні роботизовано комплекси (НРК). Найбільш надійний варіант, на жаль, це коли двоє беруть третього і несуть — десять, двадцять, тридцять кілометрів.

Іноді за дві доби не встигають доправити до стабілізаційного пункту, не те, щоб за дві години! В результаті турнікети на людях стоять по дві доби!

Жоден протез не замінить кінцівку

В Україні є лікарня, де пацієнтів «ставлять на ноги», навіть якщо їх немає. Це національний реабілітаційний Центр Unbroken, який працює на базі Першого медичного об’єднання Львова. Пацієнти проходять тут повний курс лікування: від операції — до протезування та реабілітації.

Англійське слово Unbroken означає Незламні. Тому реабілітаційний Центр має подвійну назву — англійською та українською мовами.

Незламними тут є, передусім, пацієнти — українці, що постраждали від війни, а також медичний персонал реабілітаційного Центру: хірурги, ортопеди, протезисти, фізичні терапевти. Адже реабілітація людей з важкими пораненнями та травмами опорно-рухомого апарату вимагає не тільки високої кваліфікації та професійної майстерності персоналу, а й їхньої мужності, людяності, чуйності, делікатності.

Саме такими якостями володіють працівники Центру протезування та ортезування Unbroken, який працює у структурі львівської муніципальної багатопрофільної лікарні Святого Пантелеймона.

Центр протезування та ортезування веде свою історію від 2022 року. Тоді це була звичайна протезна майстерня. Нинішнього вигляду Центр протезування набув у 2024 році завдяки фінансовій підтримці уряду Німеччини. Сьогодні це сучасна будівля площею понад тисячу квадратних метрів.

Під час роботи працівники Центру протезування та ортезування використовують сучасні технології. У тому числі — 3D-моделювання та роботизоване обладнання. Воно дозволяє створювати унікальні куксоприймачі і значно скоротити терміни виготовлення протезів.

Тут виготовляють і встановлюють-налаштовують механічні, біонічні (і навіть бігові) протези.

— Жоден протез не може повноцінно замінити кінцівку. Він лише допомагає людині виконувати ті або інші функції, — пояснює Владислав Сіховський, керівник Центру протезування та ортезування Unbroken. — У нашому Центрі ми встановлюємо пацієнтам протези та проводимо повний курс фізичної, психологічної і психосоціальної реабілітації. Найбільш складним є процес реабілітації після парних ампутацій.

Слова вдячності — на бойових прапорах

За словами Владислава Сіховського, 95 відсотків пацієнтів Центру — українські військові. Протезування та подальша реабілітація — безкоштовні.

— Який термін експлуатації протеза? , — запитую у пана Владислава.

— Все залежить від умов його експлуатації. Хтось ходить з протезом три роки, а комусь (якщо, приміром, людина повертається на фронт) протез треба міняти вже через три місяці.

Після виготовлення, встановлення та налаштування протеза пацієнтів вчать заново ходити, а також самостійно обслуговувати себе у побуті: готувати їжу, доглядати за собою і, навіть, користуватися туалетом — таке воно, реальне життя людей з ампутаціями кінцівок.

Учорашні пацієнти не шкодують слів вдячності на адресу медичних працівників. Стіни Центру протезування і ортезування прикрашають вдячні відгуки людей, яких тут фактично «поставили на ноги». Іноді свої відгуки українські воїни пишуть просто на бойових прапорах своїх підрозділів.

Цей матеріал створено в рамках проекту IDEM e.V. за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини