Як армія РФ наступає на Слов’янськ і Краматорськ

Замість значного просування — знищення міської забудови авіабомбами, перебивання логістики дронами та інфільтрація малими піхотними групами. Так наступ російської армії на Краматорськ і Слов’янськ описують українські військові, які тримають оборону на підступах до цих міст.

Джерело — DW.COM.

Краматорськ і Слов’янськ — останні великі міста Донецької області, підконтрольні Україні, які прагне окупувати Росія. Саме тут розпочалася російсько-українська війна. У квітні 2014 року Україна оголосила антитерористичну операцію — після захоплення Краматорська і Слов’янська проросійськими бойовиками. На початку липня українські військові звільнили ці міста. А восени того ж року Краматорськ став обласним центром — після окупації Донецька.

Навіть з початком повномасштабного російського вторгнення у 2022 році майже 150-тисячний Краматорськ і 100-тисячний Слов’янськ довгий час лишалися тиловими й прихистком для переселенців.

Улітку цього року, після просування росіян на підступах до Костянтинівки, тилові міста перетворилися на зону активних бойових дій. Тепер вони щодня потерпають від дронових і авіаційних атак. Примусова евакуація сімей із дітьми, що розпочалась з окремих вулиць, у жовтні розширилась на всю Краматорську і Слов’янську громади.

Щодня ці міста залишають десятки цивільних мешканців. Військові, які раніше тут відпочивали, теж вимушені переїжджати.

Дружківка

«Краматорськ і Словʼянськ упродовж усіх років повномасштабного вторгнення давали можливості відчути себе людиною після тижнів бойової роботи у Богом забутих селах Донеччини. Вони відчувалися справжніми мегаполісами, центром світу», — в інтерв’ю DW згадує військовослужбовиця однієї з бригад Сил оборони України, яка стоїть на Краматорському напрямку.

«Раніше купу потреб екіпажу можна було закрити однією поїздкою в Краматорськ — від базових речей до специфічних антенних кабелів, — додає військова. — Те, що зараз відбувається із містом, сильно збільшило кілометраж нашої тилової логістики. Через це збільшився час реагування, підвозів і замін».

Військовослужбовиця працює в екіпажі наземних роботизованих комплексів, які курсують між Краматорськом і Олексієво-Дружківкою. Вони забезпечують позиції операторів дронів, мінометників і зв’язківців, які підтримують піхоту. Дістатися цих позиції і вийти з них стає дедалі важче. «Рухаються пішки і протягом декількох днів, у тому числі з пораненнями, у тому числі ніг. НРК вже не доїжджає до позицій піхоти, тому поранених, які не можуть іти самі, потрібно виносити до відтяжок», — розповідає військова.

Росіяни наступають на Олексієво-Дружківку, південне передмістя Дружківки, від Костянтинівки. Місто Костянтинівка, за інформацією джерела DW на напрямку, вже наполовину в «сірій зоні». Окрім того, інфільтрацію поодиноких груп росіян фіксують у самій Олексієво-Дружківці та навіть на південних околицях Дружківки, звідки до Краматорська — орієнтовно 12 кілометрів.

За спостереженнями військовослужбовиці з екіпажу НРК, на Краматорському напрямку росіяни застосовують уже звичну тактику витіснення українських військових із міст, руйнуючи забудову авіабомбами. «У руїнах важко розгорнути і забезпечувати позицію БпЛА, тому екіпаж відтягується у сусідній двір. Коли на вулиці вже не залишається хат, доводиться відтягуватися на наступну вулицю, згодом — у наступний квартал і так далі», — пояснює військова і додає, що за таких умов дронарям доводиться збільшувати дистанцію до росіян, що дає останнім простір для просування.

Говорячи про логістику, вона зауважує, що Дружківка розділена ріками на три частини, і можливостей пересуватися там стає дедалі менше. «Монтувати нові переправи вже небезпечно і неефективно, бо вони, швидше за все, будуть одноразовими, — вважає військова. — Рішенням є тільки величезний запас ходу НРК. Торік НРК, який міг подолати 45 кілометрів на одному заряді, відчувався розкішшю. Зараз — це буквально мінімум, необхідний для логістичної роботи».

Наразі на цьому напрямку переважає повітряна логістика, додає військова. «Пікапи і броня далеко не заїжджають, НРК вразливі до регулярних мінувань і часто довозять вантаж суто „на фарті“, — пояснює вона. — Рятують важкі бомбери і FPV для менших посилок. Росіяни періодично цим фактом користуються, скидаючи на позиції наших піхотинців міни, замасковані під посилки з їжею, водою чи ліками».

Краматорськ

Росіяни перебивають логістику не лише в кілзоні. Останні місяці вони активно б’ють дронами по будь-якому транспорту, який рухається тиловими автотрасами в напрямку Краматорська. Водночас симетричні удари наносять і українські військові. «Обрізати логістику і не дати росіянам просунутися на штурм», — так в розмові з DW свою роботу описує військовий із позивним Azart, споттер екіпажу БпЛА 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

Екіпаж працює з американським мідлстрайком Hornet. Атакують логістику в тилу росіян в окупованій Донецькій та Луганській областях, аби стримати їхній наступ на Краматорськ і Слов’янськ. Двоє споттерів готують Hornet до польоту й запускають його з посадки. Пілот і штурман керують дрон із сільської хати у відносному тилу — оскільки Hornet обладнаний системою супутникового зв’язку Starlink.

Штурман і командир екіпажу з позивним «Макс» згадує, що спочатку мідлстрайк бив по важкій і легкій автомобільній техніці, яка, втім, швидко зникла з доріг. «Буквально за тижні вони перестали їздити. Пересіли на квадроцикли, мотоцикли й віслюків», — каже «Макс». За його спостереженнями, мідлстрайку ще не вдалося перерізати тилову логістику росіян на цьому напрямку. «Але їздити їм там вже страшно, — додає. — У транспорті, який ми лупимо, можуть бути їхні FPV, снаряди, набої, паливо. В цьому й сенс перебивання логістики — щоб нашій піхоті було легше».

Піхотинці 30-ї бригади, із якими говорила DW, пробули на позиціях від 7 до 16 місяців. Причиною цього є не лише складна логістика, а й нестача людей, пояснює DW Юрій Самотіс, командир 3-го механізованого батальйону 30-ї бригади. Батальйон тримає оборону на східних підступах до Краматорська.

«У мене ж не одна позиція. І всі ці позиції треба забезпечити наявним особовим складом. Відповідно, щоб це зробити, мені треба провести аналіз, хто скільки сидить, і поетапно всіх міняти, — каже комбат. — Коли я прийняв батальйон, півтора місяці тому, в мене найдовше стояли на позиціях 185 днів. Я їх усіх вивів. Лишаються дві позиції, де хлопці вже більше ста днів сидять, і я готую їм заміну».

За інформацією джерела DW, зі сходу росіяни намагаються рухатись від села Малинівка, звідки до околиць Краматорська — лише 10 кілометрів. Хоча просування росіян на цьому напрямку стабілізоване, інфільтрація все ж є, у свою чергу визнає комбат із 30-ї бригади Самотіс.

Як він розповідає, росіяни накопичуються в тилу малими групами, після чого висуваються в бік українських позицій, аби пройти якомога далі, закопатися й передавати інформацію. «Вони доїжджають до Часового Яру. Далі — довго йдуть пішки. За інформацією полонених, по 10-12 днів. Ми бачимо їх вже в Міньківці або за Міньківкою, — каже Самотіс. — Якщо, наприклад, йде група з 15 осіб, то лише один-два можуть просочитися. Проходить деякий час — ми їх виявляємо і знищуємо».

«Я кожен день дивлюся стріми і бачу лише „вперед-вперед“, якогось замислу у них нема. Вони або пройдуть, або не пройдуть, — додає комбат. — Якщо взяти статистику, на день у нас буває один „300“ або без втрат. Звичайно, бувають і „200“, але це рідко. А в противника — 7-9 на день».

Слов’янськ і операція «Вівальді»

Тактику інфільтрації росіяни використовують і в наступі на Слов’янськ зі сходу, де з серпня цього року в своїй смузі виконує завдання 35-та окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. «Противник намагається шукати слабкі місця в нашій обороні», — в інтерв’ю DW констатує Сергій Ткач, начальник артилерії й заступник командира бригади.

За його спостереженнями, малі піхотні групи росіян висуваються на штурми під прикриттям дронів, артилерії й авіації. «Основне завдання — не обов’язково захопити позицію, а проникнути в глибину бойових порядків, в міжпозиційний простір, і там закріпитися, — пояснює Ткач. — Бували випадки, коли від кількох годин до кількох діб військові РФ знаходились поблизу позицій, не видаючи себе. Для того, щоб передавати розвідувальну інформацію про польоти наших БПЛА і переміщення наших піхотних груп».

За даними військових, у вересні в Миколаївці, місті за 10 кілометрів на схід від Слов’янська, фіксували інфільтровані групи росіян, яких, утім, невдовзі звідти вибили. Наразі, за інформацією джерела DW на напрямку, Слов’янськ від «сірої зони» розділяє орієнтовно 15 кілометрів.

На цьому напрямку заступник командира 35-ї бригади Ткач відмічає посилення дронових атак по логістиці. «Є інформація, що сюди заходять топові підрозділи БпЛА противника, — додає він. — Але ми вже пристосувались до цих умов — є антидронові накриття і вогневі групи, які прикривають маршрути. Також виставляємо пости з НРК з бойовими турелями, які автоматично збивають повітряні цілі».

У своїй смузі Ткач помітив позитивний вплив контрнаступальної операції «Вівальді» на сусідньому Лиманському напрямку. «Це відволікло зусилля противника, які він намагався зосередити на нашому напрямку. Йому доводиться хаотично розриватися і перенаправляти свої резерви», — ділиться своїми спостереженнями заступник командира 35-ї бригади.

У результаті операції «Вівальді», яку з травня до жовтня проводив Третій армійський корпус, було деокуповано низку населених пунктів, або 277 квадратних кілометрів території. Це, за словами командувача корпусу Андрія Білецького, зірвало плани РФ щодо наступу на Слов’янськ і Краматорськ. Росіяни планували окупувати ці міста й, відповідно всю Донецьку область, двома ударами — з півночі, де й відбувся контрнаступ, та з боку Добропілля, що на заході.

«Через те, що наступальне угруповання розгромлене, противник відмовився від спроби обійти Донецьку область, — зазначив Білецький на підсумковій пресконференції. — У нього залишається або штурм у лоб Слов’янська і Краматорська, що досить затратно. І від цього задуму він теж тимчасово відмовився. Фактично у нього залишився один напрям зусиль — це Добропілля».

На Добропільському напрямку наступ РФ справді посилився. За даними джерел DW серед українських військових, росіяни інфільтруються в місто з півдня через села Добропілля й Красноподілля та зі сходу через село Ганнівка. Окрім того, зі сходу росіяни намагаються дістатись села Золотий Колодязь. Там минулого року Сили оборони України вже вибивали російські інфільтровані групи.