Він пережив вулицю, хворобу та зраду — і все одно навчився любити: історія одноокого Вілла з котокафе у Чернівцях

Він пережив вулицю, хворобу та зраду — і все одно навчився любити: історія одноокого Вілла з котокафе у Чернівцях

Вілл втратив око, пережив вулицю і довго не підпускав до себе людей. Але в єдиному котокафе Чернівців цей одеський пірат знайшов себе — і тепер чекає на родину, яка не зрадить його довіри. У Чернівцях восени з'явилося місце, де коти отримують другий шанс, а люди — затишок для душі.

Про це повідомляє чернівецьке видання BUK media.

Янтарний погляд — спокійний, але уважний. Він лежить на сірому дивані так, ніби завжди тут і був. Але за цим спокоєм — роки вулиць, хвороб і втрат. Його назвали на честь Вілла Тернера — героя "Піратів Карибського моря". І не дарма: цей кіт з Одеси справді знає, що таке боротися за виживання.

З дитинства — холод, голод і байдужі люди. За перший рік життя втратив око. Врешті його врятували волонтери: вилікували, прооперували — і згодом Вілл переїхав до Чернівців, у єдине в місті котокафе.

Власники котокафе — подружжя Катерина Горбань і Максим Воронін. Їхня ідея визрівала десять років — відколи вперше побачили котокафе у Львові і закохалися в цю концепцію.

"Ми дуже любимо тварин і давно хотіли відкрити заклад, пов'язаний саме з ними — щоб мати можливість допомагати тваринам і водночас створити для людей комфортне, затишне місце", - розповідає Катерина.

Концепція була проста і водночас глибока: дати притулок тваринам і створити для людей місце, де можна відпочити душею. Восени у Чернівцях з'явилося котокафе.

У затишному залі — кава, десерти, настільні ігри і восьмеро пухнастих мешканців. Кожен із котів має свій характер. У котів є власна кімната — там їхні туалети, їжа і місце для відпочинку. Але найчастіше коти самі шукають уваги і першими йдуть до людей.

"Передусім це дім для врятованих котиків. У нас немає куплених для інтер'єру тварин. Усі коти — врятовані", - каже Катерина.

Відвідувачів чимало — і люди повертаються. Особливо ті, хто приходить не стільки за кавою, скільки за теплом.

"Не всі можуть дозволити собі тримати тварину вдома. А в котокафе можна прийти, поспілкуватися з котиком, відчути тепло, турботу, ніжність. Люди приходять за відпочинком для душі", - розповідає Катерина.

Котокафе — це також місце, де діти вчаться гуманному ставленню до тварин. А самі коти соціалізуються — звикають до людей, стають контактнішими.

Усі вісім мешканців пережили непросте минуле. Одні приїхали з розплідників, де тварин виснажували. Інші — з вулиць різних міст: Івано-Франківська, Львова, Києва, Одеси. Більшість потрапляли сюди хворими і потребували тривалого лікування.

Яскравий приклад — мейн-кун Шаман. Його господарі фактично випустили кота на вулицю ловити мишей. До кафе приїхав з важкою пневмонією, а згодом розвинувся заворот повіки — довелося робити операцію на оці.

"Зараз усі, хто його хоч раз бачив, з впевненістю скажуть: він неймовірно красивий, лагідний і — головне — здоровий та щасливий кіт", - додають власники.

Кішечку Луну забрали у чернівецьких волонтерів, а Булку знайшли просто на вулиці в місті. У кожної — своя історія і свій шлях до безпечного життя.

Коли Вілл потрапив до котокафе, до нього неможливо було підійти. Він агресував, кидався, не довіряв — судячи з поведінки, люди завдали йому чимало болю.

"Ми буквально крок за кроком налагоджували з ним довіру", - згадує Катерина.

І це спрацювало. Зараз Вілл бігає з дітьми, лізе на руки, дається гладити. Він став контактним — і навіть, за словами власників, трохи нахабним у хорошому сенсі.

"Ми радіємо, що він дав людям другий шанс", - каже Максим.

Прилаштувати Вілла непросто: він дорослий і непородистий — не той "котик для картинки". Але Катерина і Максим переконані: у ньому дуже багато любові. Він просто чекає на людей, які дадуть йому час на адаптацію і не зрадять його довіри.

"У ньому дуже багато любові, і він готовий ділитися нею з тими, хто відповість йому взаємністю", - кажуть власники.

Матеріальних потреб у котокафе зараз немає — власники самостійно забезпечують котів якісними кормами, обробками від паразитів, вакцинами. Щомісяця тварин оглядає ветеринар.

Але є інша потреба.

"Найбільша допомога — це поширення інформації та підтримка в прилаштуванні", - кажуть Катерина і Максим.

Котокафе публікує на своїй сторінці в Instagram інформацію не лише про своїх котів, а й про інших тварин — собак і котів, які опинилися без домівки. Підписатися, поширити, розповісти друзям — це вже допомога.

А якщо хочете просто відпочити душею — двері котокафе відчинені. Вілл і його друзі вже чекають.