Олексій Кривоконь – кандидат на посаду голови Черкаської громади від партії «Слуга народу»

Интервью, 0 комментариев
Олексій Кривоконь – кандидат на посаду голови Черкаської громади від партії «Слуга народу»

   Маслоцех, досвід управління та любов до села



   - Олексій Сергійович, розкажіть про себе. Де народились та виросли? Яким був ваш кар’єрний шлях до посади секретаря Черкаської селищної ради?
   
   - Народився я в селі Привілля, що входить зараз до складу Черкаської ОТГ. Там же виріс, закінчив школу. В 1993 році був призваний до Збройних сил України. Після служби пішов працювати на олійно-переробний завод у рідному селі (тоді ще була філія заводу «Продмаш»). Потім у нас збудували новий олійний цех (підприємство «Меридіан»), перейшов туди. Робота мені подобалася, тож з 2001 до 2009 року пройшов шлях від простого працівника до заступника директора з якості продукції. В 2009 році був обраний на позачергових виборах головою Привільської сільської ради. Відбув неповний термін, і в 2010 році знову проводились місцеві вибори, де вдруге був обраний головою сільради. Власне, пропрацював там до адміністративно-територіальної реформи в Україні. Разом з Сергієм Володимировичем Падалкою (тоді – селищний голова смт.Черкаське) ініціювали створення ОТГ на теренах нашого краю. Бачили в цьому шанс вийти нашим громадам з депресивного стану шляхом об’єднання, бо на той час дійсно села майже не розвивалися, панувала досить гнітюча атмосфера. Отже, в 2015-му об’єдналися, до речі, одними з перших в Україні. За домовленістю, мені була запропонована посада заступника голови, але на той час я не мав ще фахової освіти, тож став секретарем селищної ради. Згодом закінчив Слов’янський педагогічний державний університет, отримав необхідну освіту для посади заступника.

   Живу й досі в селі Привілля. Одружений вдруге. Від першого шлюбу маю двох дітей (донька Дар’я та син Максим), з якими завжди активно спілкуюсь та проводжу дозвілля. Друга дружина – Марина. Перебуваємо з нею в офіційному шлюбі, живемо разом більше 10 років. Є в нас донька Єлизавета, яка в цьому році пішла в перший клас Черкаської ЗОШ №2. 

   - Судячи з усього, ви плануєте й надалі залишатися в селі, розвивати цей край? Чи були думки переїхати в місто?

   - Коли тільки було сформовано ОТГ, я близько року проживав у Краматорську. Потім перебралися з сім’єю назад, до Привілля. Але є думки щодо переїзду в Черкаське, щоб бути ближче до центру громади, до робочого місця. 

   - Побутує думка, що в місті набагато більше розваг, аніж в селі. Цікаво, а які у вас є хобі, інтереси? 

   - Дуже люблю поратися на городі (посміхається), полюбляю рибальство. Власне, через це я й повернувся до Привілля з Краматорська. Не зміг більше року проживати в місті, це зовсім не моє. Люблю село, подобається працювати на землі, обожнюю ловити рибу та збирати гриби. А ще – з кумами за столом посидіти на вихідних, не без того… Це все мені до душі, рідне, особливе. Щоправда, часу на ці задоволення дуже мало. Але коли випадає можливість, то отримую справжнє задоволення від такого відпочинку. 

   Про децентралізацію, інвестиційну привабливість та ринок землі


   - Черкаська ОТГ живе, передусім, аграрним способом життя. Саме під аграрно-економічний сектор «заточена» наша громада, вона такою була багато десятиліть, такою вона існує і зараз. Селищні та сільські ради, що знаходилися на території нинішньої громади, були утворені, фактично, на базі колгоспів та радгоспів. На місці ліквідованих держпідприємств створювалися десь великі агрохолдинги, а десь – малі фермерські господарства. 

   Наразі громада продовжує рухатися в цьому напрямку. Основний дохід ОТГ (близько 95%) – це дохід від землі. Інші 5% займає промисловість. Перш за все, мова про Слов’янський крейдо-вапняний завод. Менший за масштабами – олієпереробний завод у Привіллі. Зараз потужності цього підприємства використовуються під транспортний майданчик, бо основне виробництво внаслідок реструктуризації було переведено до Слов’янська. Водночас, є ще такий вид доходу, як ПДФО – це податки фізичних осіб, які офіційно працюють на території Черкаської громади. 

   - А яким взагалі є ваше ставлення до адміністративно-територіальної реформи в Україні? ОТГ – це добре чи погано?

   - На рівні держави сказати важко, але в більшості випадків – це позитив. Просто є, на жаль, окремі громади, яким не на користь пішла реформа, але їх зовсім невеликий відсоток. Я завжди відстоював позицію щодо об’єднання в громади. Але спочатку проект ОТГ був досить сируватий. Ми на собі це відчули, бо були в першому пулі громад, що об’єдналися. 

   Певний час були труднощі з проходженням реєстрації, були заблоковані казначейські рахунки, внаслідок чого РЕС відключав нам електроенергію за несплату рахунків. Але, в цілому, ми отримали величезний досвід. Нам випала можливість вивчати досвід роботи органів місцевого самоврядування в Польщі, в Грузії. Ми побували там усім складом виконкому. Також проїхали ті області України, які вважалися флагманами реформи децентралізації. 

   Познайомилися з багатьма цікавими колегами, перейняли від них безцінний досвід, і ця наочність дуже допомогла в подальшому. По-друге, отримали фінансовий ресурс у форматі субвенції на розвиток інфраструктури та у вигляді розподілу коштів з обласного бюджету. За рахунок цих фінансів реалізовано чимало великих проектів: дорожнє полотно в смт.Черкаське, створення опорного закладу в с.Олександрівка, відновлення водогонів, відкриття своєї пожежної частини тощо.

   Тож, не дивлячись на певні труднощі, Черкаська ОТГ однозначно показала іншим позитивний приклад. Сусідні села, які не об’єдналися одразу, подивилися на ті зміни, які відбулися у нас, і захотіли теж створити ОТГ. Це дуже красномовний факт. 

   - Чи є у громади перспективи для створення благодатного інвестиційного клімату?

   - Однозначно, так. Передусім, я вважаю, що в аграрній громаді повинен бути свій елеватор. Це першочерговий інвестиційний проект, який я буду захищати та підтримувати на всіх рівнях. Тим паче є вагоме підґрунтя для побудови елеватора – на території громади є дві станції, які можна використати як майданчики для розміщення.
Наступний напрямок, який можна цілком успішно розвивати – це переробка продукції. Частково ми з агентством USAID вже відпрацьовували цей вектор розвитку. Скажімо, є в нас фермери, які займаються непопулярними видами вирощування. Наприклад, фермер, який розводить крупну рогату худобу для так званого мармурового м’яса, яке він експортує до Об’єднаних Арабських Еміратів. Було б чудово, якщо б з його племінних корів виготовлялися якісь делікатеси і продавалися в різних куточках нашої країни та поза її межами. Підтримка таких фермерів – це підвищення іміджу громади, створення інвестиційного клімату та, звичайно, збільшення бюджету ОТГ. 

   Третій напрямок розвитку перебуває ще в зовсім зародковому стані, але про нього теж не варто забувати. Я зараз про туризм. Є в нас село Прелесне, де розташований музей під відкритим небом. До пандемії короновірусу туди приїжджали звідусіль по 200 чоловік на тиждень. Привозили школярів з усієї області до нас на екскурсію. Зараз, звичайно, менше, але теж приїздять люди, цікавляться. Там і старі будівлі, як зразки української архітектури XIX століття, і предмети ужиткового мистецтва минулих часів, і вітряний млин, який був побудований без жодного цвяха. На території села є ще й двоповерховий музей з відкритими експозиціями, де можна ознайомитися з історією наших населених пунктів. Поруч є й садиба пана Бантиша, на жаль, у занедбаному стані. Біля будівлі рукотворне озеро. За часів СРСР там був піонерський табір, а зараз ця територія належить «Укрзалізниці». Ми маємо намір забрати це місце у власність громади і створити там гарну рекреаційну зону. Є все необхідне для створення туристичного магніту. Вбачаю в цьому великий потенціал! На території громади немає жодного готелю, жодного нормального кафе/ресторану, відсутні будь-які бази відпочинку. Є всі передумови для створення туристично привабливого регіону. 
Потрібно тільки залучити сюди бізнес. Вірю, що цього вдасться досягти.

   Існує й ще один напрям для створення інвестиційного клімату – розвиток сільськогосподарського кооперативізму. Колись були вже спроби популяризувати цей вид діяльності, ще коли був на посаді голови Привільської сільради, але тоді не пішло. Та ми все одно до цього повернемося, будемо рекламувати даний напрямок. Це ж може бути і ягідницький кооператив, і кісточковий, і тваринницький. У людей є земля, і вони повинні бути господарями на ній. Не здавати, вибачте, тупо в «чорну» оренду, не маючи жодного зиску ні собі, ні громаді, а брати участь у розвитку села, громади і, звісно, себе в якості господаря. Треба ж розуміти, що голова ОТГ – це не чарівник, який з капелюха кроликів дістає. Ми повинні разом прагнути кращого і докладати для цього певних зусиль. 

   - Яке ваше ставлення до прийнятого Закону про відкритий ринок землі?

   - Позитивне. Аукціонний спосіб і прозорість ринку землі дасть можливість для розвитку цих територій. Тому що тут князьків, які в чорний спосіб використовують ті чи інші земельні ділянки, дуже багато. Ринок землі – один із законних способів боротьби з такими особами. Проте, є важливий момент: ринок має бути абсолютно відкритим, прозорим, некорумпованим та незаангажованим. Наприклад, як от зараз ми робимо всі закупівлі через систему Prozorro, так щоб і будь-яка бабуся, яка забажає продати свою земельну ділянку, без проблем змогла розібратися в сутності механізму і здійснила успішний продаж. Я вважаю, що відкритий ринок землі – це цивілізована норма відносин із землею. Кажуть, мовляв, люди ще не готові до цього – дурниці, всі давно готові. Тіньовий ринок є в нас в країні дуже давно. Як казав Остап Бендер: «Есть 400 сравнительно честных способов отъема денег у населения», так воно відбувається і з землею. Махінацій вистачає. А зараз, дійсно, з’явилась можливість цілком законно розпоряджатися своєю землею та розвивати сільськогосподарський напрямок в Україні. 

   «Співробітництво з владою області та держави – запорука стрімкого розвитку громади»

   - Чому ви вирішили балотуватися на посаду голови Черкаської ОТГ? Яким є основний принцип вашої програми? 

   - Всі ці 5 років з моменту створення ОТГ ми разом з Сергієм Володимировичем Падалкою обговорювали проекти, шукали рішення, залучали кошти і, загалом, всю роботу організовували спільними зусиллями. Нам вдалося окреслити лінію розвитку, закласти основний фундамент. Проте, деякі плани на сьогоднішній день, на жаль, не реалізовано. Є на це і суб’єктивні, і об’єктивні причини. Не все залежить від голови, не все навіть залежить від самої громади, бо є й сторонні чинники. Наприклад, в цьому році таким чинником стала пандемія коронавірусу. Отже, балотуюсь я по тій причині, що прагну й надалі розвивати громаду, дотримуючись основного вектору. Крім реалізації вже існуючих проектів, планую ініціювати ряд новітніх для громади рішень. 

   Основний принцип для забезпечення якісного функціонування громади – це співробітництво з владою, готовність до регулярних діалогів та втілення спільних проектів. Політична приналежність в цьому питанні не відіграє важливої ролі. Просто, як людина, я переконаний, що неконфліктна позиція по відношенню до влади – це запорука розвитку громади. За прикладами далеко ходити не потрібно, їх вистачає і в Донецькій області. Візьмемо той же Бахмут. За час існування місцевої громади місто змінилося до непізнаваності: масово ремонтуються дороги, модернізуються медичні та освітні заклади, втілюються окремі проекти з благоустрою, дозвілля. До речі, в 2020 році Бахмутська ОТГ увійшла в топ-200 найзаможніших та розвинених громад України і посіла в цьому рейтингу 7-у сходинку. Секрет успіху в тому, що місцева влада не конфліктує з губернатором, Президентом, Кабміном, а навпаки налагоджує взаємовигідні партнерські відносини. Так і має бути в цивілізованому світі. А щодо прикладів успішних ОТГ, які дотримуються такого самого принципу роботи, то можна згадати й про Краматорськ, про Соледар, про Миколаївську ОТГ. Навіть самі географічні назви цих населених пунктів асоціюються в нас тепер з розвитком, стабільністю та комфортом. 

   Особливо сильно відчуваються переваги цих громад над іншими в контрастних порівняннях з регресуючими територіями. Обійдемося без конкретики та негативу на адресу будь-яких громад, але всі прекрасно розуміють про які населені пункти йде мова. 

   - А які напрямки розвитку, на вашу думку, є пріоритетними та актуальними для Черкаської громади? І яким чином можна досягти успіхів у цих сферах? 

   - В моральному плані нереалізований досі інститут громадського суспільства. Немає громадської ради, яка була б дорадчим органом і, можливо, зменшила б той негативний сплеск, який є зараз. Звісно, громадськість має бути учасником процесом управління. Тож ставлю собі мету – за час каденції досягти успіхів в плані розвитку громадського суспільства. Хоча позитивні моменти вже відбуваються, їх важко не помітити. Раніше в нас не було жодної громадської організації, об’єднання активістів тощо. Тепер на території ОТГ є декілька ГО, які вже встигли досягти певних вершин: виграли ряд проектів (і грантові, і адвокаційні). Але їм потрібно розвиватися далі. Частина з цих активістів запрошена мною до депутатського корпусу для того, щоб вони були ініціаторами якихось змін, прагнень. 

   По-друге, прагну розвивати економіку. За рахунок тих дій, про які розповідав раніше (створення сільськогосподарських кооперативів, нові робочі місця, розвиток малого й середнього бізнесу). Чесно кажучи, цей напрямок зараз майже в глухому куті. За ці 5 років ми більше латали якісь поточні проблеми, десь виживали, оптимізувалися. Але слід думати й про майбутнє.


   Про вибір партії та «штучну розсинхронізацію»

   - Олексію Сергійовичу, а чому висуваєте свою кандидатуру саме від партії «Слуга народу»?

   - Мені дуже імпонує ця політична сила. Із самого початку роботи в органах місцевого самоврядування був щирим поборником будь-яких реформаторських дій. Тому що спочатку побачив той абсурд, в якому працює влада сільської ради і зрозумів: потрібні якісь зміни. Був дуже радий, коли заговорили про децентралізацію в Україні. Передача повноважень на місця – однозначно правильне рішення. 

   Підтримую «Слугу народу», тому що з появою Президента Зеленського ми побачили реальні зміни. До органів місцевого самоврядування тепер дослухаються, наші проблеми бачать та допомагають вирішувати. Можливо, не в такому масштабі, якому хотілося б, але вже зараз маленькими кроками ми йдемо вперед. Бачу в цій політичній силі величезний потенціал та маю надію, що вона протримається при владі якомога довше, без авторитаризму, без всяких корупційних проявів, а тільки з добрими світлими реформами, які дадуть нам змогу вступити до Європейського Союзу і стати повноправним членом світової спільноти. 

   Ще одна причина була обговорена вище – це необхідність взаєморозуміння та підтримки між всіма гілками влади: від Кабміну до ОТГ. Якщо на місцях будуть правити представники партії, що є опозиційною по відношенню до керуючої політичної сили країни, то це буде просто штучна розсинхронізація, внаслідок якої страждатиме громада. 

    Про яку співпрацю, про які додаткові дотації/субвенції та фінансування масштабних проектів йтиме мова, якщо голова ОТГ займатиметься умисним саботуванням будь-яких процесів, започаткованих Верховною Радою? Жителі громади в даній ситуації стануть заручниками політичної волі керівника. Тож, повторюсь, нижня гілка влади (місцеве самоврядування) має бути почута на різних рівнях. Наприклад, мені хотілося б звернутися до губернатора Донецької області щодо спільного вирішення проблеми з розчистки русла р.Сухий Торець, бо якщо це не зробити, то будуть вже проблеми з Сіверським Донцем, притокою якого він є. Навіть спільно це зробити буде вкрай нелегко, бо річка проходить через 3 громади (Краматорська, Слов’янська та Черкаська) нашої області і ще й протікає Харківщиною. Це питання державного рівня. Але якщо я, будучи головою ОТГ, подам таке прохання до губернатора, то він, в свою чергу, матиме можливість обговорити це питання з очільником Харківської області і з Кабінетом Міністрів України. В такому випадку дійсно з’являється цілком реальний шанс на цю розчистку. Бо, як не крути, ОТГ сама по собі не є самодостатньою та незалежною. Це можна сказати тільки про якусь громаду штата Колорадо, де нафту качають, або про Київську громаду, де зареєстровано 80% всіх підприємств України. Тоді, звичайно, – громада самодостатня. В інших випадках, в тому числі й у нашому, треба розраховувати не лише на власні сили, а й налагоджувати механізм співпраці з обласним та державним управліннями. Звісно, можна цього не робити і 5 років просто відсидіти собі в кріслі, нічого не намагатися зробити і, як результат, загальмувати розвиток громади. 

   - Розкажіть, будь ласка, про команду кандидатів в депутати, яку ви підтримуєте. Чому важливо голосувати саме за них?

   - Серед 22 кандидатів є частина людей, що були депутатами минулого скликання. Це ті люди, які себе проявили активними, ініціативними та зацікавленими в розвитку Черкаської громади. Вони є локомотивами громадської самоорганізації. Інша частина кандидатів в депутатський корпус є оновленою. Передусім, це – молодь з тих громадських організацій, про які йшла мова раніше. Я роблю акцент саме на тому, щоб привести до управління громадою молодих людей. Нічого не маю проти мудрості людей поважного віку, але погляди молодих осіб часто наводять на ті шляхи, які я сам навіть не зможу побачити. Молодь підказує, бо має більш гостріший погляд на ту чи іншу ситуацію, на проблематику. 

   До того ж, ці 22 людини представляють, мабуть, всі галузі нашої громади: це лікарі, вчителі, пенсіонери, молодь, працівники територіального центру, підприємці тощо. Не маю жодних сумнівів щодо якісного виконання ними депутатських обов’язків. 

   Проблеми громади та регіону


   - Які проблеми є найболючішими для Черкаської ОТГ? Чи існують шляхи їх вирішення?

   - Найсерйознішою проблемою на території нашої громади є проблема водопостачання. Водопровідні мережі взагалі дуже зношені. Зараз вони в такому стані, що ми в одному місці латаємо, в п’яти інших прориває. За рахунок участі в обласних програмах частина мереж відновлена. Ще по двох ділянках в селі Олександрівка створені проекти, зараз документація перебуває на коригуванні, потім все буде передано до Департаменту ЖКГ. В найближчий час, сподіваюсь, вдасться реалізувати ці наміри і замінити дані ділянки водогону. Щодо питної води, то вихід є, не все так негативно, як може здаватися. На території ОТГ є насосна станція, але вона недостатньо потужна для сучасних реалій. Треба збудувати нову станцію, поставити на ній більш потужні насоси, модернізувати систему водопостачання та підключити домогосподарства всіх жителів. В цьому випадку матимемо технічну можливість стовідсотково забезпечувати жителів громади питною водою. Цілком реально модернізувати та налагодити водопостачання в Черкаському та Олександрівці за час каденції, тобто протягом наступних 5 років. Знову ж таки, при умові достатнього співфінансування з боку держави або області, адже бюджет громади не розрахований на такі глобальні проекти. 

    Щодо смт.Черкаське, то є також труднощі з водовідведенням, тобто з каналізаційними стоками. Розроблено чудовий проект будівництва нових очисних споруд вартістю понад 30 млн.грн. Самостійно громада, на жаль, не зможе його реалізувати. Але маю надію, що спільно з губернатором та Кабміном в нас вийде знайти необхідні кошти, адже проблема дуже болюча і вже навіть стосується не тільки питань комфортного життя, а й екології. 

   Третя кричуща проблема – це скорочення освітніх закладів. Стосується це не тільки нашої громади, а й всієї сільської місцевості по Україні. Існує думка: «Немає школи – немає села». Дуже сподіваюсь, що цього не станеться. Є грандіозний намір щодо створення опорного закладу на базі ЗОШ №2 в Черкаському. Це буде теж сучасна потужна школа, яка закриє учнівську проблему громади. Будівлі закритих шкіл будемо зберігати, дбати про них, бо все ж маємо надію на те, що село колись заживе. І, дай Боже, щоб був приріст населення, і люди щоб поверталися до села, і школи щоб відкривалися, а не закривалися.

   - Поговоримо про більш масштабні проблеми на рівні регіону/країни. Які з них слід вирішувати в першу чергу?

   - По-перше, це глобальна посуха, пересихання водойм. За нею, як її наслідок, йде інша велика проблема: нестача питної води. Можна перенести це на рівень ОТГ і сказати мовою геологів. Вони стверджують, що територія Черкаської ОТГ, зокрема Черкаського і Олександрівки, знаходиться на місці підземного озера. Тобто свердловини, що буряться в зазначених населених пунктах, качають воду з цього озера. Риторичне питання: на скільки вистачить цієї озерної води?! До всього, зараз по всій країні активно розорюють землі біля водойм, на заливних лугах. Через деякий час дощові води несуть грязьовий потік у русло. Логічно, русло замулюється внаслідок таких процесів. А люди потім дивуються, куди пропадає вода. Вважаю, що має бути розроблена комплексна програма на державному рівні з відновлення русел річок. Водночас, влада має подбати про заплави річок, заборонити будь-яку сільськогосподарську діяльність на цих ділянках.

   По-друге, в регіоні недостатньо робочих місць. Навіть в містах. Заводи, наприклад, які працювали раніше на повну потужність в Краматорську, тепер постійно скорочують кількість своїх працівників. Люди вимушені міняти роботу по місцю, або шукати кращої долі в Росії, в Європі, деінде. Влада має створити всі необхідні умови для розвитку промисловості в Україні, щоб зупинити нарешті еміграцію громадян закордон. 

   Конкретно про першочергові плани, відверто – про «Місію відродження села»


   - Підіб’ємо підсумок. Які будуть ваші перші конкретні кроки на посаді голови Черкаської ОТГ і чи можна вирішити якісь проблеми вже в найближчий час? 

   - Для початку треба буде сформувати план на наступний бюджетний рік. Також першочерговим завданням бачу створення громадської ради. Наступне – формування бюджету участі громади. Це буде 4 грантових програми, думаю, по 100 тис.грн на кожну. Буде проведений конкурс проектів, серед яких люди самостійно виберуть найкращі. З нашого боку ці програми будуть профінансовані та реалізовані. В розрізі інфраструктури велика увага буде приділена мостовим сполученням. На даний момент ці ділянки дороги або знаходяться не на балансі ОТГ, або в стані безгосподарного майна. Вони будуть узаконені та відремонтовані. В тому числі – дамба в Новоселівці, що з’єднує село з Билбасівкою. Якщо говорити про воду, то це, звісно, ремонт водогонів. Підтримуватимемо розвиток освітнього осередку, забезпечимо протипожежні заходи в навчальних закладах. Продовжимо займатися термомодернізацією шкіл/садочків задля зменшення видатків на оплату енергоносіїв. Це напрямок, започаткований при керівництві Сергія Володимировича, і він буде реалізовуватися надалі. Було 5 шкіл, які опалювалися газом, зараз залишилася одна. 4 заклади були переведені на альтернативні види палива, що значно заощадило ресурси громади. Плюс до всього, є ідея створення нових місць відпочинку, зокрема ролердрому в Черкаському. Це все плани на перший рік.

   - Як для голови громади і просто як для людини, чи є у вас певна місія, заради якої варто віддавати свій час та сили на нелегку роботу у владі? 

   - Хочу, щоб коли я відійшов від управління громадою, після мене прийшов новий керівник і сказав: «Дякую, друже, ти мені дуже допоміг!». Тобто залишити після себе сильний стартовий потенціал та задані напрямки розвитку. 

   Більш глобально, більш відкрито, я мрію про те, щоб люди поверталися в села. Вірю в те, що сюди приїжджатимуть молоді люди, які створюватимуть робочі місця за рахунок розвитку свого бізнесу на території громади. Я хочу, щоб моя громада була успішною, щоб тут жили щасливі привітні люди. Щоб вони були соціально захищеними державою, почували себе потрібними. Це те, що ніколи не виходить з моїх думок та серця. Щодня я віддаю всі свої зусилля задля здійснення цих бажань і продовжуватиму це робити. Постійна наполеглива праця здатна перетворити навіть найсміливіші мрії на реальність. Саме в цьому вбачаю свою місію.

Олексій Кривоконь – кандидат на посаду голови Черкаської громади від партії «Слуга народу»

Олексій Кривоконь – кандидат на посаду голови Черкаської громади від партії «Слуга народу»

Олексій Кривоконь – кандидат на посаду голови Черкаської громади від партії «Слуга народу»

Олексій Кривоконь – кандидат на посаду голови Черкаської громади від партії «Слуга народу»


Последние новости

Оптимизация по-славянски: так ли это страшно, как звучит

Оптимизация по-славянски: так ли это страшно, как звучит
Интернет-издание Карачун

Информация о грядущем сокращении бюджетников самых разных сфер, прозвучавшая на пресс-конференции руководителя Славянской городской ВЦА, вызвала большой резонанс


Закат Славянского района. Реорганизация райгосадминистраций – требование времени

Закат Славянского района. Реорганизация райгосадминистраций – требование времени
Интернет-издание Карачун

Заканчивается история существования района


Какое будущее у Святогорской громады?

Какое будущее у Святогорской громады?
Донбасс Политический

Как мэр Святогорска Эдуард Стукало будет развивать населенные пункты Святогорской ОТГ


Мирноградской громаде точно повезет, если мэром станет Лариса Ревва

Мирноградской громаде точно повезет, если мэром станет Лариса Ревва
Интернет-издание Карачун

Продолжаем знакомить нашу аудиторию с теми, кто имеет высокие шансы возглавить территориальные громады


Павел Придворов: Я не бросил Славянск в трудную минуту. Откровения претендента на пост мэра

Павел Придворов: Я не бросил Славянск в трудную минуту. Откровения претендента на пост мэра
Интернет-издание Карачун

В последнее время авторы издания, опираясь на собственные источники и систематические наблюдения, всё чаще включали в перечень претендентов на должность мэра депутата Славянского городского совета Павла Придворова