22-річний хлопець зі Слов’янська відкрив у Варшаві популярний ресторан

22-річний Данило Комм зі Слов’янська перед початком повномасштабної війни запустив успішний бізнес з виробництва кераміки. Його місто відоме цим ремеслом, на підприємстві Данила працювало 60 людей, і товар експортували у Польщу, де він навчався.

24 лютого завантажена товаром фура так і не змогла виїхати за кордон, а мануфактура повністю зупинилась. Данило виїхав до Варшави закінчити навчання і започаткував новий бізнес — ресторанний. А після участі у найпопулярнішому польському кулінарному шоу його заклад має неймовірний успіх. Про шлях до цього він розповів ZAXID.NET.

Студентський бізнес

Вперше до Польщі Данило Комм приїхав у 17 років для навчання на менеджера управління. Уже на першому курсі університету він влаштувався на роботу касиром в мережу супермаркетів «Жабка», а паралельно — у мережу «Бургер Кінг».

«Заробляв гроші, як міг, заощаджував. Але потім я зрозумів, що в мене малі шанси отримати хорошу роботу, навіть з моєю освітою, адже я українець. Тоді я зрозумів, що треба займатися підприємництвом», — розповідає юнак.

У 2019 році Данило взяв кредит під 40% річних і відкрив «Кебаб». Через дорогу оренду приміщень він працював у причепі біля будівельного супермаркету OBI. Спершу бізнес йшов не дуже, виникали борги, але на початку пандемії у Польщі закрили всі супермаркети, крім будівельних. Тому там збільшився потік людей.

«Вся Варшава була закрита. І люди їздили в будівельний торговий центр просто походити, навіть нічого не купуючи. На виході бачили мій причіп з кебабом, з’їли по шаурмі — от і всі розваги в пандемію. Все налагоджувалось, дійшло до дуже хороших оборотів. 150-200 кебабів — це на ті часи 14 тисяч гривень на день», — згадує підприємець.

Там же біля будівельного супермаркету Данило помітив, що люди у ньому найчастіше купують керамічні горщики для квітів. Хлопець згадав, що родом зі Слов’янська — міста з великими покладами глини, де на 120 тис. населення працювали сотні керамічних цехів, а товар експортували по всьому світу. Тому Данило Комм вирішив повернутися додому і за допомогою польських інвесторів започаткувати новий бізнес — відкрити керамічний цех.

Слов’янська кераміка

На початку 2021 року у Слов’янську стало на один цех більше. Бізнес йшов добре, а інвестиції швидко окупились. Цех продукував мільйон квіткових горщиків на рік, а його працівники, кількість яких сягала до 60, отримували найвищу заробітну плату в місті.

«Я наймав людей, які були оформлені як ФОП. Оплату вони отримували за кількість виробів. Люди, які звикли заробляти 300 гривень на день, отримували 1000-1500 доларів на місяць. При цьому вони працювали 8 годин на день», — розповідає Данило Комм.

З початком повномасштабного вторгнення все зупинилось. Всі вільні кошти підприємець напередодні вклав у товар, бо отримав дуже велике замовлення. Якраз 24 лютого з цеху мала виїжджати завантажена керамікою машина. Однак вранці першого дня війни власник транспорту відмовився їхати, товар довелося розвантажити. Так він там стоїть і досі — надто великі ризики для перевізників їхати у прифронтовий Слов’янськ.

Ресторанна революція

Прогорівши з цим бізнесом, Данило, як студент польського вишу, повернувся закінчити навчання. Однак у Варшаві хлопець довго нудьгувати не зміг і вирішив спробувати знову щось нове.

«І тоді я взяв в оренду дуже дешеве приміщення, купив дві каструлі, сковороду і електроплиту та написав на дверях „обіди домашні, дешево“», — пригадує події весни 2022 року.

Данило відкрив Bar mleczny — так у Польщі називалися дешеві їдальні в часи комунізму, ця назва популярна досі (походить від сирних котлет, які часто готували, коли м’ясо було дефіцитом). Тут можна було дешево пообідати. Данило спершу працював сам і поступово почав працевлаштовувати людей — здебільшого, це були українки, матері з дітьми, які виїхали з країни як біженці. Колектив добре справлявся з обов’язками: робили закупки, складали меню, обслуговували гостей. Коли у Польщі почали рости ціни, український підприємець старався сильно їх не піднімати. Однак це вплинуло на заробітки.

«Це була звичайна їдальня. Моїми клієнтами були в основному люди небагаті. Наприклад, українці, які важко працюють, їм хліб дається непросто. Але з такою інфляцією, з такими податками цей бізнес не приносив доходу», — каже підприємець.

Тому Данило вирішив подати заявку на популярне кулінарне шоу «Кухонні революції», в якому відома польська рестораторка Магда Гесслер допомагає змінити концепцію закладів харчування, які беруть участь у шоу. Це одна з найпопулярніших телепрограм у Польщі, її дивиться кожний четвертий поляк. Тому участь у шоу не лише змінює і покращує менеджмент закладу, але й додає йому популярності.

«Їх зацікавила моя історія. Приїхала пані Магда з камерами і влаштувала нам революцію, яку ми дуже добре пройшли. Люди кажуть, що це один із найкращих випусків за 13 років програми. Тому у нас тепер такий успіх, приходить дуже-дуже багато людей. До нас їдуть зі всієї Польщі, щоб познайомитися зі мною і скуштувати їжу, яку ми приготували», — розповідає ресторатор-початківець.

Магда Гесслер зробила зміни в інтер’єрі, меню і навіть назву закладу змінила. Так Bar mleczny перетворився у Bar Koperkowy (від польського koperek — кріп). «Не усвідомлюючи цього, вона зробила в нашому закладі щось українське. Це його назва», — сміється Данило, проводячи аналогію зі словом «укроп».

У ресторані з’явилися вишуканіші страви з овочами, кропом, суп з телятини, реберця, курка фарширована гуляшем. Є навіть крем-суп із кропу. Звісно, є український борщ, вареники з різними начинками. Втім, Данило вирішив залишити старий Bar mleczny з простішим меню і доступними цінами. Він працює поруч.

Програма за участі українця Данила Комма була однією з найпопулярніших. Про нього написали більшість медіа. Після цього бізнесмен почав отримувати сотні листів і повідомлень щоденно, його заклад почали відвідувати на тільки варшав’яни, але й гості з Кракова, Ґданська, Познані.

«У перший день, коли вийшла програма, мені написало 10 тисяч людей. До сьогодні щодня пишуть близько ста людей. Були повідомлення з підтримкою. Але одночасно були і негативні відгуки, мовляв, всюди українська пропаганда. Є погані коментарі. Але нічого, доводиться з цим жити. Хоча підтримки було дуже багато», — каже Данило.

Зараз бізнес Данила розширився до трьох барів. Крім молочного бару поруч із новим рестораном, також відкрив ще одну локацію. У трьох закладах зараз працює 20 працівників. В їдальні продають понад 400 обідів на день. А щоденна виручка у Bar Koperkowy — 2000 доларів.

***

Данилу часто закидають, звідки у нього гроші на бізнес у 22 роки, припускають, що він з багатої сім’ї. Насправді юнак розповідає, що його виховали бабуся і дідусь, а всього у житті він добився сам. Ще зі школи він був активним, займався у Слов’янську громадською діяльністю, розвивав молодіжну політику.

Українець планує розвиватися і надалі, але повернення додому для нього є обов’язковим пунктом.

«Коли закінчиться війна, я все це продам і вкладу гроші в Слов’янськ. Я хочу повернутися і далі розвивати керамічний бізнес. До війни я там єдиний продавав товар в Європу, бо вся наша кераміка переважно йшла в Росію. Після війни я планую викупити ці цехи, щоб зайнятися чимось масштабним — щоб саме у Слов’янську робити багато кераміки і продавати її в Європу», — ділиться мріями Данило Комм.