Як боролася за свободу слова слов’янська газета «Вісті»

Цими днями світ побачив дев’ятий за ліком у цьому році номер газети «Вісті». При цьому загальна кількість номерів найстарішої газети Донеччини на сьогодні — 15 610. Саме стільки номерів «Вістей» вийшли друком з 10 вересня 1917 року. Отож усього через кілька місяців редакція і читачі «Вістей» будуть відзначати 107-му річницю газети.

За цей час наша газета змінила кілька назв: «Известия», «Комуніст»… З 1991 року газета має назву «Вісті».

Кілька разів мінялася мова видання. Газета виходила українською, російською. Певний час «Вісті» були двомовними. У кращі часи разовий тираж нашої газети перевищував тридцять тисяч примірників!

Разом з країною змінювалася і газета «Вісті». Пішли в історію часи, коли видання було «колективним агітатором і організатором», коли усі творчі працівники редакції «Вістей» мали чітко слідувати за «лінією партії», коли не тільки редактор газети, а й рядові кореспонденти перед призначенням на посаду мали пройти сито міськкому (райкому) партії. А партія тоді, як відомо, була в країні одна єдина.

Але навіть у часи жорсткої партійної цензури, журналісти «Вістей» намагалися писати правду. Або писати так, щоби правда читалася хоча б між рядків. Інколи ця правда коштувала їм кар’єри, ламала долі журналістів.

Приміром, після розгромної статті, в якій піддавалася критиці керівниця однієї міської організації («подруга» тодішнього першого секретаря міськкому партії), автора статті — талановитого журналіста і поета Олександра Дудку — звільнили з роботи. Після звільнення він довго не міг працевлаштуватися у рідному місті за фахом. Аж поки опального журналіста не приютила редакція багатотиражної газети заводу «Словважмаш».

Газета «Вісті» завжди сповідувала незалежність редакційної політики.

Приміром, «Вісті» були єдиним засобом масової інформації у Слов’янську, яке не вихваляло Нелю Штепу (і, відповідно, не заробляло на Штепі гроші), коли вона йшла на вибори міського голови Слов’янська.

Своє законне право на свободу слова редакція «Вістей» відстоювала і у взаєминах з тодішнім співзасновником газети — Слов’янською районною радою, яка, за звичкою, намагалася керувати редакційною політикою «Вістей».

Але змінилися часи, позаду вже були відомі події весни-літа 2014 року.

Редакція прагнула звільнитися від настанов і пильного ока «великого районного начальника». Газета критикувала керівництво району, друкувала на своїх сторінках гострі статті.

Реакція місцевої влади не забарилася — було кілька спроб звільнити головного редактора «Вістей».

Але не вдалося. У тому числі й тому, що принципову позицію тоді зайняла Донецька обласна спілка журналістів НСЖУ, яка стала на бік колективу редакції «Вістей».

Жорстке протистояння з керівництвом районної ради припинилося, лише коли на сесії депутати «піднесли гарбуза» голові райради.

А ще у цій боротьбі за свободу слова, редакції «Вістей» всіляко допомагало приватне інтернет-видання Карачун, яке 2016 року заснували і видавали журналісти газети «Вісті».

Але справжню незалежність і творчу свободу газета «Вісті» здобула лише у 2018 році, коли, відповідно до закону про роздержавлення комунальної друкованої преси, колектив «Вістей» позбувся ярма районної ради.

… Для свободи слова нині теж непрості часи. Перш за все, певної цензури вимагає від журналістів війна. Тепер ми часто пишемо свої статті і репортажі, тримаючи у підсвідомості думку: «головне — не нашкодити». Бо ворог, як відомо, моніторить інтернет і теж читає дописи українських журналістів.

Але навіть за цих умов, журналісти газети «Вісті» і сайту «Карачун» (як уже повідомлялося, ці два видання віднедавна входять до складу єдиної мультимедійної редакції) прагнуть не зраджувати своїх читачів і професії.

Сайт Карачун працює у щоденному режимі. Газета «Вісті» поки що виходить з періодичністю двічі на місяць.

Комусь до вподоби щодня читати сайт Карачун у своєму смартфоні чи комп’ютері, комусь більш звична й мила паперова газета. Головне, що і на сайті, і в газеті наша аудиторія читає актуальну і перевірену інформацію.

Кожен номер «Вістей», кожна публікація на Карачуні — яскраве тому підтвердження. Читайте!