Чи прийде час, коли поляки будуть працювати в «українського пана на полуниці»?

Раніше у цьому селі вирощували картоплю, яка не завжди користувалася попитом. «Траплялося й таке, що вивозили картоплю на поля і там приорювали, бо не було куди її дівати», — розповідає староста села Анатолій Мельничук.

Інша річ — полуниця! Ягода смачна, запашна. І, що важливо, рентабельна. Полуниця добре годує тих, хто її вирощує — в прямому і переносному сенсі.

Полуниця заробляє гроші і громаді. Але поки що — у значно менших масштабах, ніж могла б: при солідному податковому потенціалі полуничних полів, бюджет громади отримує від цього бізнесу якісь крихти. Так оцінює ситуацію Торчинський селищний голова Юрій Кревський.

Чому так відбувається? Може, тому, що місцеві податківці теж полуничку полюбляють?

Чи працюватимуть поляки на українського пана?

До села Хорохорин полуниця приїхала з сусідньої Польщі.

На початку двотисячних років у селах на Волині було складно найти роботу. Тому селяни масово виїжджали на роботу до Польщі.

— Тоді виїхали на заробітки майже всі жителі села Хорохорин, — розповідає Анатолій Мельничук. — Всі, хто міг, працювали за кордоном. Здебільшого, у Польщі. Їздили, в тому числі, «до пана на полуницю». Багато-хто працював і у садівництві. Коли наші односельці повернулися в Україну, на початках пробували займатися садівництвом. Але досвіду не було, сади повимерзали взимку через те, що наші селяни привезли з Польщі не районовані сорти плодових дерев. Але були й такі односельці, які привезли з Польщі десятки кущів полуниці. Почали висаджувати полуницю, ділитися «вусами» з сусідами. Виявилося, що у нас ідеальні грунти для вирощування полуниці. Поступово рядки перетворювалися на гектари полуничних полів. Сьогодні є поля розміром 3-4 гектара на одного господаря. Здебільшого селяни вирощують полуницю на власних земельних ділянках, які вони отримали після розпаювання земель сільськогосподарського призначення.

— Наскільки масовим є цей бізнес у Хорохорині?

— Якщо в селі сьогодні 250 дворів, то 200 вирощують полуницю.

— Яка сьогодні відпускна ціна на полуницю з Хорохорина?

— Оптові ціни — 40-42 грн. за кілограм, залежно від того, яка полуниця. Якщо полуниця «заморена», віддаємо і по 20 гривень кілограм. Торік ми стартували з 80 гривень за кілограм, у цьому році — з шістдесяти. А знаєте, почім нашу полуницю продають сьогодні у Луцьку на базарі?

— Бачив: по 60 гривень за кілограм.

— Отож десятку бере собі заготівельник, і стільки ж — продавець.

— Як думаєте, чи настануть часи, коли поляки будуть приїжджати «до українського пана на полуницю»?

— Поляки тут уже були! Досвід переймали. А працювати у нас на полях… У них проблема з трудовими ресурсами. Поляки масово поїхали до Німеччини, Франції, де кращі заробітки. Вони приїздили до нас, пропонували нам безкоштовно саджанці полуниці (спеціальний сорт, який іде на заморозку), аби наші селяни вирощували полуницю і для них продавали. Нібито хороші гроші обіцяли. Ми порахували, і дійшли висновку, що затрати значно більші, ніж запропоновані гроші. Поляки, напевно, думали, що вони хитріші за нас…

Полуничний рай — аж до небокрай!

— Який сорт полуниці найбільш «прижився» у Хорохорині?

— Починали ми з одного сорту — «Мармелада». Пізніше почали активно розвивати сорти «Клері», «Альба». Нещодавно почали вирощувати сорт «Румба», який також добре себе зарекомендував. Але першість і досі за сортом «Мармелада». Він дає найвищу врожайність і, що важливо, транспортабельний.

— Яка врожайність полуниці вважається хорошою?

— Не менше одного кілограма ягід з куща. До речі, це середній показник. Але буває і 300 грамів з куща, якщо рік не врожайний. Цього року у нас не дуже сприятливі погодні умови для вирощування полуниці: три тижні — жодного дощу. А для полуниці потрібні волога і тепло.

— Саме тому, напевне, вирощуванням полуниці активно займаються селяни Закарпаття: багато сонця, часті дощі… І там вона значно дешевша!

— Так, полуниця популярна на Закарпатті. А дешевша закарпатська полуниця тому, що вона не такої якості. Наша краща! І вона у нас чиста, адже міжряддя на наших полях густо вимощене соломою.

Не полуницею єдиною

Хорохорин називають «полуничним селом». А могли б називати «капустяним». І це також було б справедливо, адже друга спеціалізація сільських одноосібників — вирощування пекінської капусти. Це також вигідний бізнес.

— Він дозволяє забезпечувати роботою жителів села у цілорічному режимі: з березня по вересень селяни зайняті на полуничних полях; з вересня по березень займаються вирощуванням капусти, — підсумовує Анатолій Мельничук.