Які шанси у ВПО отримати компенсацію за знищене житло

Подати заяву на отримання компенсації за знищене чи пошкоджене житло просто: можна через мобільний застосунок Дія (розділ єВідновлення), або до місцевого ЦНАПу. Отримати висновок комісії про те, що житло, дійсно, знищене або пошкоджене — теж не проблема.

Але це лише початок тривалої процедури отримання грошової компенсації.

Журналіст Карачуна поспілкувався з жителькою міста Чернігів Богданою Короваєвою. Її родина нещодавно придбала квартиру, використовуючи кошти житлового сертифіката, який отримали за програмою єВідновлення.

Повна компенсація втрат не передбачена

Родина Короваєвих компенсацію за знищене житло чекала майже два роки: 3 березня 2022 року багатоповерховий будинок, де мешкали Короваєви, зазнав нищівного авіаційного удару ворога, і лише у березні 2024 року родина отримала повідомлення про можливість забронювати кошти житлового сертифіката на придбання нового житла.

Проте, цей приклад не є характерним по тривалості очікування коштів, адже заяви на отримання житлового сертифіката за програмою єВідновлення почали приймати тільки у листопаді 2023 року.

Але тривалість очікування коштів житлового сертифіката — важливий фактор. Адже людям, які втратили житло, треба десь жити. Добре, якщо родину можуть прихистити родичі (як у випадку з сім’єю Короваєвих). Та, на жаль, не у всіх є така можливість.

Знищену квартиру Короваєвих, площею 58 кв. м. у дев’ятиповерховому будинку в центрі Чернігова, держава оцінила в 1 230 386 гривень. За курсом березня 2024 року, це був еквівалент приблизно 30,7 доларів США. За словами пані Богдани, свою квартиру у 2014 році родина придбала за 46 тисяч доларів.

Придбавши квартиру на вторинному ринку, за вісім років родина вклала в неї десятки тисяч гривень: робилися ремонти, придбавалися нові меблі, побутова техніка тощо.

Але ці витрати програмою єВіновлення не враховуються і компенсації не підлягають.

«Довелося доплатити 15 тисяч доларів»

Розповідає Богдана Короваєва:

— Звісно, ми дуже зраділи, коли у березні 2024 року отримали можливість забронювати кошти на придбання житла. І одразу почали шукати нову квартиру. Мали право придбати житло у будь-якому місті чи селі на території, підконтрольній Україні — хоч на первинному, хоч на вторинному ринку. Але вирішили шукати квартиру у рідному місті. Хоча у Чернігові житло майже не будується.

За словами пані Богдани, знайти хорошу квартиру виявилося непростою задачею. По-перше, не всі власники житла погоджувалися продавати його за програмою єВідновлення. Всі хотіли за свою нерухомість одразу отримати валюту готівкою, а в даному випадку — це сертифікат, гривня, банк, конвертація. По-друге, після бронювання кошти доступні лише протягом 30 днів (житловий сертифікат чинний протягом п’яти років). Отож перш ніж бронювати означену в сертифікаті суму грошей, родина Короваєвих мала знайти квартиру і домовитися з продавцем.

— На жаль, з першого разу ми не вклалися у 30-ти денний термін. Тому довелося знову очікувати свою чергу на бронювання коштів, — доповнює розповідь пані Богдана.

Через кілька місяців історія повторилася. Але тепер Короваєви знайшли таки квартиру, яка відповідала запитам родини: у центрі міста, три кімнати, і навіть більш простору (на десять квадратів).

За час очікування грошей долар «підріс» настільки, що на курсовій різниці родина втратила більш як тисячу доларів США. Адже хоч розрахунок з продавцем і відбувався у національній валюті, власник квартири оцінював її вартість за актуальним курсом гривні до долара.

Нова квартира коштувала 45 тисяч доларів США. Отож решту необхідної суми довелося докладати з власних заощаджень. А також нести витрати на оформлення процедури придбання нерухомості: 10 тис. грн. — послуги нотаріуса, 13 тис. грн. — податок у Пенсійний фонд, 2,5 тис. грн. — оцінка майна. Були й інші офіційні платежі. У підсумку оформлення процедури придбання квартири вартувало родині 38 тисяч гривень.

Але Короваєви не ремствують, бо дві третини від вартості нової квартири держава їм компенсувала.

— Коли подавали заяву на компенсацію, чи вірили в те, що держава компенсує втрати? Чи подавали, так би мовити, про всяк випадок? , — запитую у пані Богдани.

— Ми подавали заяву на компенсацію, коли за програмою єВідновлення ще не було жодних виплат. Але була надія, що держава не залишить нас наодинці з бідою. І допомога надійшла.

А ще родина Короваєвих подала заяви на відшкодування збитків до кількох організацій, які займаються документуванням воєнних злочинів росіян. Короваєви сподіваються, що Росію таки колись змусять виплачувати репарації українцям — за матеріальні і моральні втрати.

Житло знищене, чи пошкоджене?

Після отримання заяви на компенсацію за знищене житло, комісії, що були створені при органах місцевої влади, перевіряють стан об’єкта нерухомості з виїздом на місце.

Звісно, якщо в результаті бойових дій було повністю зруйновано приватний будинок (приміром, від нього залишилася лише купа будівельного сміття), то висновок комісії буде однозначний: відновленню не підлягає.

Але нерідко буває так, що будинок (квартира) зазнали значних пошкоджень, але якісь стіни ще стоять — що тоді? Це житло ще може бути відновлено, чи будинок потребує виключно екскаватора?

— Дійсний стан зруйнованого житла має визначати комісія, а не його власники, — розповідає вимушена переселенка Марія Валержан, чий будинок у селі Богородичне (Краматорський район), був зруйнований під час боїв за село. — Власники пошкодженого (знищеного) житла не повинні брати на себе функції комісії. Ми маємо лише звернутися з відповідною заявою, а також надати фото, відео, які підтверджують актуальний стан зруйнованого житла. На жаль, я не можу навіть зайти на своє подвір’я, аби сфотографувати будинок з усіх боків — раптом там щось заміновано?

Чому програма єВідновленя не поширюється окуповані території

Є одна категорія внутрішньо переміщених осіб (ВПО), яка досі позбавлена права на участь у програмі єВідновлення. Це українці, чиє житло перебуває на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).

Звісно, окуповані міста і села мають різний ступень руйнувань. Приміром, окуповані Мелітополь і Бердянськ не можна порівнювати з окупованими Бахмутом, Мар’їнкою, Авдіївкою тощо.

Але для усіх об’єктів нерухомості, розташованих на тимчасово окупованій території, є принаймні дві спільних риси:

1. комісія місцевого органу влади не може виїхати на місце, аби скласти акт про стан житла;

2. власники житла, які перебувають на вільній території України, не можуть користуватися своїм житлом на ТОТ, навіть якщо воно якимось чином вціліло.

Ця категорія вимушених переселенців перебуває у ще гіршій ситуації, ніж ті їх «друзі по нещастю», що втрати житло через ворожі обстріли.

Розповідає вимушена переселенка з Бахмута Світлана Овчаренко, яка свого часу евакуювалася до Одеси:

— Життя моєї родини — це понад два роки поневірянь по чужих кутках (ми вимушено змінили вже чотири квартири). Моя нездійсненна поки що мрія — мати хоча б скромне, але власне житло. В Бахмуті у мене була чудова впорядкована чотирикімнатна квартира, у моєї мами — власний будинок на сімдесят квадратів. Є чимало фото, відео нашого зруйнованого багатоповерхового будинку. Добре видно, що там немає нічого живого. Отож, якби ми мали право на участь у програмі єВідновлення, могли б придбати, приміром, в Одесі пристойне житло. Та, на жаль, ніхто з жителів Бахмута поки що не може претендувати на компенсацію за знищене житло.

— Як, на ваш погляд, можна вирішити житлову проблему тих вимушених переселенців, чиє житло залишилося на тимчасово окупованих територіях?

— Верховна Рада України у червні 2024 року ухвалила у першому читанні законопроект № 11 161. Його суть у тому, аби все житло, що залишилося на тимчасово окупованих територіях, було офіційно визнано знищеним. Тоді його власники зможуть реально претендувати на компенсацію за знищене житло. Хочеться сподіватися, що врешті-решт закон буде ухвалений і підписаний президентом. Хоча я розумію усі складності, адже реалізація цього закону потребуватиме значних коштів на виплату компенсацій власникам знищеного житла. Тільки у Бахмутській громаді — 30-40 тисяч домогосподарств. А скільки їх у масштабах країни!

Програма єВідновлення: цифри і факти

Як повідомила на своїй сторінці у Фейсбук голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк, станом на початок жовтня 2024 року, держава видала 10 710 житлових сертифікатів, як компенсацію за знищене в результаті бойових дій житло. 4709 житлових сертифікатів уже реалізовано — придбано будинки або квартири. Сума компенсацій становила 8,7 мільярдів гривень.

Крім цього, 70,3 тисяч родин отримали грошову компенсацію за пошкоджене житло (на придбання будівельних матеріалів і виконання ремонтів). Сума компенсації — 7,6 мільярдів гривень.

Звісно, ці цифри стосуються лише частини тих родин, які втратили через війну свої будинки і квартири.

Як повідомила заступниця Міністра громад, територій та інфраструктури Наталія Козловська, на сьогодні до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна внесено понад 387 тисяч об’єктів нерухомості.

Більшість власників цієї нерухомості становлять ВПО, які виїхали з прифронтових територій.

Державний реєстр пошкодженого та знищеного майна постійно поповнюється. Що ближче лінія фронту до якогось українського міста чи села, то щільніші обстріли, і отже вищою є вірогідність знищення житла українців.

Офіційно

«Україна отримала 70 млн євро від Банку Розвитку Ради Європи (БРРЄ) в рамках реалізації проекту „HOME. Компенсація за знищене житло“, — повідомив урядовий портал. — Залучені кошти є першим траншем із передбачених двох етапів до кінця поточного року.

Згідно з проектом HOME, кошти буде спрямовано на фінансування житлових сертифікатів, як механізм прямої допомоги, завдяки якому громадяни зможуть отримати компенсацію за знищене внаслідок бойових дій та терористичних атак рф житло.

У рамках спільного із БРРЄ проекту планується фінансування компенсації за понад 2000 житлових сертифікатів, що дозволить близько 5700 українцям отримати компенсацію за знищене житло. Проект впроваджується у межах послуги «єВідновлення» по всій території України».

Матеріал створено в межах проєкту «Підтримка професійної журналістики під час війни», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна»