Економія на централізованому опаленні: що треба буде зробити у Слов’янську після війни

У централізованого теплопостачання є чимало суттєвих переваг, які добре відомі мешканцям багатоквартирних будинків. Централізоване опалення — це комфорт, безпека, екологічна чистота.

При цьому існує всього один, але досить суттєвий недолік — у власників квартир, приєднаних до тепломережі, як правило, немає можливості економити на опаленні житла.

Кожен абонент тепломережі знає, що опалення житла — найбільша стаття витрат за комунальні послуги. У квитанціях за теплопостачання навіть скромної за розмірами квартири — чотиризначні цифри. Тому жителі багатоквартирних будинків, які приєднані до централізованого теплопостачання, мовчи заздрять власникам квартир з «автономкою».

Наявність автономного опалення дозволяє суттєво економити на обігріві житла. Мешканці квартир з «автономкою» охоче розповідають про те, як вони регулюють роботу своїх двоконтурних котлів, орієнтуючись не на календар, а на температуру за вікном та у квартирі.

До того ж в Україні є десятки міст, вільних від централізованого опалення. Щоправда, це здебільшого міста з населенням до 50 тисяч.

Але є і цілий регіон без тепломереж — Закарпаття. Від централізованого теплопостачання там відмовилися ще 2012 року. Відтоді житло та заклади бюджетної сфери обігрівають автономні котли і котельні.

Значний попит «на автономку» давно враховують і забудовники: майже кожен багатоквартирний будинок зводиться з автономним (власною котельнею), або індивідуальним (газовим або електро) опаленням. Адже потенційні покупці зазвичай одразу цікавляться: яке опалення у будинку? Якщо централізоване, то такі варіанти навіть не розглядаються.

Тепломережі ще скажуть своє слово!

Не дивлячись на шалену популярність «автономки», більшість українських міст не поспішають повністю відмовлятися від централізованого опалення. Їх керівництво бачить значний потенціал системи централізованого теплопостачання, який за різних причин поки що повністю не реалізований.

Одне з таких міст — Житомир, в якому нещодавно побував журналіст Карачуна.

Заступник міського голови Сергій Кондратюк — затятий прихильник централізованого теплопостачання.

Він годинами може розповідати про його переваги. Але при цьому завжди наголошує: централізоване теплопостачання може бути вигідним лише за умов економного витрачання енергоресурсів.

Тому керівництво Житомира поставило амбітну мету: поступово наближатися до європейських стандартів енергоефективності та енергозбереження. І вже має вагомі результати.

Приміром, у 2012 році підприємства теплокомуненерго Житомира (64 котельні) витрачали на рік 99,1 млн куб метрів газу. У 2024 році — 49 млн куб метрів. Кількість котелень зменшено до 51. У цей же період відбулося грандіозне збільшення індивідуальних теплових пунктів: з 4 до 216!

На 36, 4 відсотків знижено викиди СО-2.

Щоправда, аби досягти таких вагомих результатів, довелося добряче попрацювати з зарубіжними партнерами: інвестиції в розвиток системи централізованого теплопостачання Житомира становили близько 30 мільйонів євро.

До 2030 року заплановано зменшити споживання природного газу ще на 80 відсотків. Це цілком реальні плани, адже чимдалі, тим активніше міські котельні використовують біомасу (подрібнену деревину), на яку багата Житомирщина. Заміщення природного газу альтернативними джерелами енергії (біомасою та SRF-паливом) — один з пріоритетів розвитку підприємств теплокомуненерго.

— Як ці успішні заходи по енергозбереженню відбилися на платіжках за опалення житла? , — запитав я у директора комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Дмитра Рогожина.

— В Житомирі одна з найнижчих в Україні вартість теплової енергії для населення: 1811 гривень за одну Гкал. Наші тарифи на теплопостачання не змінювалися упродовж п’яти років, — з гордістю говорить Дмитро Рогожин.

Ще одна можливість для зниження споживання теплової енергії — тепломодернізація багатоквартирних будинків і будівель бюджетної сфери.

— Коли ми розпочали реалізовувати програму енергоефективності і утеплювати будинки, споживання теплової енергії в таких будинках зменшилося вдвічі. Відповідно зменшилися і суми за опалення в платіжках, — розповідає Сергій Кондратюк.

А як у Європі?

Чи треба українцям «винаходити власний велосипед» щодо опалення будівель? Чи, може, застосовувати кращий досвід інших країн?

— Ви, напевне, вивчали досвід європейських країн. Якому виду опалення там віддають перевагу: централізованому чи автономному? , — запитую у заступника міського голови Сергія Кондратюка.

— Був час, коли європейські країни розвивали автономне та індивідуальне опалення багатоквартирних будинків. Але протягом останніх двадцяти п’яти років європейці обрали стратегію збільшення відсотку централізованого теплопостачання. Вони вважають цю систему більш економною, екологічно чистою і перспективною. Але при цьому європейці серйозно працюють над модернізацією котелень. Мета: зменшити споживання енергоресурсів. Тож для виробництва теплової енергії вони використовують усі наявні види палива. Саме цим шляхом іде наразі Житомир.

Що треба зробити у Слов’янську, аби не переплачувати за опалення

З огляду на досвід житомирян, можна визначити ряд заходів, які дозволять суттєво зменшити витрати на опалення багатоквартирних будинків у Слов’янську, не відмовляючись при цьому від централізованого теплопостачання. А саме:

1. утеплення усіх багатоквартирних будинків;

2. модернізація котелень;

3. встановлення теплових пунктів та теплових насосів;

4. повна реконструкція систем опалення у квартирах: натомість нинішньої вертикальної розводки труб опалення треба виконати горизонтальну розводку, яка дозволить встановлювати лічильники теплової енергії у кожній квартирі, і отже економити на опаленні. Нині у Слов’янську є лише два таких багатоквартирних будинки.

Звісно, усі ці заходи (спеціалісти, напевно, додадуть інші) потребуватимуть значного обсягу фінансування. Але, маючи реальну стратегію енергоефективності та енергозбереження, гроші знайти можна. Приміром, скористатися досвідом багатьох українських міст, де місцева влада навчилася ефективно працювати з європейським фінансовими організаціями і залучати солідні кошти на реалізацію важливих для громади проєктів. Було б бажання!

… Але все це, на жаль, можна буде реалізовувати лише після війни.